Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"27" червня 2014 р. Справа № 911/2187/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм Промоушн Сервіс»
до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»
про стягнення 41 019,50грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Цімох В.М. (довіреність № 57/1 від 04.05.2014);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарм Промоушн Сервіс» (далі - ТОВ «Фарм Промоушн») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (далі - ПрАТ «Альба Україна») про стягнення 41 019,50грн. заборгованості за поставлений товар.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором № Ф/23 від 23.02.2012 купівлі-продажу в частині оплати поставленого товару (а.с. 3-6).
Відповідач - ПрАТ «Альба» у справі відзиву на позовну заяву не надав.
Розгляд справи здійснювався без повноважного представника відповідача, за відсутності його відзиву на позовну заяву, за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України з наступних пістав:
- копія ухвали від 06.06.2014 господарського суду Київської області про порушення провадження у даній справі отримана відповідачем 13.06.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103244932103 (а.с. 141);
- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;
- адреса відповідача, за якою направлялась копія ухвали від 17.06.2014 про відкладення розгляду справи, відповідає адресі, вказаній відповідачем у заяві від 13.06.2014, адресованій суду (а.с.162);
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
23.02.2012 між ТОВ «Фарм Промоушн Сервіс» (далі - продавець) та ПрАТ «Альба Україна» (далі - покупець) укладено договір № Ф/23 купівлі-продажу (а.с. 19-20, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, покупець зобов'язується передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому - товар) у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати їх, на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору; відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється товарними партіями, які формуються продавцем на підставі узгодженої з покупцем факсограмою заявки (у вигляді специфікації), у якій зазначається асортимент, кількість, ціна, місце та строк передачі товару, умови платежу (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що поставка товару продавцем здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження заявки чи на інших умовах, які зазначені в узгодженій заявці.
Як визначено п. 3.6 договору, доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином.
Відповідно до п. 4.1 договору ціни на товар визначаються за згодою сторін та зазначаються у видатковій накладній на кожну товарну партію і розуміються на умовах DDU м. Бориспіль; загальна ціна договору складає суму усіх поставок, що здійснені на умовах цього договору.
Згідно п. 4.2 договору ціна на товарну партію фіксується в момент отримання покупцем від продавця узгодженої заявки і не може бути змінена у бік збільшення; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних (п.6.3 договору).
Продавець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.1).
Пунктом 11.6 договору визначено, що він вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. При цьому, вказаним пунктом договору визначено, що, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.
Як встановлено під час розгляду даної справи, на виконання умов відповідного договору, позивачем у період з 25.06.2012 по 14.03.2014 передано відповідачу товар на суму 1 092 734,60грн., що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей, видатковими та товаротранспортними накладними (а.с.27-86, 145-161).
Частина поставленого товару оплачена відповідачем, а частина товару повернута позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями та накладними на повернення товару (а.с. 87-108, 178-179).
Окрім того, 14.04.2014 між сторонами у справі укладено додаткову угоду №3 до договору №Ф/23 від 28.02.2012, відповідно до якої продавець надав покупцю знижку сумі 19 408,54грн. (а.с. 21).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що товар, поставлений за цими накладними у відповідний період оплачений відповідачем лише частково; заборгованість становить 41 019,50грн.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати переданого товару за вищевказаними накладними.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як визначено умовами договору (п. 5.2), оплата поставленого товару проводиться на таких умовах: покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару (п. 11.2 договору).
При цьому, в силу п. 5.4 договору продавець погоджується, що покупець проводить оплати один раз на тиждень, а саме у вівторок (далі - платіжний день); у разі, коли день оплати кожної товарної партії, зазначений у п. 5.2 даного договору, припадає не на платіжний день, покупець зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день; продавець погоджується, не застосовувати до покупця штрафні санкції, передбачені п.10.2 у разі, коли день оплати кожної товарної партії, зазначений у п. 5.2 даного договору, припадає не на платіжний день.
Як вбачається з п.11.2 договору, обов'язок по наданню до 5-го числа кожного місяця наступного за звітним звіту про продаж покладається на відповідача.
Між тим, аналіз п.5.2 договору надає підстави вважати, що сторонами договору настання у відповідача (покупця) обов'язку оплатити поставлений товар обумовлено певною обставиною - продажем відповідного товару, на підтвердження чого надається звіт. Так, за умовами договору відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом певного строку з дня настання такої обставини - подання звіту.
Так, в силу ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
При цьому, договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є двостороннім (багатостороннім) правочином.
Згідно ч.2 ст.212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав позивачу належним чином складених звітів про продаж у строк, встановлений п.11.2 договору, що є його обов'язком, що ним в установленому порядку не спростовано, відповідна обставина є такою, що настала.
05.05.2014 за вих. № 53 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 60 428,04грн. (а.с.111), направлення якої підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №7536 від 06.05.2014 (а.с.112) про прийняття його відділенням зв'язку №201 м. Києва для відправлення відповідачу, а також повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення відповідачу 12.05.2014 (а.с.113).
У відповідному листі позивач просив оплатити товар, доказів здійснення чого відповідачем під час розгляду справи не надано. Окрім того, в силу п.11.7 відповідного договору, відповідач мав право у будь-який час повернути товар, який позивач зобов'язаний прийняти, разом з тим, доказів повернення товару, право власності на який перейшло за умовами договору (п.6.3) до відповідача з моменту підписання відповідних видаткових накладних, відповідач під час розгляду справи не надав.
Отже, відповідач, враховуючи часткове не здійснення оплати товару є таким, що порушив зобов'язання.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 20 440,13грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1 827, 00 грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 02.07.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм Промоушн Сервіс» 41 019,50грн. заборгованості, а також 1 827,00грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ейвазова А.Р.