27.06.2014 Справа № 907/344/14
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Воловець
третя особа „Закарпатський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"
про стягнення суми 36512,78 грн.
.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача - Кіндрат О.О. - юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи (дов. №07/80д від 21.11.13), Поцко Є.М. (дов. №07/42д від 26.06.14)
від відповідача - ОСОБА_4 (дов. від 25.04.14), ОСОБА_5 (дов. від 10.06.14)
від третьої особи - Філіпчук Л.М. (дов. №553/02 від 24.06.14)
СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 36512,78 грн. за спожитий природний газ, згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №576/с від 01.01.12.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що передав відповідачу газ обсягом 11865 м3 на загальну суму 56004,78 грн., але відповідач порушив встановлені у договорі строки виконання грошового зобов'язання по оплаті у повному обсязі за природний газ. Тому з посиланням на ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 612 ЦК України просить стягнути прострочену заборгованість за договором.
Відповідач позовні вимоги частково не визнає обгрунтувавши свої заперечення у відзиві на позовну заяву та додаткових обґрунтуваннях до відзиву на позовну заяву. Вказує, що нарахований обсяг газу 11248 м3, який визначений п.2 Акту №289 від 29.01.2013р. здійснено по номінальній потужності газоспоживаючого обладнання, оскільки позивач вважає, що облік газу здійснено приладом (лічильником), що непридатний до експлуатації через несанкціоноване втручання. Відповідач доводить, що: метрологічні характеристики лічильника газу в нормі, згідно висновку ДП "Івано-Франківськстандартметрологія"; експертиза лічильника газу №737 від 20.12.2012р. проведена ДП „Закарпаттястандартметрологія" здійснена з грубим порушенням положень п.п.12.4, 12.8, 12.10, Правил обліку природного газу під час його транспортування газопостачальними мережами постачання та споживання"; з огляду на п.5.13.1 Правил, перерахунок об'ємів спожитого газу, повинен бути здійснений з 01.12.2012 по 17.12.2012р., а не з 01.06.2012р., як вказує позивач; позивачем розраховане споживання газу котлом виходячи з 5,8 м3/год, однак у Додатку №1 до Договору номінальний витрату газу на один газоспоживний прилад становить 3 м3/год.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала. Представник третьої особи у судовому засіданні дав усні пояснення щодо порядку та обставин проведення експертизи лічильника газу 20.12.2012р.
У судовому засіданні 26.06.14, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалася перерва.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №576/с від 01.01.12 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник постачає природний газ Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику вартість газу наданих послуг у розмірах, строках, порядку та умовах, передбачених Договором.
Пунктом 4.7. Договору сторони передбачили, що оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплату за газ Споживач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів до 25 числа місяця попереднього місяця поставки.
Згідно з Договором Позивач за період січень - лютий 2013 року передав, а відповідач прийняв газ обсягом 11 865м3 на загальну суму 56004, 78 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №289 від 29.01.13, №391 від 20.02.13.
Незважаючи на підписання вище приведених актів приймання-передачі природного газу, відповідач заперечує правомірність нарахування обсягу газу 11248 м3, який визначений п.2 акту №289 від 29.01.2013р та посилається на наступні обставини.
17.12.2012р. позивач здійснив демонтаж лічильника газу, який належить відповідачу для проведення експертизи. Про демонтаж лічильника складено Акт 12/12/1.
20.12.2012р. позивач провів експертизу лічильника газу демонтованого у відповідача про що складено акт №737. Експертизою встановлено, що цілісність пломби ПАТ „Закарпатгаз" номерної стрічки на корпусі і кришці лічильного механізму не пошкоджена (п.1.1.); цілісність заводської пломби та повірочного тавра не пошкоджені (п.1.2.); цілісність відлікового механізму відповідає вимогам НД (1.3.); на задній частині корпусу лічильник пошкодження (потертості) фарбового покриття; на клапані вимірювально групи залишки (сліди) клею - порушена конструкція лічильника (п.1.4.); втрати тиску не перевірялися (п.2.1; герметичність не перевірялися (п.2.2.); похибки лічильника не перевірялися (2.3). Комісія яка проводила експертизу дійшла висновку, що лічильник непридатний до експлуатації через несанкціоноване втручання. Пошкодження на клапані блоку вимірювальної групи лічильника - залишки клею. Такі порушення конструкції лічильника виконуються для встановлення на клею додаткової деталі на яку впливає магнітне поле. На задній частині корпусу лічильника пошкодження (потертості) схожі на сліди залишені при встановленні та знятті магніту з метою гальмування лічильного механізму та зменшення показників лічильника.
20.12.2012р. позивач видав довідку №49604 про непридатність побутового лічильника газу. На підставі вказаної довідки складено розрахунок споживання природного газу на об'єкти готельний комплекс „ІНФОРМАЦІЯ_1" приватний підприємець ОСОБА_1 за період з 01.06.2012р. по 17.12.2012р. у обсязі 11248 м3.
Проаналізувавши подані матеріали та обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Позивач та відповідач є сторонами договірного правовідношення, зміст (умови) якого викладений в Договорі, що є обов'язковим для виконання (ст.629 ЦК України).
Предметом договору є обов'язок з постачання природного газу позивачем та обов'язок відповідача вартість газу наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1. Договору). Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами Договору актом приймання передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у Додатку №1 до Договору (п.2.6 Договору).
Судом встановлено, що п. 2 акту №289 від 29.01.2013р де зафіксоване нарахування спірного обсягу газу 11248 м3, складений (оформлений) не у відповідності до умов Договору, тобто не за даними вузлів обліку. Походження 11248 м3 газу, зазначеного в акті, викликане вищеприведеними обставинами, які за висновком відповідача привели до непридатності лічильника газу на об'єкті відповідача.
Згідно з п.5.16 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпаливенерго України 27.12.2005 № 618 (далі - Правила №618), у разі висновків органів Держспоживстандарту України або акредитованих спеціалізованих лабораторій, що підтверджують факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що призвело до викривлення результатів вимірювань об'єму протранспортованого газу, і, як наслідок, до заподіяння матеріальних збитків, сторона, якій завдано збитків, може звернутися до суду.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч.1,3 ст. 22 ЦК України).
Передумовою притягнення до відповідальності у формі відшкодування збитків та стягнення відповідної суми з боржника є доведення позивачем складу господарсько-правового правопорушення, а саме, протиправної поведінки особи, завданий розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вину особи яка заподіяла збитки.
У відповідності до ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України присудження до виконання обов'язку в натурі (з такими позовними вимогами по суті звернувся позивач) і відшкодування збитків є різними способами захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Відтак і різні правові підстави та обставини необхідні для доказування цих способів захисту. Підстави задоволення позову, наведені позивачем у позовній заяві, ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем договірних умов та відповідному нормативно-правовому обгрунтуванні. Таким чином суд прийшов до висновку, що у позовній заяві, як випливає із встановлених судом обставин, позивач обрав спосіб захисту, що не відповідає суті правопорушення, яке привело до виникнення заборгованості за умовно кажучи отримані відповідачем 11248 м3 газу.
Про неправильність визначення позивачем змісту позовних вимог свідчить те, що відповідач доводить обставини та подає докази у межах правовідношення, яке не регулюється змістом (умовами) Договору. Відповідач спростовує факти, які лежать в основі іншого предмету доказування метою якого є встановлення обставин за які наступає відповідальність у формі відшкодування збитків.
Отже з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, беручи до уваги межі і предмет доказування, що визначені позовними вимогами, у позові слід відмовити повністю.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.07.14.
Суддя О.В. Васьковський