Кіровоградської області
01 липня 2014 рокуСправа № 912/1372/14
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/1372/14
за позовом: Приватного підприємства "Донмед";
до відповідача: Комунального закладу "Кіровоградський обласний онкологічний диспансер";
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Міністерства фінансів України;
про стягнення 250 198 грн. 46 коп.
Представники:
позивача - у засіданні 23.06.14, 01.07.14 - Кропліс К.М., довіреність б/н від 14.04.14;
відповідача - у засіданні 23.06.14, 01.07.14 - Криворог В.А., довіреність б/н від 20.05.14;
відповідача - у засіданні 23.06.14, 01.07.14 - юрисконсульт першої категорії Дєтков А.А., довіреність № 688 від 20.06.14;
третьої особи (ГУДКС України у Кіровоградській області) - у засіданні 23.06.14 - головний спеціаліст юридичного відділу Дудка Л.А., довіреність № 15-5/32-176 від 08.01.14; у засіданні 01.07.14 - участі не брав;
третьої особи (Міністерства фінансів України) - участі не брав.
Приватне підприємство "Донмед" (далі по тексту - Підприємство) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з Комунального закладу "Кіровоградський обласний онкологічний диспансер" (далі по тексту - Комунальний заклад) 209 800 грн. 02 коп. боргу за товар, поставлений по договору № 167/2 від 19.10.12 (далі по тексту - Договір), 5 077 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 8 388 грн. 57 коп. річних у розмірі 3 процентів, 28 544 грн. 30 коп. пені, всього - 251 810 грн. 02 коп., судові витрати.
У відзиві на позов наданому 19.05.14 відповідач просив у задоволенні вимог заявника до нього як неналежного відповідача відмовити повністю, посилаючись на те, що
за умов п. 4.3 Договору оплата за товар здійснюється покупцем залежно від реального фінансування видатків, згідно затверджених кошторисних призначень, однак 28.12.12 отримано повідомлення про повернення фінансування, для одержання якого Комунальним підприємством вжито всіх належних заходів, та із вказаної дати сума 503 000 грн. ( у т. ч. 209800 грн. для оплати Підприємству) рахується як кредиторська заборгованість державного бюджету;
жодної провини відповідача немає, а відповідачем у справі має бути держава в особі Міністерства фінансів України, оскільки Договір передбачав здійснення оплати за рахунок коштів, отриманих як субвенція з державного бюджету на придбання медичного обладнання;
відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини;
враховуючи вчасне виконання всіх покладених на відповідача обов'язків щодо проведення вчасного розрахунку, вбачається відсутність його вини у затримці отримання коштів позивачем.
У клопотанні, яке надійшло до господарського суду 21.05.14 комунальний заклад просив залучити до участі у справі в якості інших відповідачів Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Міністерство фінансів України, з тим обґрунтуванням, що ним було здійснено всіх необхідних дій відповідно до вимог "Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників коштів в органах державної казначейської служби України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.12 за № 419/20732, "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, Бюджетного кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель" (який діяв на той час), однак 28.12.12 отримано повідомлення про повернення фінансування, кошти повернуто до бюджету України та в подальшому не здійснено реєстрацію фінансового зобов'язання.
В ухвалі від 21.05.14 господарський суд із належним обґрунтуванням відмовив Комунальному закладу у задоволенні клопотання, однак залучив Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Міністерство фінансів України до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У клопотанні поданому також 21.05.14 відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до 1 000 грн., у зв'язку із вкрай обмеженими обсягами бюджетних асигнувань на 2014 рік та скрутним фінансовим становищем закладу.
У поясненні наданому 05.06.14 Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області повідомило, що у Державному бюджеті України на 2012 рік за бюджетною програмою "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоров'я" (КПКВ 3511070) для обласного бюджету Кіровоградської області було передбачено бюджетні призначення у сумі 50 000 тис. грн.; рішенням сесії Кіровоградської обласної ради головним розпорядником зазначених коштів в обласному бюджеті визначено управління охорони здоров'я Кіровоградської облдержадміністрації; на підставі розподілу, наданого головним розпорядником, кошти у сумі 6 817,0 тис. грн., починаючи з вересня 2012 р. спрямовані Комунальному закладу і касові видатки по зазначеному напрямку складають 6 368,7 тис. грн.; станом на 01.01.13 зареєстровані та неоплачені фінансові зобов'язання по КТКВК 080201 "Спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади (центи, диспансери, госпіталі для інвалідів ВВВ, лепрозорії, медико-санітарні частини тощо, що мають ліжкову мережу КЕКВ 2110 становлять 503 000 грн., в т. ч. на користь Підприємства - 209 800 грн.; відповідно до п. 24 постанови Кабінету міністрів України № 1132 від 15.12.10 "Про затвердження порядку перерахування міжбюджетних трансфертів" 28.12.12 не використані обсяги відкритих асигнувань по зазначеній субвенції повернуті до державного бюджету; протягом 2013-2014 р.р., у зв'язку з відсутністю відповідної програми державного бюджету, асигнування не відкривались, тому у розпорядника державних коштів відсутні повноваження для подання до органу Казначейства відповідних зобов'язань для перереєстрації заборгованості.
06.06.14 Комунальним закладом подане клопотання "Про зменшення суми штрафних санкцій", в якому воно просить: "Прийняти рішення про скасування суми штрафних санкцій". У задоволенні такого клопотання господарським судом відмовлено з тих підстав, що жодного посилання на норми законодавства України, на підставі яких господарський суд скасовує суми штрафних санкцій за заявою відповідача у справі, клопотання не містить.
Підприємство 10.06.14 подало заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнення з Комунального закладу 209 800 грн. боргу, 15 009 грн. інфляційних втрат, 9 421 грн. 823 коп. річних, 18 484 грн. 40 коп. пені, всього - 252 715 грн. 23 коп., 5 054 грн. 30 коп. судового збору.
Право на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі позивач має за частиною четвертою ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судом така заява прийнята до розгляду.
17.06.14 Підприємством подана заява "про уточнення розміру позовних вимог", в якій воно просить стягнути з Комунального закладу 209 800 грн. боргу, 15 009 грн. інфляційних втрат, 9 391 грн. 32 коп. річних, 15 998 грн. 14 коп. пені, всього - 250 198 грн. 46 коп., 5 003 грн. 97 коп. судового збору. За своєю суттю така заява є зменшенням розміру позовних вимог. Право позивача на зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі передбачене частиною четвертою ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судом заява прийнята до розгляду.
У поясненнях наданих 18.06.14 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області звернуто увагу суду на те, що при проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу та стислі терміни забезпечують виконання захищений статей видатків, перелік яких визначений ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, тоді як оплата за медичне обладнання за економічною сутністю відноситься до незахищених видатків, тому платіжні доручення оплачувалися з урахуванням наявних та прогнозованих залишків коштів на єдиному казначейському рахунку; враховуючи відсутність необхідних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, платіжні доручення не були оплачені і відповідно до п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 1132 від 15.12.10 "Про затвердження Порядку перерахування міжбюджетних трансферів" 28.12.12 не використані обсяги відкритих асигнувань по субвенції повернуті до державного бюджету;
У клопотанні (заяві), поданому 23.06.14 та в "уточненні до клопотань (в порядку ст. 22 ГПК України)" поданому 01.07.14 відповідач просить застосувати термін позовної давності до вимог про стягнення 15 009 грн. інфляційних втрат, 9 391 грн. 32 коп. річних, 15 998 грн. 14 коп. пені, стягнути з Комунального закладу на користь Підприємства 5 003 грн. 97 коп. судового збору, прийняти рішення про стягнення боргу із врахуванням джерел фінансування та його виконання відповідно до норм Бюджетного кодексу України.
У засіданні 23.06.14 господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 09:10 01.07.14.
Позивач у поясненнях наданих 01.07.14 вважає заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення річних та інфляційних втрат, які є складовою загальної суми боргу, такою, що не підлягає задоволенню, так як до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України.
У додаткових поясненнях поданих 01.07.14 відповідач просить вважати позовні вимоги про стягнення сум боргу невірними, так як перебіг строку нарахування сум за ст. 625 Цивільного кодексу України та пені має початися з 12.12.12; позивач надає розрахунок інфляційних втрат за повний місяць - грудень, а пеню розраховує за 211 календарних днів - біль, ніж за шість місяців, що суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
У додаткових поясненнях наданих 01.07.14 Комунальний заклад повідомив про невизнання позову у повному обсязі, просить прийняти рішення, відповідно до якого визнати його неналежним відповідачем.
Витребуване господарським судом в ухвалах від 21.05.14, 10.06.14 у Міністерства фінансів України в письмовій формі викладення власної позиції щодо позову та докази затвердження видатків для погашення заборгованості Комунального закладу "Кіровоградський обласний онкологічний диспансер" у сумі 209800 грн. за товар, отриманий від Підприємства, станом на час судового засідання не надійшли.
Господарським судом у засіданні 01.07.14 вирішувався спір із зменшеним розміром позовних вимог відповідно до заяви "про уточнення розміру позовних вимог", поданої Підприємством 17.06.14.
При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.
Сторонами укладений Договір, за умовами якого Підприємство продавець зобов'язалося поставити протягом жовтня-листопада 2012 р., а Комунальний заклад - покупець зобов'язався прийняти та оплатити устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (мікротом - 1 од., електрохірургічний апарат - 1 од., ушивач органів з довжиною шву 40 мм - 2 од., ушивач органів довжиною шву 60 мм - 2 од., бронхоскоп з набором інструменту - 1 од. - товар на суму 371 000 грн. (без ПДВ); зобов'язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця за адресою останнього.
Названий Договір є договором поставки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як встановлено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
По видатковій накладній № ДО-0000691 від 16.11.12, акту прийому-передачі позивач передав, а відповідач отримав автоматичний ротаційний мікротом вартістю 161 500 грн.. По видатковій накладні № ДО-0000752 від 01.12.12 , актах прийому передачі від 01.12.12 - високочастотний хірургічний апарат МВС-200, 2 ушивачі органів УО-40, у ушивачі органів УО-60, бронхоскоп з волоконною оптикою Б-ВО-3-1 "Ломо" на суму 209 800 грн.
Підприємство належним чином виконало зобов'язання по поставці обумовленого Договором товару, що не заперечується Комунальним закладом.
Згідно з ч. 1 ст. 691, ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 4.2 Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється покупцем протягом семи робочих днів після поставки товару; у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється на протязі 3-х банківських днів з дня отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У Договорі встановлений конкретний термін оплати покупцем отриманого від продавця товару - протягом семи робочих днів після його поставки.
Відповідач не довів іншого строку, в який він зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару, як і стоку (терміну) настання події, яка має неминуче настати, та з якої зобов'язання підлягає виконанню, посилаючись на затримку бюджетного фінансування.
Виходячи з норм ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання. Юридична особа, як встановлено ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням контрагента з Державного бюджету України, не змінюють зобов'язальних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.12 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України. Комунальний заклад зобов'язаний був здійснити оплату протягом семи робочих днів після його поставки. Ні Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області, ні Міністерство фінансів України не є зобов'язаною стороною у правовідносинах сторін, тому відповідно не несуть разом або окремо кожний відповідальності за невиконання зобов'язань покупцем у вигляді стягнень, щодо яких пред'явлений позов.
Комунальний заклад є належним відповідачем за позовом Підприємства.
Згідно з ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання Комунального закладу сплатити ціну отриманого товару по видатковій накладній № ДО-0000691 від 16.11.12 виникло 28.11.12, по видатковій накладній № ДО-0000752 від 01.12.12 - 12.12.12. За доводами позивача, не спростованими відповідачем, останнім 04.12.12 здійснено оплату товару отриманого по видатковій накладній № ДО-0000691 від 16.11.12 у сумі 161 500 грн.; оплата товару отриманого по видатковій накладній № ДО-0000752 від 01.12.12 не здійснено. Таким чином, покупець є боржником, який прострочив виконання зобов'язання на суму 161 500 грн з 28.11.12 до 04.12.12 та не виконав зобов'язання на суму 209 800 грн. з 12.12.12.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Комунальний заклад просить застосувати позовну давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є за ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України підставою для відмови у позові.
Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено: "5.3. Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу)".
Загальний строк позовної давності у три роки, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України щодо позовних вимог про стягнення боргу, річних та інфляційних нарахувань не сплив, тому підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині у господарського суду відсутні.
Позивач, згідно поданої суду 17.06.14 заяви та доданих до неї розрахунків, просить стягнути з відповідача 15 009 грн. "інфляційних втрат" за період з 28.11.12 по 30.04.14 (відповідно до видаткової накладної № ДО-0000691 від 16.11.12 за період з 28.11.12 по 04.12.12 323 грн. та видаткової накладної № ДО-0000752 від 01.12.12 за період з 12.12.12 по 31.12.12 419 грн. 60 коп., з 01.01.13 по 31.01.13 419 грн. 60 коп., з 01.02.13 по 28.02.13 -209 грн. 80 коп., з 01.03.13 по 31.03.13 - 0, з 01.04.13 по 30.04.13 - 0, з 01.05.13 по 31.05.13 - 209 грн. 80 коп., з 01.06.13 по 30.06.13 - 0, з 01.07.13 по 31.07.13 -209 грн. 80 коп., з 01.08.13 по 31.08.13 -1 468 грн. 60 коп., з 01.09.13 по 30.09.13 - 0, з 01.10.13 по 31.10.13 839 грн. 20 коп., з 01.11.13 по 30.11.13 419 грн. 60 коп., з 01.12.13 по 31.12.13 1049 грн., з 01.01.14 по 31.01.14 419 грн. 60 коп., з 01.02.14 по 28.02.14 1258 грн. 80 коп., з 01.03.14 по 31.03.14 4615 грн. 60 коп., з 01.04.14 по 30.04.14 6923 грн. 40 коп.) та 9 391 грн. 32 коп. річних у розмірі 3 процентів за період з 28.11.12 по 05.06.14.
Господарський суд, беручи до уваги лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", визнає, що сума на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції складає 14 686 грн. за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року. Нарахування 323 грн. на які збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 28.11.12 по 04.12.12 здійснено позивачем не обґрунтовано, так як не відповідає вищевказаному листу Верховного Суду України та Інформаційному листу Вищого господарського суду України від 17.07.12 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця).
Отже, позов про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції підлягає задоволенню частково в розмірі 224 486 грн. (209 8000 грн. боргу та 14 686 грн. на які збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції).
Господарський суд, з урахуванням умов договору за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.5 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" 2014, визнає, що річні у розмірі трьох процентів становлять 9 408 грн. 56 коп. за період з 28.11.12 по 05.06.14 (нарахування річних у розмірі 3 процентів: відповідно до видаткової накладної № ДО-0000691 від 16.11.12 (далі по тексту - перша поставка) за період з 28.11.12 по 03.12.12 (04.12.12 здійснена оплата) - 79 грн. 64 коп. та видаткової накладної № ДО-0000752 від 01.12.12 (далі по тексту - друга поставка) за період з 12.12.12 по 05.06.14 - 9 328 грн. 92 коп.).
Позивачем заявлені до стягнення річні в сумі 9 391 грн. 32 коп. Позов про стягнення такої суми річних підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) - грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За ч. 1 ст. 547 названого Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У п. 7.5. Договору сторони узгодили умову про те, що у разі несвоєчасної оплати товару, що проведена з вини покупця, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день затримки. Така умова не протирічить Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Докази визнання судом недійсним п. 7.5 Договору відсутні. Встановлення законом недійсності правочину сторонами не доводилося.
Згідно наданих розрахунків, заявник позову просить стягнути з Комунального закладу 15 998 грн. 14 коп. пені за загальний період з 28.11.12 по 12.06.12 (за першою поставкою з 28.11.12 по 04.12.12 - 398 грн. 22 коп. та за другою поставкою з 12.12.12 по 12.06.13 - 15599 грн. 92 коп.).
Господарський суд, з урахуванням умов договору, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.5 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" 2014, визнає, що пеня за період прострочення зобов'язань покупця за Договором щодо оплати отриманого товару з 28.11.12 по 12.06.13 складає 397 грн. 13 коп за першою поставкою (за період 28.11.12 по 03.12.12 (04.12.12 здійснена оплата)) та 15 718 грн. 46 коп. за другою поставкою ( з 12.12.12 по 12.06.13), всього - 16 115 грн. 59 коп. Позивач просить стягнути з відповідача 15 998 грн. 14 коп. пені.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору щодо штрафних санкцій. У розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня. Визначення таких термінів Господарський кодекс України не містить. Поняття неустойки (штрафу, пені) як виду забезпечення виконання зобов'язання наведене у ст. 549 Цивільного кодексу України
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Господарський суд за заявою Комунального підприємства застосовує позовну давність (спеціальну) до вимог про стягнення пені, розрахованої позивачем поза меж річного строку позовної давності 28.11.12 по 03.12.12, з 12.12.12 по 28.04.13 з урахуванням дати поштового штемпеля на конверті, в якому Підприємством направлено до господарського суду позову заяву і додані до неї документи, та згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовляє у задоволенні позову про стягнення пені, розрахованої за порушення грошових зобов'язань по першій поставці 28.11.12 по 03.12.12 , по другій поставці - 12.12.12 по 28.04.13.
Пеня за період з 28.04.13 по 12.06.13 на суму 3 948 грн. 84 коп. виходячи із вартості товару отриманого Комунальним закладом по видатковій накладній № ДО-0000752 від 01.12.12, заявлена до стягнення в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правом господарського суду при прийнятті рішення, згідно з п. 3 частини першої ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, є зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.
Господарський суд прийшов до висновку про наявність у нього підстав для використання свого права на зменшення розміру пені, враховуючи обставини, яки призвели до невиконання відповідачем грошових зобов'язань, що мають істотне значення, та винятковість випадку.
Комунальне підприємство до початку проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі товару за державні кошти 04.07.12 відповідно до чинного на таку дату Закону України "Про здійснення державних закупівель" внесло та зареєструвало зміни до річного розпису бюджету (кошторису на 2012 рік (по спеціальному фонду). 06.07.12 зареєстровано та взято на облік довідку № 24-2 від 04.07.12 про надходження 6 817 000 грн. За результатами проведеного тендеру 19.10.12 укладений та 26.10.12 зареєстрований Договір, зареєстровано і внесено до реєстру бюджетних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів бюджетне зобов'язання на суму 371 300 грн. При отриманні від Підприємства товару вжито заходів щодо реєстрації такого факту та підтвердження реєстрації оплати згідно з "Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань. За доводами відповідача 28.12.12 ним отримано повідомлення про повернення фінансування, і з цієї дати обліковується кредиторська заборгованість, зокрема підприємству - 209 800 грн. Покупцем товару вживалися заходи щодо виконання зобов'язань по Договору.
Враховуючи обставини, за яких виник спір, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, відсутність обґрунтованого заперечення на таке клопотання іншої сторони, господарський суд зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню на користь Підприємства, до 1 000 грн.
Доводи відповідача із посиланням на ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, визнані господарським судом безпідставними, оскільки відшкодування шкоди не є предметом розгляду спору у даній справі.
Доводи Комунального закладу про те, що він не відповідає по зобов'язаннях за Договором спростовуються умовами розділу восьмого такого договору, в якому сторони узгодили звільнення відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили. Події, внаслідок яких товар, отриманий по Договору не оплачений, не є обставинами непереборної сили.
Господарський суд задовольняє позов Підприємства про стягнення з Комунального закладу 224 486 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 9 391 грн. 32 коп. річних, 1 000 грн. пені
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати у сумі 4 756 грн. 52 коп. судового збору, виходячи із суми визнаних позовних вимог (224 486 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 9 391 грн. 32 коп. річних, 3 948 грн. 84 коп. пені).
У засіданні 01.07.14 господарським судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Керуючись ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 83 (п. 3 частини першої), 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального закладу "Кіровоградський обласний онкологічний диспансер" (адреса: 25011, м. Кіровоград, вул. Ялтинська, буд. 1; і. к. 01994959) на користь приватного підприємства "Донмед" (адреса: 83016, м. Донецьк, вул. Ветеринарна, буд. 14; і. к. 36935207) 224 486 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 9 391 грн. 32 коп. річних, 1 000 грн. пені та 4 756 грн. 52 коп. судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
5. Засвідчений належним чином примірник рішення направити Головному управлінню державної казначейської служби України у Кіровоградській області (за адресою: 25022, м. Кіровоград, вул. Винниченка, 1а), Міністерству фінансів України (за адресою: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.07.14.
Суддя Н. В. Болгар