Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "26" червня 2014 р. Справа № 906/652/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, свідоцтво НОМЕР_1 видане 24.01.2008 р.
від відповідача: Поліщук М.А. - представник за дов. № 14 від 05.06.2014 р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - промислова компанія "НАК" (м. Львів)
до Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м. Бердичів, Житомирська область)
про стягнення 22354,36 грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 02.06.2014 р. (а. с. 105, 106)
Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно - промислова компанія "НАК" (м. Львів) пред'явлено позов до ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м. Бердичів) про стягнення 116196,34 грн. за договором купівлі - продажу № 03/01/2013 від 03.11.2012 р., з яких: 93541,98 грн. - основний борг, 3324,94 грн. - 3% річних, 7392,89 грн. - інфляційні, 7259,43 грн. - пеня, 4677,10 грн. - сума штрафу.
Ухвалою від 21.05.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в засіданні суду; зобов'язав сторони надати необхідні документи.
10.06.2014 р. до господарського суду надійшла заява від позивача про зменшення позовних вимог від 02.06.2014 р., в якій зазначено, що відповідачем, після подачі позову до суду сплачено суму основного боргу в розмірі 93541,98 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.05.2014 р. та заявлено клопотання про стягнення з відповідача 22354,36 грн., з яких, 3324,94 грн. 3% річних, 7392,89 грн. інфляційні втрати, 7259,43 грн. пеня та 4677,10 грн. штраф (а. с. 100 -104; 105 - 110).
Представник відповідача проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій заперечила з підстав, викладених у відзиві (а. с. 122,123), зазначила, що позовні вимоги щодо стягнення 7259,43 грн. пені та 4677,10 грн. штрафу не підлягають задоволенню, оскільки у накладних відсутні посилання на договір № 03/01/2013 від 03.11.2012 р., що дає підстави вважати, що поставка товару здійснювалась на загальних підставах, а не на виконання договору; крім того зазначила, що нарахування 3% річних та інфляційних повинно здійснюватись з 29.04.2014 р., так як вимога позивача про сплату 117541,98 грн. боргу надійшла на адресу відповідача 22.04.2014 р.
Ухвалою від 10.06.2014 р. господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог та визнав заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 22354,36 грн. розгляд справи відклав; зобов'язав позивача надати письмовий відзив на заперечення відповідача; письмові пояснення, зокрема, щодо не відповідності товару у довіреностях та накладних, а також калькуляцію послуг адвоката; зобов'язав відповідача надати власний розрахунок позовних вимог (а. с. 129, 130).
23.06.2014 р. до господарського суду надійшли такі документи:
- від позивача - супровідний лист з відзивом на заперечення відповідача і поясненнями щодо обставин справи з додатками від 18.06.2014 р.; розрахунком вартості наданих юридичних послуг та копією доручення №1 на ведення справи від 20.04.2014 р. (а. с. 131 - 146);
- від відповідача - розрахунок інфляційних витрат та 3% річних (а. с. 147 - 149).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд,-
03.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 03/01/2013 (далі - Договір) на постачання товару, перелік та кількість якого визначений у Специфікаціях (додаток до Договору), які є невід'ємними частинами Договору (далі - товар) (а. с. 23 - 26).
За умовами п. 3.3 Договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідного товару, що оформляється відповідною накладною.
Для часткової попередньої оплати товару, який позивач зобов'язувався поставити відповідачу, позивач виписав такі рахунки:
- № 6736 від 15.01.2013 р. на суму 382319,35 грн. (копія на а. с. 27);
- №0797 від 15.02.2013 р. на суму 293330,36 грн. (копія на а. с. 28, 29);
- № 0797/1 від 26.02.2013 р. на суму 482406,36 грн. (копія на а. с. 30, 31).
До рахунку №6736 від 15.01.2013 р. на суму 382319,35 грн. сторонами складено Специфікацію №2 від 22.01.2013 р. на загальну суму 382319,35 грн. (а. с. 32), а також позивачем виписувались такі накладні, відповідно, №2122 від 27.05.2013 р. на суму 76463,87 грн. (а. с. 41), №2453 від 17.06.2013 р. на суму 76463,87 грн. (а. с. 51), №2589 від 27.06.2013 р. на суму 76463,87 грн. (а. с. 54) та №3278 від 12.08.2013 р. на суму 152927,74 грн. (а. с. 57); для отримання товару відповідачем видно такі довіреності, відповідно, №779 від 27.05.2013 р. (а. с. 42, 43), №937 від 17.06.2013 р. (а. с. 52, 53), №995 від 27.06.2013 р. (а. с. 55, 56) та №1201 від 12.08.2013 р. (а. с. 58, 59).
До рахунку №0797 від 15.02.2013 р. на суму 293330,36 грн. сторонами складено Специфікацію №3 від 18.02.2013 р. на загальну суму 293330,36 грн. (а. с. 33, 34), а також позивачем виписувались такі накладні, відповідно, №1973 від 18.05.2013 р. на суму 136382,19 грн. (а. с. 37) та №2130 від 28.05.2013 р. на суму 156948,17 грн. (а. с. 44); для отримання товару відповідачем видно такі довіреності, відповідно, №714 від 16.05.2013 р. (а. с. 39) та №779 від 27.05.2013 р. (а. с. 45).
До рахунку № 0797/1 від 26.02.2013 р. на суму 482406,36 грн. сторонами складено Специфікацію №4 від 26.03.2013 р. на суму 439995,54 грн. (а. с. 35, 36), а також позивачем виписувались такі накладні, відповідно, №2588 від 27.06.2013 р. на суму 287109,03 (а. с. 47, 48); №3290 від 13.08.2013 р. на суму 140545,99 грн. (а. с. 60, 61) та № 3556 від 29.08.2013 р. на суму 12111,19 грн. (а. с. 64); для отримання товару відповідачем видно такі довіреності, відповідно, №995 від 27.06.2013 р. (а. с. 49, 50); №1201 від 12.08.2013 р. (а. с. 62, 63) та №1296 від 28.08.2013 р. (а. с. 65, 66).
У зв'язку з повним розрахунком суми основного боргу в розмірі 93541,98 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 23.05.2014 р. (а. с. 102 - 104) та заявою позивача про зменшення позовних вимог на вказану суму від 02.06.2014 р. (а. с. 100, 101); судом прийнято до розгляду позовні вимоги стосовно стягнення 22354,36 грн., з яких 3324,94 грн. - 3% річних, 7392,89 грн. - інфляційні, 7259,43 грн. - пеня, 4677,10 грн. - сума штрафу та зазначається таке.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникло майново - господарське зобов'язання, в силу якого позивач зобов'язувався поставити товар на умовах Договору, а відповідач - оплачувати товар згідно з умовами, визначеними у договорі та Специфікації (розділ 4 Договору).
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що покупець повинен виконати оплату товару: 50% передплата та 50% протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо інше не передбачено Специфікацією або доповненням до Договору.
Специфікаціями №№ 2,3,4 передбачено інші умови оплати: 30% попередньої оплати, 40% при наявності на складі продавця, 305 по факту поставки на протязі 10 календарних днів (копії на а. с. 32, 33 - 34, 35 - 36).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушувались вказані терміни оплати, в результаті чого станом на дату пред'явлення позову залишок не сплаченої заборгованості за Договором становив 93541,98 грн.
У Договорі зазначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України; порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 7.1).
За порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки (п. 7.3 Договору.)
Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що за необгрунтовану відмову від розрахунку за товар або прострочення оплати за отриманий товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,1 від суми відмови або неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.
За одностороннє необгрунтоване невиконання своїх зобов'язань, що випливають з договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5% від ціни Договору (п. 7.5).
Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7259,43 грн. пені та 4677,10 грн. штрафу, господарський суд враховує наступне.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно із частинами 2,3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Із вказаних норм чинного законодавства можна зробити висновок, що неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання.
Однак, дослідивши Договір, Специфікації №№2,3,4, відповідні накладні та довіреності,, суд прийшов до висновку, що позивач сам порушував умови поставки, визначені у Специфікаціях.
Так, у Специфікації №2 від 22.01.2013 р. зазначено, що строки поставки товару 45 днів (копія на а. с. 32). Разом з тим, позивач поставив відповідачу товар з порушенням вказаного терміну, про що свідчать такі накладні: №2122 від 27.05.2013 р. на суму 76463,87 грн., №2453 від 17.06.2013 р. на суму 76463,87 грн., № 589 від 27.06.2013 р. на суму 76463,87 грн. та №3278 від 12.08.2013 р. на суму 152927,74 грн. (копії на а. с. 41, 51, 54, 57).
Специфікацією №3 від 18.02.2013 р. передбачено строк поставки товару 60 днів (копія на а. с. 33, 34). Однак, як вбачається з накладних № 973 від 18.05.2013 р. на суму 136382,19 грн. та №2130 від 28.05.2013 р. на суму 156948,17 грн. ( копії на а. с. 37, 44), позивачем цей термін також порушений.
Відповідно до Специфікації №4 від 26.03.2013 р. строк поставки товару 60 днів (копія на а. с. 35, 36). В той же час, позивачем порушено вказаний термін поставки, що підтверджується накладними №2588 від 27.06.2013 р. на суму 287109,03; №3290 від 13.08.2013 р. на суму 140545,99 грн. та № 3556 від 29.08.2013 р. на суму 12111,19 грн. (копії а. с. 47, 60, 64).
Виходячи з викладеного, на думку суду, у позивача не виникло право на нарахування пені та штрафу, враховуючи приписи розділу 7 Договору "Відповідальність сторін".
Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 7259,43 грн. пені та 4677,10 грн. штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Одночасно слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом приймається до уваги, що згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому, при перевірці розрахунку 7292,89 грн. інфляційних та 3324,94 грн. 3% річних встановлено, що вказані суми заявлені позивачем до стягнення правомірно та не суперечать вимогам чинного законодавства і матеріалам справи.
Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 7292,89 грн. та 3% 3324,94 річних в сумі такими, що підлягають задоволенню..
У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат, пов"язаних з наданням адвокатських послуг, слід зазначити таке.
Згідно з ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (втратив чинність згідно із Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 р. № 5076-VI).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відшкодування витрат, пов'язаних з послугами адвоката, здійснюється господарським судом за наявності, зокрема, документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
За змістом приписів ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Судом встановлено факт надання позивачеві адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_1, що підтверджується договором про надання юридичних послуг від 02.04.2014 р. та Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 24.01.2008 р. (копії на а. с. 92 - 95), дорученням №1 від 20.04.2014 р. (а. с. 145) та платіжним дорученням №11754 від 13.05.2014 р. (а. с. 96).
Таким чином, сума в розмірі 4000,00 грн. є саме витратами, пов'язаними з оплатою послуг адвоката у цій справі; крім того, судом встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги, обсягу наданих послуг в межах даної справи.
Одночасно слід зазначити, що при вирішенні спору господарським судом виявлено недоліки у веденні сторонами бухгалтерського обліку та дотриманні договірних відносин.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).
Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі).
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються (п. 6 Інструкції №99)..
В той же час, з наданих до справи копій документів вбачається, що вказані у довіреностях товари не відповідають ні кількості ні найменуванням, зазначеним у відповідних Специфікаціях та накладних.
Вказане свідчить про порушення сторонами законодавства про бухгалтерський облік і фінансову звітність та договірних відносин, що, в свою чергу, негативно впливає на дисципліну платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Тому слід винести окремі ухвали на адреси позивача та відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 49, 82 - 85, 90 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 79, код ЄДРПОУ 00217426)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "НАК" (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, корп. 5, код ЄДРПОУ 31073990)
- 3324,94 грн. - 3% річних;
- 7292,89 грн. - інфляційних втрат;
- 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката;
- 2085,19 грн. судового збору.
3. В частині стягнення 7259,43 грн. пені та 4677,10 грн. штрафу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.07.2014 р.
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - до справи
2,3 - сторонам