Справа № 199/4383/14-к
(1-кп/199/220/14)
іменем України
18 червня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
за участі обвинуваченого - ОСОБА_4
за участі потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12014040630000905 відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Заповітне Кам'янко-Дніпровського району, Запорізької області, не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, проживаючого без реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 , на утриманні неповнолітніх і непрацездатних не маючого, раніше судимого:
- 21.01.2010 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 309, ст.ст. 69,70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 29.01.2011 по відбуттю покарання;
- 16.06.2011 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 18.09.2012 умовно-достроково на 6 місяців 15 днів
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_4 , 15.04.2014 року приблизно о 20:00 годині, знаходився біля приміщення пивного бару який знаходиться в середині ринку «Калиновський» м. Дніпропетровська, де побачив раніше йому малознайомого ОСОБА_5 . В ході розмови ОСОБА_4 почав вимагати у ОСОБА_5 , щоб той йому придбав алкогольні напої, на що останній відповів відмовою, після чого ОСОБА_4 попросив дати ОСОБА_5 , грошові кошти у розмірі 20.00 гривень, на що останній знову відповів відмовою, та почав рухатися до місця свого мешкання.
Однак, ОСОБА_4 почав слідувати за ОСОБА_5 , та наздогнавши його біля будинку АДРЕСА_2 , де продовжив у ОСОБА_5 вимагати грошові кошти у розмірі 20 гривень, на що знов отримав відмову, і в цей момент ОСОБА_4 , побачивши сумку на плечі ОСОБА_5 і у нього раптово виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке знаходилось у ОСОБА_5 а саме вказаної сумки.
Реалізуючи свій злочинний намір, у той же день, тобто 15.04.2014 року, у вказаний час ОСОБА_4 продовжуючи знаходитись біля будинку №87 по проспекту імені Газети Правда, м. Дніпропетровська, діючи умисно, із корисних мотивів, скоюючи кримінальне правопорушення повторно, шляхом ривку зірвав з плеча ОСОБА_5 , сумку фірми ОСОБА_6 , яка належить останньому, вартістю 670.00 гривень, в середині якої знаходився мобільний телефон фірми «Samsung S 5582», вартістю 799.00 гривень, та грошові кошти у розмірі 1150.00 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєного правопорушення почав тікати, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму в розмірі 2619.00 гривень. Таким чином ОСОБА_4 , виконавши усі дії, які вважав за потрібне для скоєння вказаного правопорушення, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця, так як був затриманий співробітником міліції.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, і суду пояснив, що він дійсно 15.04.2014 року приблизно о 20:00 годині, знаходився разом із товаришами у пивному барі який знаходиться в середині ринку «Калиновський» м. Дніпропетровська, куди і прийшов малознайомий йому потерплий, у якого він попрохав купити алкоголь, але той відмовився і невдовзі пішов з бару, однак, як вказав ОСОБА_4 він пішов слідом за ОСОБА_5 випрошуючи 20.00 гривень, хоча в нього і були власні грошові кошти, однак ОСОБА_5 сказав що в нього не має грошових коштів і добровільно передав йому свою сумку, аби він особисто в цьому пересвідчився, і лише тоді він взяв у руки сумку ОСОБА_5 , і саме в цю мить до них підійшли два чоловіки, один з яких тримав його за руку, а ОСОБА_5 став їм говорити, що начебто він ОСОБА_4 у нього цю сумку вихопив. Насправді ОСОБА_5 його обмовляє, оскільки він сам добровільно передав належну йому сумку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- Показами наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_5 , який суду пояснив, що 15.04.2014 року близько 20:00 години він знаходився у пивному барі на ринку «Калиновський» м. Дніпропетровська, де побачив раніше йому малознайомого ОСОБА_4 , який попрохав пригостити його пивом однак він відмовив, і пішов у напрямку свого будинку, а ОСОБА_4 пішов слідом за ним і наполегливо вимагав позичити гроші та він знов неодноразово йому відмовив, тоді ОСОБА_4 сказав що зараз забере у нього сумку і відкрито зірвав з його плеча сумку фірми Meri Karri, в середині якої знаходився мобільний телефон фірми «Samsung S 5582» та грошові кошти в сумі 1150.00 гривень, після чого з викраденим майном почав швидко віддалятися, він кричав йому навздогін аби той повернув його речі, та ОСОБА_4 не відреагував і невдовзі був затриманий невідомими перехожими біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 .
- показами наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_7 , який суду пояснив, що він працює в Амур-Нижньодніпровському РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області, однак 15.04.2014 близько 20.00-21.00 години він не виконував службові обов'язки, а повертався до додому і біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 , став свідком того, як мимо нього пройшов потерпілий ОСОБА_5 , а за ним пробіг обвинувачений ОСОБА_4 , після чого він почув крики, а коли підійшов до ОСОБА_5 той сказав, що ОСОБА_4 зірвав у нього з плеча належну йому сумку і забрав. Обидва чоловіки були у стані сильного алкогольного сп'яніння. Під час затримання ОСОБА_4 який тримав сумку належну потерпілому, був на відстані від потерпілого ОСОБА_5 близько 3-4 метрів .
- Протоколом від 15.04.2014 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_5 просив правоохоронні органи вжити заходи до чоловіка на ім'я ОСОБА_8 , який 15.04.2014 близько 20.00 години відкрито викрав його майно, а саме зірвав з його плеча сумку у якій знаходилися особисті речі ( том №1 а. с. 35)
- протоколом огляду місця події від 16.04.2013, під час якого оглядалася місцевість біля будинку АДРЕСА_2 ( том №1 а. с. 19)
Аналіз наведених у вироку доказів свідчить проте, що ОСОБА_4 , з суб'єктивних міркувань свого захисту, відтворював події, які відбулися 15.04.2014 року, при цьому наводячи такі деталі основних обставин, які він не міг би знати, якби не був безпосереднім їх виконавцем, що в сукупності з наведеними у вироку доказами і дає суду правову підставу дійти висновку про вчинення ОСОБА_4 15.04.2014 року, близько 20.00 години біля будинку №87 по проспекту імені Газети Правда, м. Дніпропетровська, саме відкритого викрадення, вчиненого повторно, шляхом ривку з плеча ОСОБА_5 , сумки фірми Meri Karri, в середині якої знаходився мобільний телефон фірми «Samsung S 5582, та грошові кошти у розмірі 1150.00 гривень.
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для ставлення під сумнів пояснень самого потерпілого ОСОБА_5 , які він надавав послідовно протягом всього судового розгляду кримінального провадження, а докази зібрані у справі є належними та допустимими.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що потерпілий обмовляє його, і сам добровільно віддав сумку, плутається у своїх показах, щодо місця вчинення злочину, спростовуються показами самого потерпілого, який безпосередньо в судовому засіданні вказав, що факт відкритого заволодіння його майном ОСОБА_4 відбувся саме біля будинку АДРЕСА_2 , вказане підтверджується і показами свідка ОСОБА_7 , а також протоколом огляду місця події та іншими матеріалами кримінального провадження. Що стосується доводів обвинуваченого, щодо того, що потерпілий його обмовляє, то причин, з яких би потерпілий ОСОБА_5 міг його оговорювати, судом не встановлено.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що потерпілий сам особисто надав йому свою сумку, аби той пересвідчився у відсутності коштів, спростовуються показами потерпілого, який у свої показах як на досудовому слідстві так і безпосередньо в суді вказав на те, що ОСОБА_4 відкрито заволодів його сумкою шляхом зривання з плеча.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 у частині того, що він не тікав, а стояв і розглядав наявність в середині сумки речей, спростовуються показами свідка ОСОБА_7 , який вказав на те, що він бачив, як ОСОБА_4 із сумкою належною потерпілому ОСОБА_5 намагався втекти. Крім вказаного, доводи обвинуваченого в цій частині також спростовуються і показами самого потерпілого ОСОБА_5 , який вказав на те, що він кричав навздогін ОСОБА_4 . аби той повернув його речі.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України, як такі що виразилися у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, та не закінченого з причин незалежних від його волі.
Досліджені судом і покладені в основу вироку докази є достовірними і допустимими, оскільки вони не суперечать один одному і узгоджуються між собою.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення. Соціальну характеристику особи становлять професія, фах, посада, ставлення до праці чи навчання, наявність сім'ї, ставлення до інших членів суспільства, поведінка на роботі, в побуті, додержання вимог суспільного співжиття тощо. Соціальна спрямованість особи виражає коло її інтересів, потреб, світогляд, загальний культурний розвиток, сукупність принципів і мотивів поведінки. У правовому аспекті особу винного характеризує наявність ознак загального і спеціального суб'єкта, судимості, множинності вчинених ним злочинів тощо.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який скоєно умисно і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який дійового каяття не проявив, про вчинене не жалкував, негативно вчинений злочин не оцінив, вину не визнав, раніше засуджений, вчинив новий умисний корисливий злочин, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, не працює.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2003, № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. ст. 66, 67 КК України, крім вказаного, враховуючи мету й мотиви, якими керувався ОСОБА_4 при вчиненні повторно корисливого злочину проти власності, а також його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, його доводи про наявність у суду підстав для застосування мінімального покарання, свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження не знайшли.
Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує: вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; позицію потерпілого, який просив суд призначити м'яке покарання; позицію обвинуваченого ОСОБА_4 який вину не визнав, крім вказаного, суд враховує наслідки, які настали від дій обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , можливо виключно в умовах ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі. Оскільки, саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяця.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з 21.05.2014. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набранням вироком законної сили залишити колишній - тримання під вартою.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з часу вручення йому копії вироку, до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_9 -Почтовик