Справа № 402/627/14-к
іменем України
03.07.2014м. Ульяновка
Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ульяновка кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Йосипівка Ульяновського району, українця, громадянина України, який має середню освіту, проживає у АДРЕСА_1 , не одруженого, має на утриманні 3 дітей, такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 вчинив крадіжку - таємне викрадення чужого майна, а також крадіжку, вчинену повторно, за таких обставин.
У кінці листопада 2013 року, більш точної дати не встановлено, близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_5 , маючи намір на викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прийшов до комплексу господарських будівель, що у АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_6 . З території комплексу ОСОБА_5 з автомобілів таємно викрав радіатор охолодження двигуна автомобіля ГАЗ 53А вартістю 2160,00 грн., радіатор опалення салону автомобіля ГАЗ 53А вартістю 824,88 грн., радіатор охолодження двигуна автомобіля ГАЗ 52, вартістю 1950,00 грн., радіатор опалення салону автомобіля ГАЗ 52 вартістю 697,32 грн., радіатор охолодження двигуна автомобіля ЗІЛ 130 вартістю 2190,00 грн., радіатор опалення салону автомобіля ЗІЛ 130 вартістю 672,67 грн., радіатор охолодження двигуна автомобіля ГАЗ 52 вартістю 1950, 00 грн., радіатор опалення салону автомобіля ГАЗ 52 вартістю 697,32 грн., радіатор охолодження двигуна автомобіля ГАЗ 52 вартістю 2160, 00 грн., а всього майна ОСОБА_6 вартістю 13302, 19 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, на початку грудня 2013 року, більш точної дати не встановлено, близько 8 год. 00 хв. ОСОБА_5 , маючи намір на викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прийшов до комплексу господарських будівель, що у АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_6 . З території комплексу ОСОБА_5 повторно, таємно викрав два ролики опорних стійок вартістю 296,16 грн. за один, загальною вартістю 592,32 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, на початку березня 2014 року, більш точної дати не встановлено, близько 7 год. 00 хв. ОСОБА_5 , маючи намір на викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прийшов до комплексу господарських будівель, що у АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_6 . З території комплексу ОСОБА_5 повторно, таємно викрав ролик опорної стійки вартістю 207,31 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю.
Повідомив, що тричі - у кінці листопада 2013 року, на початку грудня 2013 року та на початку березня 2014 року, більш точної дати не пам'ятає, приходив до комплексу господарських будівель, що у АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_6 і там відкручував з автомобілів та викрав радіатори охолодження двигунів автомобілів ГАЗ, ЗІЛ 130 радіатори опалення салону цих автомобілів, ролики опорних стійок автомобілів. Викрадені запчастини переносив до м.Ульяновка та продавав як брухт. Висловив каяття у вчиненому. Заявлений до нього позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші докази, оскільки за згодою учасників процесу їх дослідження визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорювались і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 завив клопотання про звільнення його від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році", яке обґрунтував тим, що має дітей - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому на нього поширюється дія п. в) ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році".
Враховуючи покази обвинуваченого ОСОБА_5 , те, що він визнає цивільний позов у справі, не оспорює фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду відсутні сумніви в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 щодо викрадення у кінці листопада 2013 року з території комплексу господарських будівель, що у АДРЕСА_2 , запчастин автомобілів, які належать ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України, як крадіжку, оскільки ОСОБА_5 викрав майно потерпілого, усвідомлюючи, що воно є чужим.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 щодо викрадення на початку грудня 2013 року та на початку березня 2014 року, з території комплексу господарських будівель, що у АДРЕСА_2 , запчастин автомобілів, які належать ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як крадіжки, оскільки він викрав майно потерпілого, усвідомлюючи, що майно є чужим, вчинені повторно, оскільки вчинив ці викрадення повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, що їх вчинив обвинувачений, є середньої тяжкості.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого за вчинення усіх трьох кримінальних правопорушень, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
Суд приходить до висновку про щире каяття обвинуваченого, виходячи з того, що обвинувачений визнав свою провину у вчиненні усіх трьох правопорушеннях, висловлює жаль з приводу вчиненого.
Суд приходить до висновку про активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочинів, виходячи з того, що він надав органам досудового слідства допомогу в установленні невідомих їм обставин справи щодо вчинення ним вказаних вище дій.
Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Обвинувачений є не судимим, за місцем проживання характеризується позитивно.
На підставі ч.1 ст.70 КК України суд, враховуючи наведені дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, кількість злочинів, що входять до сукупності, відсутність тяжких наслідків, вважає необхідним призначити остаточне основне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
В судовому засіданні суд прийшов до висновку, що відносно обвинуваченого необхідно застосувати Закон України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, звільнивши його від призначеного покарання.
9 квітня 2014 року вступив в силу Закон України №1185-VII від 08.04.2014 року "Про амністію у 2014 році". Пунктом в) статті 1 Закону передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України осіб, які на день набрання чинності цим Законом не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років. Обставини, передбачені ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році", які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, відсутні.
Кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_5 , передбачені ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України і у відповідності до ст.12 КК України не відноситься до тяжкого або особливо тяжкого злочину. Обвинувачений ОСОБА_5 не має судимості, має на утриманні дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав. Згоден на застосування до нього акту амністії.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування акту амністії щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ..
Вирішуючи цивільний позов по справі суд керується ч.1 ст.174 ЦПК України, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Застосувавши до визначених правовідносин сторін вказані правові норми, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Процесуальні витрати по справі відсутні. Запобіжні заходи не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-375 КПК України, ст.70, ч.1,ч.2 ст.185 КК України п. в) ст.1, ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним за ч.1 ст. 185 КК України та ч.2 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді арешту на строк три місяці.
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді арешту на строк шість місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у вигляді арешту на строк шість місяців.
На підставі п.в) ст.1, ст.9 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання.
Цивільний позов по справі задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 14101 (чотирнадцять тисяч сто одну) грн.. 82 коп. матеріальної шкоди, та 6000 (шість тисяч) 00 коп моральної шкоди.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Речові докази по справі - ролик опорної стійки контеровозу МАЗ 9397 повернути ОСОБА_6 як законному володільцю.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Ульяновський районний суд.
Суддя ОСОБА_1