Справа №592/2879/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.
Номер провадження 22-ц/788/1068/14 Суддя-доповідач - Білецький О. М.
Категорія - 27
01 липня 2014 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Бойка В. Б. , Кононенко О. Ю. ,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК»
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 30 квітня 2014 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 березня 2014 року ПАТ «УКРСИББАНК» звернувся до суду з позовом.
Посилаючись на невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 умов укладеного з банком кредитного договору від 06 березня 2007 року №11125120000, за умовами якого йому надано 425000 доларів США кредиту, та припинення підприємницької діяльності даного позичальника, просив стягнути з ОСОБА_3 як з фізичної особи-громадянина 176669,28 доларів США заборгованості по кредиту та 4655 грн. пені.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 30 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі ПАТ «УКРСИББАНК», посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам і порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
З тих мотивів, що останній платіж на погашення заборгованості ліквідатор даного боржника вносив 14 травня 2012 року, а ліквідаційна процедура завершена лише у квітні 2013 року, вважає помилковим висновок про початок перебігу строку позовної давності з 24 вересня 2009 року та про його пропуск банком без поважних причин.
Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2007 року між АК ІБ «УКРСИББАНК» (на даний час - ПАТ «УКРСИББАНК») та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір№11125120000, за умовами якого останньому надано на строк до 06 березня 2018 року 425000 доларів США кредиту (еквівалентно 2146250 грн.) для придбання нежитлового приміщення у м.Суми по АДРЕСА_1, зі сплатою за користування кредитом 12,8% річних (п.1.3.1), які нараховуються в останній робочий день поточного місяця на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку, погашення кредиту здійснюється протягом 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти (п.1.3.5) (а.с.5-10).
Невід'ємною частиною кредитного договору є графік погашення кредиту (а.с.11-12).
З вересня 2008 року позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором.
Постановою Господарського суду Сумської області від 24 вересня 2009 року ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора цього боржника (а.с.21).
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14 грудня 2009 року визнано вимоги АК ІБ «УКРСИББАНК» до боржника ФОП ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором від 06 березня 2007 року у сумі 3538868 грн. 93 коп., з яких 3513250 грн. 93 коп. заборгованість та 25618 грн. судові витрати (а.с.22-23).
Під час ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_3 було виплачено на користь банку ще 2227159 грн. 05 коп., що станом на 30 грудня 2010 року було еквівалентно 254681,02 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09 квітня 2013 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, зобов'язано державного реєстратора провести реєстрацію припинення підприємницької діяльності даного ФОП банкрута (а.с.24-25).
Станом на 06 березня 2014 року нарахована банком заборгованість по тілу кредиту склала 176669,28 доларів США, що на вказану дату еквівалентно 1669330 грн. 36 коп., Крім того, банком нараховано 4655 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту (а.с.13-20).
Правильно встановивши вказані факти, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ФОП ОСОБА_3 допустив заборгованість по сплаті кредиту і 24 вересня 2009 року господарським судом його визнано банкрутом, а 14 грудня 2009 року господарським судом визнано вимоги АК ІБ «УКРСИББАНК» до боржника ФОП ОСОБА_3 та визначено їх розмір 3538868 грн. 93 коп. про що банку було достовірно відомо, тому саме з цього часу у даного кредитора виникло право стягнення заборгованості з відповідача, як фізичної особи однак в порушення вимог ст.ст.256, 257 ЦК України ПАТ «УКРСИББАНК» звернувся з такою вимогою лише 19 березня 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого представником відповідача було заявлене клопотання.
За таких обставин суд на законних визначених ч.3, 4 ст.267 ЦК України підставах відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності.
Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.
Позивач сам визнає той факт, що з грудня 2009 року виплати банку в рахунок часткового погашення боргу за ФОП ОСОБА_3 проводив його ліквідатор, тому ці обставини не можна вважати такими діями самого відповідача-фізичної особи, які б у силу ст.264 ЦК України свідчили б про переривання перебігу позовної давності.
Незважаючи на вимогу апеляційного суду (за клопотанням представника відповідача), банк так і не надав належних доказів на підтвердження надходження 14 травня 2012 року від імені ФОП ОСОБА_3 в період ліквідаційної процедури 48,63 доларів США (еквівалент 388 грн. 55 коп.).
Направлену представником ПАТ «УКРСИББАНК» до суду апеляційної інстанції виписку про стан рахунків за укладеним з ФОП ОСОБА_3 кредитним договором (а.с.99-112), колегія суддів не може вважати тим доказом, який би з достовірністю підтверджував вказану обставину, оскільки ця виписка не є тим первинним документом за яким перераховувались ці кошти, та не дає інформації про те, від кого вони надійшли.
У той же час, відповідач категорично заперечує особисте внесення зазначеної суми, а з наданої суду довідки ліквідатора Полякова С.М. слідує, що під час здійснення ним за ухвалою господарського суду ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_3 такого перерахування на рахунок банку ним не проводилось взагалі (а.с.119, 120-123).
Правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі №6-125, місцевим судом дотримані, оскільки саме з урахуванням положень ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України та ст.ст.47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд визнав наявність у відповідача (як фізичної особи) зобов'язань перед банком у разі припинення ним діяльності в якості суб'єкта підприємницької-фізичної особи.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 30 квітня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -