ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/19037-2012 23.06.14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс"
про відшкодування збитків в сумі 930 000,00 грн.
Головуючий суддя Цюкало Ю.В.
Суддя Ломака В.С.
Суддя Нечай О.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Кириленко О.П. (за довіреністю від 15.07.2013);
від відповідача: Бакулін О.Ю. (за довіреністю від 28.01.14).
В судовому засіданні 23 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
27.12.2012 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява №4465/0/2-12 від 21.12.2012 Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" (надалі - відповідач) про відшкодування збитків в сумі 930 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 5011-3/19037-2012, розгляд справи призначено на 22.01.2013.
22.01.2013 в судовому засіданні оголошена перерва на 05.02.2013.
05.02.2013 в судовому засіданні оголошена перерва на 14.02.2013.
Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва у зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відряджені, з метою дотримання процесуальних строків справу №5011-3/19037-2012 передано для подальшого розгляду судді Цюкало Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Цюкало Ю.В. та призначено розгляд справи на 27.02.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013, на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 27.03.2013 р.
У зв'язку із виходом з лікарняного судді Цюкало Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням Заступника. Голови господарського суду міста Києва від 28.02.2013 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.
22.03.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В судове засідання, призначене на 27.03.2013 представник позивача з'явився та заявив клопотання про витребування додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України.
В судове засідання, призначене на 27.03.2013 представник відповідача з'явився проти задоволення клопотання позивача заперечував.
Суд дійшов висновку, що клопотання позивача мотивоване, належним чином обґрунтоване та таке, що підлягає задоволенню. Розгляд справи відкладено на 17.04.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 зупинено провадження у справі № 5011-3/19037-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс"про відшкодування збитків в сумі 930 000,00 грн. до вирішення пов'язаної з нею справи №5011-4/166632012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" про визнання недійсним правочину. що знаходиться в провадженні Господарського суду м. Києва.
06.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про поновлення провадження у справі у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили його зупинення. Так, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі №5011-4/16663-2012 позов Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про визнання недійсним Договору оренди (найму) від 01.03.2010 №01/03/10 залишено без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 26.05.2014.
У судове засідання, призначене на 26.05.2014, з'явилися представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 суд ухвалив розгляд справи здійснити колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Блажівська О.Є., суддя Нечай О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 колегією суддів у складі головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Блажівська О.Є., суддя Нечай О.В. прийнято до провадження справу №5011-3/19037-2012. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.06.2014.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, у звязку із перебуванням судді Блажівської О.Є. у службовому відрядженні, для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Ломака В.С., суддя Нечай О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 колегією суддів у складі головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Ломака В.С., суддя Нечай О.В. прийнято до провадження справу №5011-3/19037-2012. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.06.2014.
В судове засідання, призначене на 23.06.2014 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
24.02.2010 між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (далі за текстом - ПАТ «Укрінбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паріо Плюс» (далі за текстом - ТОВ «Паріо Плюс») було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового будинку по вул. Горького, буд. 43 (літера «А») у місті Києві, загальною площею 300,20 кв. м згідно з інвентаризаційною справою на нежитловий будинок.
Позивач зазначає, що згідно умов вказаного Договору купівлі-продажу ПАТ «Укрінбанк» продало, а ТОВ «Паріо Плюс» придбало 300,20 кв. м будинку по вул. Горького, буд. 43 (літера «А») у місті Києві.
В позовній заяві позивач наголошує на тому, що передача майнових прав за Договором купівлі-продажу оформлено Актом приймання-передачі, що складений між позивачем та відповідачем 01.03.2010.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011, позов ТОВ «Паріо Плюс» до ТА «Укрінбанк» задоволено: розірвано Договір оренди (найму) №01/03/10, укладений 01.03.2010 між сторонами; зобов'язано ПАТ «Укрінбанк» звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 43, літера «А», площею 300,20 кв. м.
Позивач наголошує на тому, що протягом дії Договору оренди (найму) від 01.03.2010 №01/03/10, був відсутній предмет Договору, оскільки нежитлові приміщення загальною площею 300,20 кв. м будівлі по вул. Антоновича (кол. Горького) 43а у м. Києві не перебували на балансовому обліку відповідача та не були відображені відповідачем у бухгалтерському, податковому обліках, а також звітах статистики щодо основних фондів.
Внаслідок прострочення відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди, що пов'язано із затриманням передачі позивачу об'єкту оренди (найму), позивачем було вжито заходів щодо організації виробничого процесу.
Позивач вказує на те, що починаючи з 01.03.2010 і до моменту розірвання Договору оренди у судовому порядку відповідачем (як орендодавцем) не було передано позивачу (як орендарю) приміщення будівлі по вул. Антоновича (кол. Горького), 43-А у м. Києві за Договором оренди.
Метою укладання між позивачем та відповідачем Договору оренди було забезпечення функціонування відокремленого підрозділу позивача - Київської філії ПАТ «Укрінбанк».
Невиконання відповідачем умов Договору оренди, внаслідок чого позивачем не було отримано у строкове платне користування приміщення будівлі по вул. Антоновича (кол. Горького), 43-А у м. Києві, спричинило заподіяння позивачу збитків, про що вказано у позовній заяві.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 930 000,00 грн., пов'язані із порушенням зобов'язань за Договором оренди.
Відповідач не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, вважає позов необґрунтованим, та керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що право власності на нежилий будинок №43 літера «А» по вул. Горького у м. Києві зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, реєстраційне посвідчення №19666 від 05.03.2010. Крім того, відповідач посилається на відсутність належних доказів наявності збитків. Також, відповідач зазначає, що факт використання ПАТ «Укрінбанк» нежитлового будинку підтверджується матеріалами виконавчого провадження №33148975 від 21.06.2012. Відповідач звертає увагу суду на порушення позивачем зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
24.02.2010 між ПАТ «Укрінбанк» та ТОВ «Паріо Плюс» було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового будинку по вул. Горького, буд. 43 (літера «А») у місті Києві, загальною площею 300,20 кв. м згідно з інвентаризаційною справою на нежитловий будинок.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем та Відповідачем 01.03.2010 укладено договір № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень у місті Києві по вулиці Горького 43 літера А площею 300,2 квадратних метрів строком з 01.03.2010 по 25.02.2013.
Наразі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача наданих збитків на суму 930 000,00 грн. внаслідок, як зазначено у позовній заяві, неналежного виконання відповідачем умов Договору, які полягають у не переданні орендарю приміщення будівлі по вул. Антоновича (кол. Горького), 43-а у місті Києві.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).
При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З аналізу вказаної статті слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджували б наявність підстав для відшкодування збитків відповідачем.
Крім того, суд наголошує на наступному.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про розірвання договору оренди та звільнення приміщення, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011, позов задоволено; розірвано договір оренди (найму) № 01/03/10, укладений 01.03.2010 ТОВ "Паріо Плюс" та ПАТ "Український інноваційний банк"; зобов'язано ПАТ "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 43, літера "А", площею 300,2 м2.
Так, Господарськими судами встановлено факт порушення ПАТ «Укрінбанк» зобов'язань за Договором в частині своєчасного та у повному обсязі перерахування на поточний рахунок позивача встановленої Договором орендної плати.
Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, з наведеного слід зробити висновок, що саме позивачем неналежно виконувались умови Договору, внаслідок чого виникла заборгованість перед ТОВ «Паріо Плюс». Факт наявності заборгованості ПАТ «Укрінбанк» перед відповідачем за Договором встановлено у судовому порядку.
Наведене свідчить про користування позивачем об'єктом оренди за Договором, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 у справі №23/76, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011, та як наслідок наявність заборгованості ПАТ «Укрінбанк» перед ТОВ «Паріо Плюс» за неналежне виконання взятих на себе обов'язків згідно умов Договору.
Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до ухвали Господарського суду міста Києві від 17.04.2012 у справі №3/279 за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паріо Плюс» про стягнення 980 000,00 грн. позов залишено без розгляду у зв'язку із ненадання ПАТ «Укрінбанк» оригіналу договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010.
У вказаній ухвалі суд посилається на те, що «необхідність витребування оригіналу договору оренди (найму) № 01/03/10 від 01.03.2010 зумовлена тим, що у суду виникла необхідність встановлення достовірності документа, що подається в копії, який поданий позивачем в підтвердження отримання приміщень, неможливість використання яких призвело до понесення збитків, які є предметом спору у даній справі».
Також, суд звертає увагу на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 930 000,00 грн. за період з 01.03.2010 по 21.07.2011, тобто з моменту укладення Договору до моменту розірвання Договору у судовому порядку.
Однак, відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, наданої Національним Банком України №41-107/2/2 від 02.01.2013 Київська філія ПАТ «Укрінбанк» функціонувала за адресою: м. Київ, вул. Антоновича (кол. Горького), 43 (літера А) в період з 14.09.2000 по 21.10.2010.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
З огляду на вказане, враховуючи вищевкиладене, позов є необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" про відшкодування збитків в сумі 930 000,00 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений 27.06.2014р.
Головуючий суддя Ю.В. Цюкало
Суддя В.С. Ломака
Суддя О.В. Нечай