Справа №592/1562/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.
Номер провадження 22-ц/788/1046/14 Суддя-доповідач - Білецький О. М.
Категорія - 2
01 липня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 квітня 2014 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, Ковпаківського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції,
третя особа - Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
про встановлення факту батьківства, внесення змін в актовий запис, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Звернувшись до суду 13 лютого 2014 року з позовом, ОСОБА_3 просила: встановити відносно неї факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і зобов'язати Ковпаківський відділ ДРАЦС виключити з актового запису про її народження відомості про те, що її батьком є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та внести в цей актовий запис відомості про те, що її батьком є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6; встановити факт належності померлому ОСОБА_4 житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 і визнати за нею право власності на це нерухоме майно у порядку спадкування після батька ОСОБА_4.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення судом норм матеріального права, просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що суд не дав оцінку доказів визнання за життя ОСОБА_4 свого батьківства відносно неї, а також що ОСОБА_4 був єдиним спадкоємцем та прийняв цю спадщину після своїх батьків, а тому вона, як неповнолітня на той час, набула право на це нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
Заслухавши пояснення позивача та її представників, заперечення представника міськради, думку представників відділу ДРАЦС і Реєстраційної служби, дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд керувався ст.ст.52-54 КпШС України та ст.ст.128, 129 СК України й виходив з того, що на час народження ОСОБА_3 її мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, тому згідно з чинним на той час законодавством саме він був вказаний її батьком; у подальшому за свого життя ні ці особи, ні ОСОБА_4 не оспорювали батьківство, та що позивачка не довела того, що останній є її біологічним батьком, відповідно суд не вбачав і підстав для визнання за нею права власності у порядку спадкування.
Однак такі висновки місцевого суду ґрунтуються на істотній неповноті з'ясування обставин, не відповідають фактичним обставинам, постановлені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 червня 1994 року, виданого Відділом РАГС Ковпаківського району м.Суми, та із Запису акта про народження від 04 червня 1994 року №620 вбачається, що матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м.Суми, є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, а її батьком - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9, 106, 109а зв).
У цьому свідоцтві про народження (оригінал якого оглядався апеляційним судом) маються завірені надписом «виправленому вірити» та печаткою і підписом уповноваженої особи даного органу, виправлення у прізвищі, імені та по-батькові її батька (первісний запис: «ОСОБА_4» «ОСОБА_4» «ОСОБА_4»), а також у прізвищі та по-батькові самої дитини (первісний запис: «ОСОБА_3» «ОСОБА_3»).
Однак в актовому записі про народження позивачки, перший та другий примірники оригіналу якого оглядалися апеляційним судом (а.с.109а), жодних виправлень не зазначено, лише мається запис про те, що шлюб між батьками дитини було укладено 28 серпня 1984 року, актовий запис №1491, а розірвано 05 березня 1994 року, актовий запис №151.
Фактично ж про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було вчинено актовий запис під №1492, про що свідчить копія цього актового запису (а.с.180).
Оскільки відповідно до чинного на той час шлюбно-сімейного законодавства (ст.ст.52, 54, 55, 62, 63, 163, 166, 168, 185 КпШС України) та підзаконних нормативних актів, які регулювали порядок вчинення актових записів про народження (Інструкція Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджена МЮ України 29 грудня 1984 року №22/5 та Порядок зміни, поновлення, анулювання записів актів громадянського стану, порядок і строки зберігання актових книг, затверджений МЮ України 14 квітня 1993 року №6), саме актовий запис є первинним документом про народження дитини, розірвання шлюбу матері позивачки з ОСОБА_5 відбулося менше як за 10 місяців до її народження, а змін до цього актового запису не вносилось, тому місцевий суд правильно не вбачав достатніх підстав для проведення судової експертизи вказаного свідоцтва і не вважав цей документ належним доказом походження позивачки від ОСОБА_4
У той же час, суд першої інстанції не звернув увагу на ряд інших належних доказів, які з достатньою повнотою підтверджують доводи позовної заяви в цій частині.
Так, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з 24 липня 1946 перебували між собою у зареєстрованому шлюбі (а.с.154).
Згідно з актовим записом про народження від 30 липня 1954 року №937, вони мали сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Суми (а.с.187).
Відповідно до будинкової книги, з вказаного часу це подружжя разом із сином ОСОБА_4 постійно по день їх смерті проживали і були зареєстрованими у АДРЕСА_1 (а.с.87-97).
За даними тієї ж будинкової книги, малолітня позивач ОСОБА_3 вже з березня 1997 року, тобто з трирічного віку, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 були зареєстровані у будинку по АДРЕСА_1 в якості членів сім'ї власника (а.с.97).
Однак, відповідно до акту від 22 листопада 2013 року, затвердженого головою квартального комітету №52 м.Суми, ОСОБА_3, що народилась 1994 року у громадянському шлюбі ОСОБА_4 і ОСОБА_6, з самого народження і до смерті своїх матері та баби ОСОБА_9 проживала у АДРЕСА_1 (а.с.23).
Допитані місцевим судом свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також підтвердили, що з часу народження позивач проживала за вказаною адресою з ОСОБА_4, якого вона вважала своїм батьком, а останній за життя визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_3
У характеристиках, актах обстеження житлово-побутових умов учениці Сумської ЗОШ ¹11 за 2005-2006 роки вказано, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1, після смерті батьків її виховує баба ОСОБА_9, яка має намір дарувати онуці будинок, просить залишити онуку при ній, не забирати в інтернат (а.с.17, 18, 19, 20, 147, 148).
Після смерті матері опікуном ОСОБА_3 розпорядженням Ковпаківської районної в м.Суми адміністрації від 20 березня 2006 року №69-р призначено ОСОБА_9 (а.с. 153).
Розпорядженням Ковпаківської районної в м.Суми адміністрації від 12 січня 2007 року №6-Р ОСОБА_9 звільнено від обов'язків опікуна над малолітньою ОСОБА_3 у зв'язку зі станом здоров'я (а.с.149), а на підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 23 січня 2007 року №38 ОСОБА_3 була поміщена до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 (а.с.21, 146).
Софіївська виправна колонія №45 Дніпропетровської області направляла на ім'я ОСОБА_3 повідомлення від 24 вересня 2009 року про прибуття її батька ОСОБА_4 для відбування строку покарання (а.с.15).
Із свідоцтв про смерть убачається, що нижчезазначені особи померли:
- ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_8 в м.Суми (а.с.42);
- ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Суми (а.с.16);
- ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_9 в смт Степанівна Сумського району (а.с.44);
- ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_10 в м.Суми (а.с.43);
- ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем відбування покарання в с.Макорти Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.109).
На думку колегії суддів вищенаведені докази у їх сукупності з достатньою повнотою і достовірністю підтверджують спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивачки і ОСОБА_4 ще до її народження, спільне виховання і утримання ними даної дитини та визнання померлим за життя свого батьківства щодо ОСОБА_3
Крім того, ці факти підтверджуються і новими доказами, наданими до суду апеляційної інстанції.
Зокрема, з рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 лютого 1994 року (справа №2-342/94), убачається що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано з тих підстав що сторони спільно не проживають ще з 1986 року, на даний час у позивачки інша сім'я і вона готується стати матір'ю (а.с.177).
На підставі вказаного рішення суду вчинено актовий запис про розірвання шлюбу цього подружжя від 05 березня 1994 року №151 (а.с.188).
З рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 листопада 1987 року (справа №2-407/87) слідує, що ОСОБА_4 розірвав шлюб з ОСОБА_13, який був у них повторно зареєстрований 03 лютого 1984 року. Дітей від шлюбу не мають (а.с.208).
Реєстрацію розірвання даного шлюбу за цим судовим рішенням зареєстровано 30 серпня 1988 року, актовий запис №427 (а.с.186).
За інформацією КЗ Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр», ОСОБА_6, мешканка АДРЕСА_1, народила ІНФОРМАЦІЯ_3 дівчинку, у медичній картці батьком цієї дитини вказано ОСОБА_4 (а.с.205). Аналогічні відомості зазначені і в Історії розвитку новонародженої №547 (а.с.206).
За таких порушень рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Факт батьківства померлого ОСОБА_4 відносно позивачки підлягає встановленню на підставі ч.2, 3 ст.53 КпШС УРСР та з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом України в п.3 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3.
Враховуючи викладене та керуючись ст.134 СК України, ст.ст.1, 6, 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.2.13.1, 2.13.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом МЮ України від 12 січня 2011 року №96/5, підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання Ковпаківського відділу ДРАЦС про виключення з актового запису про народження позивачки відомостей про те, що її батьком є ОСОБА_5 та про внесення до цього актового запису відомостей про батьківство відносно неї ОСОБА_4
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 (а.с.175).
Проте з матеріалів інвентаризаційної справи №64513 Сумського МБТІ вбачається, що власником домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_8, який набув це право на підставі укладеного рішення органу місцевого самоврядування та нотаріально посвідченого (реєстровий № 14-26259) договору забудови від 26 жовтня 1953 року на виділеній з цією метою земельній ділянці площею 517 кв.м. Будівництво було завершене і основна (первинна) його інвентаризація була проведена у жовтні у 1954 року.
У подальшому до будинку були проведені добудови, споруджені нежитлові господарські будівлі, які узаконені у 1963 році та в листопаді 1985 року. Житловий будинок має загальну площу 46,8 кв.м, а житлову - 21,4 кв.м. На території земельної ділянки розташовані сарай «В», сарай «Д» з погребом «п/г», літня кухня «Б» із сіньми «б», вбиральня «Г», огорожі «1-3» (а.с.211-220).
Відповідно до звіту Експертно-консультаційного центру «Альянс-2000» про оцінку майна від 03 вересня 2013 року вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 становить 57744 грн.
Експертом виконаний аналіз його відповідності функціональному призначенню та вимогам будівельно-технічних норм і правил, згідно з яким приміщення можуть експлуатуватися в поточному стані, але потребують ремонту, а конструктивні елементи потребують капітального ремонту (а.с.55-71).
За даними КП «Сумське МБТІ» позивачка не має у власності житла (а.с.152).
Відповідно до ст.41 Конституції України, ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV, право власності на нерухоме майно, що набуте до набрання чинності цим Законом згідно з чинними у той час нормативно-правовими актами, визнається державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності цим Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим Законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права.
Статтями 1217, 1218 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Усі досліджені місцевим судом докази в їх сукупності, а також матеріали витребуваної і дослідженої апеляційним судом за клопотанням позивача інвентаризаційної справи №29629 на житловий будинок, свідчать що земельна ділянка в установленому порядку надана саме для житлового будівництва, будівництво житлового будинку закінчене і основна (первинна) інвентаризація його проведена у 1954 році, господарські будівлі та споруди узаконені в 1985 році. Чинне на той час законодавство не обмежувало строки видачі правовстановлюючих документів і реєстрації закінченого будівництвом житла. Так, у містах реєстрація закінченого будівництва була передбачена лише Інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженою наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року. Однак виникнення права власності на житлові будинки не залежало від державної реєстрації такого права.
При згаданій первинній інвентаризації орган БТІ послався на те, що право власності ОСОБА_8 на житловий будинок з господарськими спорудами підтверджене належними правовстановлюючими документами а саме: рішенням міськвиконкому та нотаріально посвідченим договором забудови.
Колегія суддів приходить до висновку, що сам факт цієї первинної та подальших проведених органами БТІ інвентаризацій, зафіксованих у технічних паспортах і актах поточних змін, свідчить про належність закінченого будівництва ОСОБА_8 на праві власності в силу ст.ст.52, 54 ЦК Української РСР 1922 року (із змінами), ст.ст.100, 101, 112 ЦК УРСР 1963 року та визнання за ним за життя такого права державою.
Оскільки вказане нерухоме майно набуто ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, то відповідно до чинних на той час ст.ст.54, 61, 66 ЦК Української РСР 1922 року (із змінами) та ст.125 Кодексу Законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР 1926 року (із змінами), вони були співвласниками вказаного житлового будинку з нежитловими господарськими будівлями та спорудами, причому частки кожного є рівними.
Як убачається з довідки Другої Сумської держнотконтори та інформації із Спадкового реєстру, станом на 14 березня 2014 року спадкові справи після померлих ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_8), ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_10), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6) не відкривались (а.с.76-78, 81-84).
На час смерті ОСОБА_8 діяли норми ч.2 ст.524, ч.1 ст.529, п.1 ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР 1963 року, відповідно до яких його дружина та син, які є спадкоємцями першої черги, та проживали з цим спадкодавцем по АДРЕСА_1, а після його смерті фактично вступили в управління і володіння належною йому 1/2 частиною цього нерухомого майна, прийняли зазначену спадщину в рівних частках, тобто по 1/4 частині кожний.
На дату смерті ОСОБА_9 були чинними положення ст.1261, ч.3 ст.1268 ЦК України 2003 року, згідно з якими її син, як спадкоємець першої черги, що був зареєстрованим і постійно проживав разом з даним спадкодавцем на день її смерті та протягом шести місяців з дня смерті останньої (дня відкриття спадщини) не подав у нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини, прийняв після померлої матері спадщину в розмірі 3/4 частин цього нерухомого майна.
Таким чином, ОСОБА_4 на час його смерті належав на праві власності увесь житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, отже його неповнолітня на той час дочка - позивач по даній справі, яка є спадкоємцем першої черги, в силу ст.ст.1218, 1222, 1261, 1269, 1270 ЦК України набула в порядку спадкування за законом право власності на дане нерухоме майно. Однак за відсутності правовстановлюючих документів на ім'я померлого, вона згідно з положеннями ст.67 Закону України «Про нотаріат» позбавлена можливості одержати в нотконторі свідоцтво про право власності на цю спадщину, тому захищаючи її охоронювані законом права, таке право власності слід визнати за нею рішенням суду згідно зі ст.ст.328, 379, 383, 392 ЦК України.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Встановити, що ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Суми та помер ІНФОРМАЦІЯ_6, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м.Суми.
Зобов'язати Ковпаківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції виключити з актового запису про народження від 04 червня 1994 року №620 відомості про те, що батьком громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м.Суми, є громадянин України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, та внести в цей актовий запис відомості про те, що її батьком є громадянин України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.
Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на житловий будинок з господарськими і нежитловими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -