ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9213/14 24.06.14
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди у порядку регресу
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Чала І.М. (дов.№б/н від 02.10.2013)
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 порушено провадження у справі №910/9213/14 та призначено її до розгляду на 10.06.2014 року.
28.05.2014 відповідач надав через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяву на ознайомлення із матеріалами справи.
05.06.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 16.05.2014 року.
06.06.2014 позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10.06.2014 оголошено перерву до 24.06.2014 року.
13.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі та прохання здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 24.06.2014 представник позивача не з'явився, зважаючи на надане ним прохання про проведення судового засідання без його присутності.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, надаючи усні заперечення аналогічні тим, що викладені у відзиві та долучені до матеріалів справи 10.06.2014 року.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник позивача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
08.06.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір №206-П0030-12 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_1. (а. с. 5-6)
Відповідно до довідки №9046054 про дорожньо-транспортну пригоду, 30.07.2012 по вул.Петрицького у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортним засобом марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а. с. 21)
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого постановою Святошинського районного суду м.Києва від 20.08.2012 у справі №2608/13241/12 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 20)
Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.2012 Страхувальник звернувся до позивача із заявою №16314/12 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором №206-П0030-12 від 08.06.2012. (а. с. 7)
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "Opel", державний номер НОМЕР_1, визначена на підставі Звіту №656 від 01.08.2012 та становить 36602,29 грн. (а. с. 11-14)
Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі вказаного вище Звіту, та становить, відповідно до страхових актів №16348/206 від 09.11.2012, №16349/206 від 21.12.2012 із розрахунками до них, у загальному розмірі 30501,91грн. (а. с. 9-10)
30.10.2012 позивач звернувся до страхувальника із листом №7/2-301012/1, у якому зазначив що з розміру страхового відшкодування, нарахованого внаслідок настання страхового випадку, зараховуються несплачені страхувальником страхові платежі на загальну суму 21662,39 грн. (а. с. 19)
У свою чергу, страхувальником 21.12.2012 надано позивачу заяву із проханням зарахувати суму 21652, 32 грн. у рахунок чергових страхових платежів за договором №206-П0030-12 від 08.06.2012, а суму у розмірі 5761,69 грн. (а. с. 63)
Таким чином, виплата страхового відшкодування здійснювалась шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме зараховувалась позивачем у рахунок сплати чергових страхових платежів страхувальником за договором №206-П0030-12 від 08.06.2012, про що складено відповідні акти від 21.12.2012, від 06.06.2013 та від 07.06.2013 на загальну суму 21652, 32 грн. (а. с. 15-18)
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова власника транспортного засобу марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач у справі), за полісом №АА3187549, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наданої відповідачем копії зазначеного полісу. (а. с. 46; 53)
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, проте позивач претензію (вимогу) на сплату страхового відшкодування відповідачу не направляв, а звернувся із даним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Святошинського районного суду м.Києва від 20.08.2012 у справі №2608/13241/12 встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_2. (а. с. 20)
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_5, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач у справі), за полісом №АА3187549 ІІІ (третього) типу договору, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази України МТСБУ та наданої відповідачем копії зазначеного полісу. (а. с. 46; 53)
Згідно із частиною 1 ст.15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинній на момент вчинення ДТП) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 1.4 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Згідно п. 32.1 ст. 32 Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії полісу №АА3187549, який укладено на умовах договору ІІІ типу, страхувальником за ним виступає ОСОБА_5, при цьому цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_2, за цим полісом застрахована не була.
Адже, обсяг відповідальності страховика за полісом ІІІ типу обмежується шкодою, завданою конкретними особами, вказаними в полісі, а не будь-якими (в тому числі невстановленими) особами, які керують застрахованим транспортним засобом.
Відтак, оскільки у даному випадку для відповідача - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", як страховика за полісом ІІІ типу, страховий випадок не настав, то у відповідача відсутні зобов'язання відшкодовувати в порядку регресу позивачу суму виплаченого страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України у справі №59/182 від 25.09.2012 року.
Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що потерпілі - це треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.
Відтак, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися безпосередньо до власника транспортного засобу марки "Hyundai", державний номер НОМЕР_2, як власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вимогою про відшкодування завданої йому шкоди, оскільки страховик (відповідач) в даній ситуації не має нести відповідальність за неправомірні дії невстановленої винної особи, незазначеної в полісі ІІІ типу, якими (діями) в ході експлуатації забезпеченого транспортного засобу було завдано шкоди потерпілому.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати - судовий збір - покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди у порядку регресу - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.06.2014.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 27.06.2014 року
Суддя К.В. Полякова