Провадження № 22ц/790/4287/14 Головуючий 1 інстанції Штих Т.В.
Справа № 2-10155/2010 Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: договірні
26 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Довгаль А.П., Коровіна С.Г.
при секретарі - Москаленко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 4Ф-СК/408 від 14 березня 2008 року,-
В липні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в 14 березні 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким відповідачу був наданий кредит в сумі 9, 500 грн. 00 коп. строком на три роки до 24 березня 2011 року, проценти за користування кредитом 30% відсотків річних.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно, у встановлені договором строки здійснювати повернення частини кредиту , відповідно додатку № 1 до кредитного договору, а також сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту. Починаючи з квітня 2009 року відповідачем систематично не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання. Станом на 24 червня 2010 року прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 592, 65 грн., з яких: 2 606,51 грн. - строкова заборгованість за кредитом; 4 077, 85 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 153,83 грн. - строкова заборгованість за процентами за користування кредитом; 2479, 11 грн. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом; 4756, 93 грн. - пеня за прострочену заборгованість по кредиту; 2518, 42 грн. - пеня за прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року позов ВАТ «ВТБ Банк» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк заборгованість в сумі 16 592, 65 грн., а також державне мито за подання позовної заяви в сумі 165, 93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2014 року заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в позові ПАТ «ВТБ Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про отримання судових повісток банком та особисто ОСОБА_1
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 14 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким відповідачу був наданий кредит в сумі 9 500,00 грн., строком на 3 (три) роки до 24 березня 2011 року, проценти за користування кредитом 30% відсотків річних.
Відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно, у встановлені зговором строки, здійснювати повернення частини кредиту, відповідно Додатку № 1 до кредитного договору, а також сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту, починаючи з квітня 2009 року відповідачем систематично не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 4Ф-СК/408 від 14 березня 2008 вбачається, що станом на 24 червня 2010 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 16 592,65 грн. яких: 2 760,34 грн. - строкова заборгованість за кредитом; 6 556, 96 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 7 275,35 грн. - пеня за прострочену заборгованість по кредиту.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.
Доводи апелянта стосовно не застосування строку позовної давності судом першої інстанції колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
При вирішенні спору в судовому порядку застосуванню підлягає ст. 267 ЦК України, а тому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Заява про застосування позовної давності відповідачкою подана не була, оскільки розгляд справи було проведено у заочному порядку у відсутності відповідача, не подавалась така заява і в апеляційну інстанцію, оскільки відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась.
Отже, колегія суддів позбавлена можливості з'ясувати це питання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -