Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/3020/14-а
04 липня 2014 року
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А. Л. , розглянувши у скороченому провадженні в місті Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , -
Позивач звернулася до суду і просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести донарахування та виплату з 01.01.2014 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком та пенсії як інваліду ІІ-ї групи, щодо якого встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру, встановленого ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що становить не менше 8 мінімальних пенсій за віком, мотивуючи тим, що вона є пенсіонеркою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі проживає в с. Словечно Овруцького району Житомирської області. За період перебування на пенсії їй виплачувалися вказані доплати не у відповідності із Законом, а в менших розмірах, що призвело до порушення її прав.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі заперечення проти позову не надсилали, хоча були належним чином повідомлені про відкриття скороченого провадження по справі.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонеркою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, проживає в с. Словечно Овруцького району Житомирської області, отримувала спірні виплати в менших розмірах, ніж визначено Законом, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1, посвідчення потерпілої, довідкою про проведені виплати.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91, с. Словечно Овруцького району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені серед інших і такі виплати :
- ст.50 Закону - особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
- ст. 54 Закону - особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, державна пенсія не може бути нижчою - 8 мінімальних пенсій за віком.
В п.2.1. ч.1 рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 по справі №1-42/2011 Конституційний Суд України вказав, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення, визначення джерел державного соціального забезпечення, контроль за використанням коштів Державного бюджету України.
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України ( що включає право на достатнє харчування, одяг, житло).
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховував також положення актів міжнародного права.
Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішеннях від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 ( v015p710-04 ), від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 ( v002p710-05 ), від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 ( v005p710-07 ) Конституційний Суд України сформулював правові позиції стосовно такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність). Крім того, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 17 березня 2005 року N 1-рп/2005 ( v001p710-05 ) у справі про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, держава зобов'язана відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
В п.2.2. ч.1 рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 по справі №1-42/2011 Конституційний Суд України зазначив, що основним Законом України ( 254к/96-ВР ) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина третя статті 113, пункт 10 статті 116, частина перша статті 117).
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92). Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до ч.9 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС визначаються за певною формулою.
Пунктом 2 ч.11 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено мінімальний розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який становить:
І група інвалідності - 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
ІІ група інвалідності - 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
ІІІ група інвалідності - 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п.1 ч. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується особам, що належать до категорії 1:
інвалідам І групи -341,64 грн.,
інвалідам ІІ групи - 227,76 грн.,
інвалідам ІІІ групи - 170,82 грн..
Розміри вказаних виплат були визначені з врахуванням змін внесених до вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".
Статтями 46 та 47 Бюджетного кодексу України визначено стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням та встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів.
Так, стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;
2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт і послуг;
5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;
6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;
7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.2 ст. 49 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;
2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Стаття 55 Бюджетного кодексу України закріпила захищені видатки бюджету (видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень), серед яких видатки на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату.
Главою 18 Бюджетного кодексу України законодавець визначив відповідальність та заходи впливу за вчиненні порушення бюджетного законодавства, до яких п.29 ст.116 вказаного кодексу віднесено і здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Довідка управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі свідчить, що позивачеві проводяться спірні виплати у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 із врахуванням змін внесених до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" до видатків бюджету не віднесено проведення спірних виплат у розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», причому передбачено, з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання бюджетних коштів, скорочення видатків бюджету, в тому числі і захищених - на оплату праці працівникам бюджетної сфери.
Таким чином, аналізуючи всі обставини справи та правові норми, які їх регулюють, враховуючи, що позивач отримує спірні виплати у розмірах визначених з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112, неможливість відповідача вийти за межі бюджетних призначень, економічну ситуацію, яка склалася в Україні, та виходячи з того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави і обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Від сплати судового збору сторони звільнені законом.
Керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 122, 160, 161, 162, 183-2, 267 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: А. Л. Гришковець