Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/7412/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.ст. 153 ч. 1, 187 ч. 2, 296 ч. 1 КК України Доповідач ОСОБА_2
03 липня 2014 року м. Житомир
Апеляційний суд Житомирської області у складі суддів:
ОСОБА_2 - головуючого,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
розглянув у закритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2014 року у кримінальному провадженні №12013060190000211 за ст. ст. 296 ч.1, 187 ч. 3, 153 ч. 1 КК України щодо:
ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стрижівка Коростишівського району Житомирської області, проживаючого у тому АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 в підтримання апеляційних скарг, доводи прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги, законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та кримінального провадження, апеляційний суд, -
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ст. ст. 296 ч.1, 187 ч. 3, 153 ч. 1, 70 ч.1, 71 ч. 1 КК України на 7 років 10 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2013 року близько 02 год. 50 хв. у с. Стрижівка Коростишівського району Житомирської області ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою проник до будинку АДРЕСА_2 , де з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, порушив спокій громадян, а саме розбудив їх у нічний час, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, застосував фізичну силу до ОСОБА_10 , в результаті чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді садна на шкірі нижньої губи.
Після цього, близько 04 год. 1 березня 2013 року у тому ж селі ОСОБА_6 шляхом пошкодження вікна та подальшого відкриття вхідних дверей проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 , де вчинив напад на потерпілу ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи застосуванням та застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_11 , що виразилось у розбризкуванні невстановленої аерозольної речовини в обличчя, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді хімічного опіку слизових оболонок обох очей 1 ст., та погрозі у використанні ножа, відкрито заволодів її майном, - грошима на суму 1000 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, у тому ж будинку ОСОБА_6 , погрожуючи застосуванням фізичного насильства ОСОБА_11 , вступив з нею в орогенітальний контакт, тобто здійснив задоволення статевої пристрасті неприродним способом, чим посягнув на статеву свободу та статеву недоторканість останньої.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 та захисник -адвокат ОСОБА_9 просять вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за недоведеністю винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердять про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при оцінці доказів.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин, є обґрунтованими, оскільки підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні достовірних доказів.
Зокрема, у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідок ОСОБА_12 безсумнівно показали, що саме обвинувачений ОСОБА_6 вночі 1 березня 2013 року по АДРЕСА_4 вчинив встановлені судом злочини щодо цих потерпілих.
Судом першої інстанції обґрунтовано визнано достовірними показання потерпілих про обставини вчинення злочинів, оскільки вони підтверджуються наведеними у вироку фактичними даними: про локалізацію, давність та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих, що містяться у висновках судово-медичних експертиз; про впізнання ОСОБА_6 потерпілими серед інших осіб, що не мають різких відмінностей від зовнішності обвинуваченого; про виявлення при огляді місця події біля будинку потерпілої ОСОБА_10 сліду взуття, який, згідно висновку судово-трасологічної експертизи, був залишений взуттям, вилученим під час особистого обшуку обвинуваченого ОСОБА_6 ; про факт виявлення обвинуваченого ОСОБА_6 серед інших осіб службовим собакою зразу після обнюхування нею в будинку потерпілої ОСОБА_11 металевого кошика для води, якого торкався нападник під час вчинення злочину.
Цим та іншими доказам у вироку надано належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ті обставини, що потерпілі у своїх первинних заявах стверджували про вчинення злочину невідомою особою та давали показання про певний одяг нападника, який детально не відповідає одягу, вилученому у обвинуваченого ОСОБА_6 , не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів з врахуванням сукупності всіх довтовірних доказів у справі.
На досудовому слідстві та у суді було з'ясовано, що потерпілі запам'ятали нападника в нічний час по певних прикметах, не памятали точно його одяг, та пізніше впізнали його серед інших осіб та з'ясували, що цей нападник є ОСОБА_6 - мешканцем їх села.
З матеріалів справи та кримінального провадження також видно, що впізнання обвинуваченого потерпілими серед інших осіб було проведено на досудовому слідстві з додержанням вимог кримінально процесуального закону та перед цим не проводилося впізнання за фотознімками. Тому доводи апеляційної скарги захисника про істотне порушення вимог ч. 6 ст. 228 КПК України є необґрунтованим.
Дані про те, що працівники міліції носили взуття обвинуваченого на місце огляду місця події після виявлення та фіксації сліду взуття, а також про незняття гіпсового відбитку з іншого сліду взуття, - не є істотними порушеннями вимог КПК України та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Досудове розслідування та судовий розгляд проведені достатньо повно без істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону.
Тому доводи апеляцій про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та допущення істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є необґрунтованими.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції додержався вимог ст. 65 КК України.
Зокрема, місцевим судом було обґрунтовано враховано тяжкість вчинених злочинів та особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі, вчинив нові злочини до повного відбуття покарання за попереднім вироком, характеризується посередньо за місцем проживання та позитивно за місцем попередньої роботи, не працює, а також обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину щодо осіб похилого віку.
Призначене засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі за правилами ч. 1 ст. 71 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, не може бути визнано явно несправедливим внаслідок суворості.
Вирок місцевого суду є законним та обґрунтованим і тому підстав для його скасування або зміни немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді: