Провадження по справі № 1-в/260/128/2014
27 червня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», -
11 грудня 2001 року Петровським районним судом м. Донецька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 190 ч.2, 364 ч.2 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, посаді пов'язані з виконанням організаційно- розпорядчих або адміністративних обов'язків строком на три роки. Відповідно ст.. 75 КК України він був звільнений від основаного покарання з випробуванням та був встановлений випробувальний строк три роки. Також він був зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу відповідного органу кримінально - виконавчої установи, повідомляти вказаний орган про зміну місця мешкання, періодично з'являтись для реєстрації у відповідний орган кримінально - виконавчої установи.
23 квітня 2003 року Симферопольським районним судом Автономної Республіки Крим відносно нього було скасовано рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням призначене за вироком Петровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2001 року за ст.. 190 ч.2, 364 ч.2 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі та він повинен був направлений для відбування покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі у кримінальне-виконавчу установу строком на 5-ть років. Вказаною постановою Сімферопольського районного суду АР Крим він був оголошений у розшук та йому була обраний запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2001 року та постанова Сімферопольського районного АР Крім від 23 квітня 2003 року відносно нього по теперішній час не виконані, строк давності виконання обвинувального вироку сплинув у 2012 році.
Просив суд застосувати відносно нього Закон України «Про амністію у 2014 році», звільнити його від основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років та додаткового за вироком Петровського районного суду м. Донецьк від 11 грудня 2001 року, у зв'язку з тим, що у нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_6 , 2003 року народження.
Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
11 грудня 2001 року Петровським районним судом м. Донецька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 190 ч.2, 364 ч.2 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, посаді пов'язані з виконанням організаційно- розпорядчих або адміністративних обов'язків строком на три роки. Відповідно ст.. 75 КК України він був звільнений від основаного покарання з випробуванням та був встановлений випробувальний строк три роки. Також він був зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу відповідного органу кримінально - виконавчої установи, повідомляти вказаний орган про зміну місця мешкання, періодично з'являтись для реєстрації у відповідний орган кримінально - виконавчої установи.
23 квітня 2003 року Симферопольським районним судом Автономної Республіки Крим відносно нього було скасовано рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням призначене за вироком Петровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2001 року за ст.. 190 ч.2, 364 ч.2 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі та він повинен був направлений для відбування покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі у кримінальне-виконавчу установу строком на 5-ть років. Вказаною постановою Сімферопольського районного суду АР Крим він був оголошений у розшук та йому була обраний запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році».
Згідно ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Частинами 1, 2 ст.1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Втім, частиною 1 ст. 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
Так, ст.4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» передбачені обмеження щодо застосування останнього закону, зокрема, амністія не може бути застосована до осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відбули менше двох третин призначеного вироком суду основного покарання, крім випадків індивідуальної амністії.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 11 грудня 2001 року Петровським районним судом м. Донецька було засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 ч.2, 364 ч.2 КК України. Відповідно до вимог ст. 12 КК України один із злочинів за які був засуджений ОСОБА_5 є тяжким злочином (ст. 364 ч.2 КК України).
Аналізуючи зміст зазначених норм та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Закон України «Про амністію у 2014 році» до засудженого ОСОБА_5 застосуванню не підлягає, а тому в задоволенні його клопотання необхідно відмовити.
На підставі ст. ст. 74, 85, 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та керуючись ст. ст. 371, 372 КПК України суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено через суд, що її ухвалив, до апеляційного суду Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.
СУДДЯ ОСОБА_1