ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11199/14 02.07.14
За позовом Косівської районної ради
до Приватного підприємства "Промтехсервіс"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області
про стягнення 6 290,48 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача не з'явились;
від відповідача не з'явились;
від третьої особи не з'явились.
В судовому засіданні 02.07.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Косівська районна рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Промтехсервіс" про стягнення 6 290,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Косівської районної ради за період з 01.01.2010р. по 31.07.2013 року № 08-21/16 встановлено завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт по договору підряду № 45-003 від 20.05.2011р. на суму 6 290,48 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача, посилаючись на норми ст.1212 Цивільного кодексу України. Позивачем вказує, що ним на адресу відповідача направлено вимогу про повернення сплачених коштів, яка задоволена відповідачем не була, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.14р. порушено провадження у справі № 910/11199/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державну фінансову інспекцію в Івано-франківській області та призначено розгляд справи на 02.07.14р.
23.06.14 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких третя особа позовні вимоги підтримала.
27.06.14 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення по справі, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 травня 2011 року між Косівською районною радою (далі - позивач, замовник) та Приватним підприємством "Промтехсервіс" (далі - відповідач, підрядник) укладено Договір підряду № 45-003 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого за дорученням замовника підрядник зобов'язується виконати роботу по капітальному ремонту фасаду і крівлі Косівської районної ради в м. Косів.
Відповідно до п.2.2, 2.3 договору підрядник зобов'язується виконати роботи до 31.12.11, після закінчення виконаних робіт підрядник зобов'язаний оформити необхідну документацію, а замовник розрахуватися за фактично виконані та прийняті замовником роботи згідно договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено вартість робіт за договором згідно кошторисної документації складає 20138,00 грн.
Кінцевий розрахунок за виконані роботи замовник проводить не пізніше 10-го числа насипного місяця за звітним згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), підписаних та завірених замовником (п..4.1 договору).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору сторонами було підписано без зауважень та скріплено печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт № 567-02-1-1 на суму 20138,00 грн. та відомість ресурсів до акту виконаних робіт № 567-02-1-1 на ту саму суму.
Судом також встановлено, що позивачем 26.05.2011р. здійснено оплату визначених в акті робіт на суму 20 138,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 233 від 26.05.2011р.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Косівської районної ради за період з 01.01.2010р. по 31.07.2013 року, за результатом якої складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Косівської районної ради № 08-21/16 від 21.10.2013р. (далі - акт ревізії).
Згідно акту ревізії, в результаті перевірки встановлено, що в порушення п. 3.3.9, п. 3.3.10.1, п. 4.3 Державних будівельних норм ДБН Д. 1.1-1-2000 (надалі - ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, завищено вартість виконаних робіт приватним підприємством "Промтехсервіс" на 6290,48 грн., оскільки а кті приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) прибуток та адміністративні витрати визначені відповідно до норм "Правил визначення вартості будівництва", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174. Розрахунок загальновиробничих витрат, відображений в акті приймання виконаних робіт (КБ-2в) проводився відповідно до розділу 4.2 ДБН.Д 1.1-1.2000. Однак у вищевказаний акт приймання виконаних підрядних робіт включено розцінку Р20-37-13М "заверчування шурупів", проте за розцінкою Р20-37-1 передбачаються роботи із забивання гнізд на фасадах після розбирання риштувань. Однак, роботи із забивання гнізд на фасадах після розбирання риштувань не виконані, що призвело до завищення вартості ремонтних робіт на суму 6290,48 грн.
10.01.2014 р. Держфінінспекцією в Івано-Франківській області було заявлено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративний позов про зобов'язання до вчинення дій (виконання обов'язкових вимог). 10.02.2014 р. постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 809/231/14 задоволено позовні вимоги Держфінінспекції в Івано-Франківській області, зокрема і приписи щодо стягнення з ПП "Промтехсервіс" коштів в сумі 6290,48 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.13 позивач звернувся до відповідача з претензією № 308/02-32 про повернення надмірно сплачених коштів, однак, позивач відповіді на претензію не отримав, кошти в розмірі 6290,48 грн. відповідачем повернуто не було.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, Акт приймання виконаних будівельних робіт № 567-02-1-1 на суму 20138,00 грн. та відомість ресурсів до акту виконаних робіт № 567-02-1-1 підписано та скріплено печатками як позивача, так і відповідача, без зауважень.
Доказів того, що позивач у встановлені строки виявив та заявив відповідачу про невідповідність вартості виконаних робіт в Акті приймання виконаних будівельних робіт № 567-02-1-1 або відмовився від підписання акту та надав письмові обґрунтування такої відмови, суду не надано.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За таких підстав, з огляду на ч.1 ст.853 ЦК України, замовник втратив право посилатися на відступи відповідача від умов договору або на наявність недоліків у виконаних відповідачем роботах.
Крім того, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як вбачається з умов Договору, сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, у зв'язку з чим, відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, а тому вони були ними виконані.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
З матеріалів справи не вбачається, що укладений між сторонами договір, в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни. Натомість, судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за договором робіт, а отже, за наявності правової підстави, що унеможливлює їх повернення як безпідставно отриманих відповідно до ст.1212 ЦК України.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі №5006/18/13/2012 та Вищий господарський суд України в Постановах Вищого господарського суду України від 16.10.13р. у справі №909/259/13-г, від 13.02.13р. у справі №5028/3/26/2012, від 17.04.13р. у справі №5005/3943/2011.
Судом також не беруться до уваги твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановлено завищення вартості виконаних робіт згідно Договору на суму 6290,48 грн., оскільки, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. В той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, про що, також, зазначив Вищий господарський суд України в Постанові Вищого господарського суду України від 10.07.13р. у справі №910/2210/13.
Наведена правова позиція відображена й у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-69гс 12, яка згідно з приписами статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами, факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача. Доводи та заперечення відповідача не спростовані позивачем та третьою особою в належний спосіб.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.07.2014 р.
Суддя Пукшин Л.Г.