ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4243/14 26.06.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижнєфарм»
до 1) Державної служби інтелектуальної власності України
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Продукт ЛТД»
про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Зубарєв К.М.
від відповідача 1: Лучка І.Ю.
від відповідача 2: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нижнєфарм» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України (далі-відповідач-1) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Продукт ЛТД» (далі-відповідач-2) про: 1) визнання свідоцтва України №89916 на знак для товарів і послуг «СЕПТОЛ» недійсним повністю; 2) зобов'язання Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтва України на знак для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №89916 на знак для товарів і послуг «СЕПТОЛ» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»; 3) заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Біо-Продукт ЛТД» використовувати зображення «СЕПТОЛ» шляхом його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
07.04.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача-1 подав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням представника відповідача-1 у щорічній відпустці.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача-1 та відповідача-2, зокрема, неналежне виконання сторонами вимог суду.
Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог та надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому пояснив, що позначення «Септол, комб.», яке зареєстровано відповідачем-1 в якості знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №89916 відносно класу 5 МКТП, не може розглядатися як об'єкт авторського права, оскільки не містить ознак творчості.
Також відповідач-1 надав заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що позивач довідався про факт існування заявки №200615118 на видачу знака для товарів і послуг та видачі свідоцтва України №89916 ще 14.01.2008 р. (дата надсилання листа з повідомленням про реєстрацію знака), таким чином, строк позовної давності на звернення до суду щодо визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 89916 збіг 14.01.2011 р.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача-2.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці, справу №910/4243/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відпустки, справу №910/4243/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив та просив задовольнити клопотання про застосування строків позовної давності.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце слухання справи повідомлявся неодноразово, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (в матеріалах справи).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 26.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Продукт ЛТД» є власником знака для товарів та послуг «СЕПТОЛ» за свідоцтвом України №89916 відносно товарів та послуг 5 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі-МКТП), зареєстрованої на підставі заявки №m200615119 від 02.10.2006 р.
Як стверджує позивач, йому належать виключні майнові права на комбіноване зображення «Септол», яке було отримане Товариством з обмеженою відповідальністю «Нижнєфарм» на підставі авторського договору від 11.08.2005 р.
Згідно вказаного договору, позивач замовив виготовлення макета логотипу для підприємства, яке містило назву «СЕПТОЛ», та на підставі акту приймання-передачі твору від 09.09.2005 р. отримав розроблений логотип, в результаті чого, набув авторського права на назву «СЕПТОЛ».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що зареєстроване свідоцтво України №89916 на знак для товарів та послуг «СЕПТОЛ» для товарів та послуг 5 класу МКТП не відповідає умовам надання правової охорони, передбачених підпунктом «в» п. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а тому має бути визнане судом недійсним повністю.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Згідно підпункту «в» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
У процесі провадження у справі, представник відповідача-1 подав клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що позивачем такий строк пропущено.
Розглянувши подане клопотання, суд визнає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з витягу Державного реєстру на знаки для товарів та послуг, відомості про видачу свідоцтва України №89916 було опубліковано 10.04.2008 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» №7 (копія виписки в матеріалах справи).
Так, позивач в позовній заяві зазначає, що дізнався про реєстрацію торговельного знака «СЕПТОЛ» за свідоцтвом України №89916 при отриманні звіту про надання інформаційно-патентних послуг Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», а саме - 25.02.2014 р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу Державної служби інтелектуальної власності України направлялося заперечення №50 від 20.12.2007 р. щодо реєстрації знака по заявці №m200615119 від 02.10.2006 р. на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Продукт ЛТД».
Вказане заперечення було підписане директором позивача Тарасовим В.А. та скріплене печаткою підприємства.
На подане заперечення, Державною службою інтелектуальної власності України було надіслано лист №2447 від 14.01.2008 р. з інформацією про те, що рішення за заявкою №m200615119 від 02.10.2006 р. було прийнято 17.12.2007 р.
Таким чином, суд приходить до беззаперечного висновку, що позивачеві стало відомо про реєстрацію торговельного знака «СЕПТОЛ» за свідоцтвом України №89916 в день публікації інформації про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» №7, а саме - 10.04.2008 р., враховуючи, що позивач подавав власні заперечення проти реєстрації спірного свідоцтва та отримував відповідь на таке заперечення, а тому був обізнаний з намірами відповідача-2 зареєструвати знак для товарів та послуг «СЕПТОЛ».
За таких обставин, позивач вважається таким, що пропустив строк позовної давності починаючи з 11.04.2011 р.
Згідно частин 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 27.06.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.