Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/3004/14-а
04 липня 2014 року
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А. Л. , розглянувши у скороченому провадженні в місті Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі, управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , -
Позивач звернулася до суду і просить зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести їй донарахування та виплату допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у відповідності до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 30% мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести їй донарахування та виплату за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року: підвищення до пенсії у відповідності із ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 2-х мінімальних заробітних плат, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та державної соціальної допомоги, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, мотивуючи тим, що вона є пенсіонеркою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі та управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, проживає в с. Кирдани Овруцького району Житомирської області. За період перебування на пенсії їй виплачувалися вказані доплати не у відповідності із Законом, а в менших розмірах, що призвело до порушення її прав.
Відповідачі - управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі, управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації заперечення проти позову не надсилали, хоча були належним чином повідомлені про відкриття скороченого провадження по справі.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонеркою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає в с. Кирдани Овруцького району Житомирської області, отримувала спірні виплати в менших розмірах, ніж визначено Законом, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1, посвідчення потерпілої, довідками про проведені виплати.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91, с. Кирдани Овруцького району Житомирської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені серед інших і такі виплати :
- ст.37 Закону - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться щомісячна грошова допомога в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 30% мінімальної заробітної плати;
- ст.39 Закону - пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірі: в зоні посиленого радіоекологічного контролю - 1 мінімальна заробітна плата,
- ст.51 Закону - особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
- ст. 52 Закону - на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на утриманні померлого, призначається щомісячна компенсація в разі втрати годувальника - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
В п.2.1. ч.1 рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 по справі №1-42/2011 Конституційний Суд України вказав, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення, визначення джерел державного соціального забезпечення, контроль за використанням коштів Державного бюджету України.
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України ( що включає право на достатнє харчування, одяг, житло).
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховував також положення актів міжнародного права.
Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішеннях від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 ( v015p710-04 ), від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 ( v002p710-05 ), від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 ( v005p710-07 ) Конституційний Суд України сформулював правові позиції стосовно такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність). Крім того, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 17 березня 2005 року N 1-рп/2005 ( v001p710-05 ) у справі про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, держава зобов'язана відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
В п.2.2. ч.1 рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 по справі №1-42/2011 Конституційний Суд України зазначив, що основним Законом України ( 254к/96-ВР ) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина третя статті 113, пункт 10 статті 116, частина перша статті 117).
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92). Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України - органами, які реалізують таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до п. д) постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства виплачується у таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 160 тис. крб.,(1,60 грн. за гр. реф.);
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. крб.,(2,10 грн. за гр. реф.);
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 260 тис. крб.. (2,60 грн. за гр. реф.).
Відповідно до п.1 ч. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується особам, що належать до категорії 1:
інвалідам І групи -341,64 грн.,
інвалідам ІІ групи - 227,76 грн.,
інвалідам ІІІ групи - 170,82 грн..
Відповідно до п.14 постанови №1210 від 23.11.2011 року, щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у розмірі 113,88 гривні.
Пунктом 15 вказаної постанови 15 визначено розміри підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме:
тим, що проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, - 13,2 гривні;
тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні;
тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні..
В свою чергу п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.
Розміри вказаних виплат були визначені з врахуванням змін внесених до вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".
Статтями 46 та 47 Бюджетного кодексу України визначено стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням та встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів.
Так, стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;
2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт і послуг;
5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;
6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;
7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.2 ст. 49 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;
2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Стаття 55 Бюджетного кодексу України закріпила захищені видатки бюджету (видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень), серед яких видатки на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату.
Главою 18 Бюджетного кодексу України законодавець визначив відповідальність та заходи впливу за вчиненні порушення бюджетного законодавства, до яких п.29 ст.116 вказаного кодексу віднесено і здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Довідки управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі та управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації свідчать, що позивачеві проводяться спірні виплати у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, постановою від 28 грудня 2011 р. № 1381 із врахуванням змін внесених до вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112, та постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною на даний час. Причому, суд звертає увагу на практичну відсутність на сьогодні обмежень щодо споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" до видатків бюджету не віднесено проведення спірних виплат у розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про соціальний захист дітей війни», причому передбачено, з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання бюджетних коштів, скорочення видатків бюджету, в тому числі і захищених - на оплату праці працівникам бюджетної сфери.
Таким чином, аналізуючи всі обставини справи та правові норми, які їх регулюють, враховуючи, що позивач отримує спірні виплати у розмірах визначених з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112, неможливість відповідача вийти за межі бюджетних призначень, економічну ситуацію, яка склалася в Україні, та виходячи з того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави і обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп..
Керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 122, 160, 161, 162, 183-2, 267 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі, управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: А. Л. Гришковець