03 липня 2014 року Справа № 910/17076/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.
суддів Поляк О.І., Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилевського О.М., дов. від 18.03.2014р.
від відповідача: Матвеєвої В.П., дов. від 01.10.2013р.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р.
у справі №910/17076/13 Господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 143 492,02 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, в тому числі основного боргу в розмірі 130 584,83 грн., пені в розмірі 10 177,36 грн., 3% річних в розмірі 2 446,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 282,92 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 р. (судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто вищезазначені суми коштів та відповідно розподілені судові витрати.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав свого зобов'язання за договором щодо повної оплати за отриманий природний газ у встановлений строк, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути вищезазначені суми основного боргу, річних, пені.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій не застосували положень ст. 604 Цивільного кодексу України, оскільки спірні правовідносини врегульовані сторонами шляхом укладення договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ №517 і названі договори є новацією відносно договору про постачання природного газу. Вина відповідача у простроченні платежів відсутня, тому суди неправомірно застосували норми ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач неправомірно нарахував пеню навіть за ті дні, коли сплачувались кошти.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
31.07.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений Договір №1478-12-БО купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. році природний газ ввезений на територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Обсяг газу, що поставлявся, становить до 110 тис. куб. м. з відповідною помісячною та поквартальною розбивкою (п.2.1 Договору).
Ціна за 1000 куб. м. газу визначена у розділі 5 Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов Договору за відповідними актами приймання-передачі позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 235 618,11 грн., за який останній розрахувався частково, в результаті чого станом на 19.08.2013 р. виник борг у розмірі 130 584,83 грн.
На вказану суму основного боргу позивачем було нараховано 10 177,36 грн. пені, 2 446,90 грн. - 3% річних та 282,92 грн. інфляційних втрат. Розрахунки вказаних сум перевірені судами попередніх інстанцій та визнані правильними.
З огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти розрахунків за отриманий природний газ, за що умовами договору передбачена відповідальність, з урахуванням норм, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про задоволення позову щодо стягнення сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому господарські суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку посиланням відповідача на норми ст. 604 Цивільного кодексу України, з якою погоджується і суд касаційної інстанції, вказавши на те, що договори про організацію взаєморозрахунків (від 30.11.2012 р. №301/517з та від 17.12.2012 р. №7111/517з) не є новацією у даних правовідносинах в розумінні змісту наведеної норми, оскільки зазначеними договорами сторонами погоджено організацію проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 р. №517, а не заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору, при цьому сторони не передбачали у Договорі залежність оплати за отриманий газ від надходження коштів щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.
Щодо посилань касаційної скарги на неправильність розрахунків позивачем суми інфляційних втрат, то як зазначалося вище, господарські суди перевіряли цей розрахунок та визнали його правильним.
В частині оскарження судових рішень щодо стягнення суми пені, то з урахуванням встановлених судовими інстанціями обставин справи, а саме: що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий газ сталося також і через затримку з перерахуванням бюджетних коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, відповідно до норм п. 3 ст. 83, ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку про зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 5000 грн.
Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 р. у справі №910/17076/13 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720) заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 130 584 (сто тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 83 коп., пеню в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн., 3 % річних в розмірі 2 446 (дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 84 коп.
В решті позову відмовити."
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Коробенко Г.П.
Судді Поляк О.І.
Шаргало В.І.