01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"30" січня 2007 р. Справа № 377/9-06
Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу
за позовом Таращанського районного споживчого товариства, м. Тараща
доТаращанського ринку Київської облспоживспілки, м. Тараща
про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування 5 000 грн. моральної шкоди,
за участю представників:
позивача:Кобець Л.В., довір. б/н від 25.01.2006р.
відповідача:Мальчик Т.Ю., довіреність № 14 від 15.01.07р.,
обставини справи:
Таращанське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Київської області (далі -Таращанське РСТ, Позивач) з позовом до Таращанського ринку Київської облспоживспілки (далі -Таращанський ринок, Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування 5 000 грн. моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2001р. між Таращанським РСТ та Таращанським ринком в особі завсклада Вахній Л.1 була укладена умова, згідно якої РСТ передавало, а Таращанськнй ринок приймав в користування для виконання певних робіт, з обов'язковим поверненням, майно (Бетономішалку -1 шт., електрозварювальний апарат 1 шт., кислородні шланги та горілка -1 шт., ліса металеві: стойки довгі - 7 шт., пальці -16 шт., які рахуються на балансі Таращанського РСТ на рахунку № 104 «Основні засоби», а також сейфи двохсекційні - 2 шт., що рахуються на балансі на рахунку № 112 «Малоцінний інвентар». Позивач стверджує, що в вересні 2002р., січні 2003р. він звертався (усно та письмово) до директора Таращанського ринку про повернення переданого у користування майна. Проте, відповіді не отримав.
З посиланням на положення статей 387, 390, 391 ЦК України позивач вважає, що він як власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Крім того, в зв'язку з тим, що дирекція Таращанського ринку незаконним шляхом заволоділа зазначеним майном, тобто позивач вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в порушенні його законних прав, як власника майна, права щодо володіння, користування, розпорядження майном (матеріальними благами) за своїм інтересом, незалежно від волі і бажання інших осіб були втрачені.
За таких обставин позивач просить зобов'язати передати Таращанському РСТ майно на суму 6700,00 грн. а саме: бетономішалку - 1шт., електрозварювальний апарат - 1 шт., кисневі шланги і горілку - 1 шт., ліса металеві: стойки довгі - 7 шт., пальці 16 шт., сейфи двохсекційні - 2 шт., стягнути з Таращанського ринку моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позов зокрема зазначає, позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, зокрема Перуном Д.М., який не є посадовою особою Таращанського РСТ. Відсутність повноважень Перуна Д.М. підписувати від імені Таращанського районного споживчого товариства будь-які документи, як-то позовні заяви, довіреності та інше за твердженням відповідача встановлено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2002р., що вступило в законну силу і підтверджене ухвалою апеляційного суду Київської області від 18.01.2005р. та ухвалою Верховного суду України від 17.05.2005р. Також відповідач вважає, що позивачем пред'явлено позов з порушенням строків позовної давності, оскільки як зазначено у самому позові та підтверджується наявними матеріалами справи з вимогою про повернення майна Позивач звернувся до Відповідача ще 20.09.2002р. Таким чином, на думку відповідача з моменту коли позивач довідався про порушення свого права пройшло більше 4 років.
На думку відповідача позовні вимоги непідтверджені належними та допустимими доказами, зокрема не надано жодних доказів, які б підтверджували його право власності на спірне майно. Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач вважає, що позивач не зазначає у чому саме полягає приниження ділової репутації Позивача, якими саме діями Відповідача принижено його ділову репутацію та який причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та приниженням ділової репутації Позивача, не наводить жодних обґрунтувань щодо стягнення моральної шкоди у сумі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
В судовому засіданні 30.01.2007р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позові та поданих до матеріалів справи письмових поясненнях, проте документального підтвердження заявленої моральної шкоди (зокрема що здійснення амортизаційних відрахувань на майно яке фактично відсутнє), що було витребувано від позивача в засіданні 23.01.2007р. суду не надав.
Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
23.04.2001р. між матеріально відповідальними особами Таращанського РСТ Лаврентьєвою В.В., Руденко В.М. та завідуючим складом Таращанського ринку Вахній А.І. складена «умова»(далі угода) за змістом якої РСТ передавало, а завідуючий складом Таращанського ринку Вахній А.І. приймав в користування для виконання певних робіт, з обов'язковим поверненням, майно (бетономішалку -1 шт., електрозварювальний апарат 1 шт., кисневі шланги та горілка -1 шт., ліса металеві: стойки довгі - 7 шт., пальці -16 шт., які рахуються на балансі Таращанського РСТ на рахунку № 104 «Основні засоби», а також сейфи двохсекційні - 2 шт., що рахуються на балансі на рахунку № 112 «Малоцінний інвентар».
Угода підписана лише зазначеними вище особами, Лаврентьєвою В.В., Руденко В.М., Вахній А.І., проте з боку Таращанського РСТ затверджена головою правління Таращанського РСТ Перуном В.М.
Отже, за формою угоди майно передавалось не Таращанському ринку безпосередньо, а завідуючому складом Таращанського ринку Вахній А.І., а сторонами угоди є саме Таращанське РСТ та Вахній А.І.
За змістом угоди на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюються положення законодавства, що регулюють відносини позики, зокрема, гл. 32 чинного на той час ЦК УРСР. Зокрема відповідно до ст. 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Відповідно до положень ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, позивач у вересні 2002р. (лист 186 від 20.09.02р.), січні 2003р. (лист №5 від 10.01.03р.) за поверненням переданого майна звернувся безпосередньо до директора Таращанського ринку. Оскільки майно не було повернуто останнім, позивач звернувся до Таращанського районного суду з позовом до директора Таращанського ринку про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 22.03.2004р. встановлено, що 23.04.2001р. матеріально-відповідальною особою Таращанського райСТ було передано, а матеріально відповідальною особою Таращанського ринку було прийнято слідуюче майно: бетономішалка -1 шт., електрозварювальний апарат 1 шт., кислородні шланги та горєлка -1 шт., ліса металеві: стойки довгі - 7 шт., пальці -16 шт., сейфи двохсекційні - 2 шт., нівелір, рейку нівелірну та штатив. Спірне майно фактично знаходиться на зберіганні у Таращанського ринку, а не в Баляса А.О.
Згідно з частиною 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Відповідно до ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у двох формах: рішення та ухвали.
Виходячи з наведеного судом встановлено, що спірне майно дійсно було передано матеріально відповідальній особі Таращанського ринку, проте, фактично знаходиться не у особи, якій воно було передано, а саме у відповідача.
За таких обставин суд вважає, що позивач дізнався про порушення свого права відповідачем в ході розгляду справи в Таращанському районному суді Київської області, а отже, оскільки з 22.03.2004р. (дата ухвали суду, якою провадження у справі закрито) до часу звернення позивача з позовом до господарського суду Київської області сплинуло менше ніж три роки, строк позовної давності не є пропущеним, а отже порушене право підлягає захисту.
Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, такі правовідносини саме між позивачем та відповідачем відсутні, оскільки за угодою від 23.04.2001р. майно передавалось позивачем не відповідачу, а іншій особі, проте в подальшому опинилось у відповідача.
Частина друга ст. 48 Закону України «Про власність»надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Одночасно частина п'ята ст. 48 вказаного Закону зауважує, що положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про власність»власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння і на вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння встановлюється трирічна позовна давність. Аналогічна норма є і у Цивільному кодексі України, зокрема ст. 387 зазначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Спірне майно станом на час звернення до суду перебуває на балансі позивача, що підтверджується наданими суду копіями балансового рахунку №112, та книги обліку основних засобів. Загальна вартість майна за даними бухгалтерського обліку складає 6700,00 грн.
Факт вибуття майна з законного володіння позивача та наявність майна у володінні відповідача, встановлено ухвалою Таращанського суду від 22.03.2004р. і не потребує доведенню. Правові підстави для володіння спірним майном у відповідача відсутні, докази щодо законності знаходження майна у відповідача, останнім суду не надані.
Твердження відповідача, що позовна заява підписана неуповноваженою особою, повністю спростовуються матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію», основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є Статут. Відповідно до п. 1.1. Статуту Таращанського райСТ, останнє є самостійною демократичною організацією громадян та юридичних осіб , які проживають в м. Тараща та селах Таращанського району, Київської області, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги об'єдналися для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Відповідно до Розділу ІІІ п. 3.5. Вибори органів управління і контролю Таращанського РайСТ проводиться один раз на п'ять років на основі вільного висування кандидатів з всебічним їх обговоренням. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію»Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначається Статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше п'яти років. Зборами уповноважених Таращанського РайСТ 25.01.2005 року було прийнято рішення про обрання головою правління Таращанського РайСТ Перуна Д.М. (протокол зборів в матеріалах справи) рішенням зборів Рішенням Таращанського районного суду від 30.03.2005 року підтверджено законність рішення зборів уповноважених Таращанського РайСТ від 25.01.2005 року.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, позовні вимоги в частинні витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., позов відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України в цій частини залишається без розгляду оскільки позивач на вимогу суду не надав витребуваних документів.
Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Таращанський ринок Київської облспоживспілки(09500, Київська область, м. Тараща, вул. П. Комуни, 19, код 01561114) передати Таращанському районному споживчому товариству (09500, Київська область, м. Тараща, вул. Шевченка, 25, код 30117324) наступне майно: бетономішалку - 1шт., електрозварювальний апарат - 1 шт., кисневі шланги і горілку - 1 шт., ліса металеві: стойки довгі - 7 шт., пальці 16 шт., сейфи двохсекційні - 2 шт.
3. Стягнути з Таращанського ринку Київської облспоживспілки (09500, Київська область, м. Тараща, вул. П. Комуни, 19, код 01561114) на користь Таращанського районного споживчого товариства (09500, Київська область, м. Тараща, вул. Шевченка, 25, код 30117324) 58,41 витрат зі сплати державного мита та 67,57 грн. зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
4. В решті позовну заяву залишити без розгляду.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Є.П. Євграфова
02.02.2007р.