Кам"янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області
Справа № 318/1257/14-ц
Номер провадження №2-з/318/2/2014
"05" травня 2014 р. м. Кам"янка-Дніпровська
Суддя Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області Капустинський М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3ВМ., ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої він просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши зміст матеріалів позовної заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України мають бути відповідні підстави для забезпечення позову по справі.
Одним із способів забезпечення позову відповідно до ст. 152 ЦПК України є накладення арешту на грошові суми або майно, належне відповідачу і яке знаходиться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню . Представник позивача в заяві про забезпечення позову не зазначив перелік майна, його кількість, вартість, місце знаходження. В тому числі доказів того, що невжиття заходів по забезпеченню позову, може призвести до ускладнення виконання рішення суду, не надав підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.
Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.
З урахуванням предмету позову вважаю, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою і такою, що не може бути задоволеною.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,
Заяву позивача - ОСОБА_1 в особі представника заявника ОСОБА_2 про вжиття заходів щодо забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Капустинський.