ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7569/14 01.07.14
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Військової частини НОМЕР_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу 5700,00 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники:
Від позивача: Ліповуз Д.І. - представник (дов. № 01/340-207 від 05.03.2014)
Від відповідача: Іванов Д.А. - представник (дов. № 941 від 30.12.2013)
Заявлено позов про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 шкоди в порядку регресу в розмірі 5700,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч вимогам п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідомив належним чином позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.07.2013 року в м. Києві на пр.-ті Повітрофлотському, 24 за участю автомобіля «УАЗ» та автомобіля «Шевроле Авео», у зв'язку з чим позивач отримав право вимагати від відповідача суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 5700,00 грн. У зв'язку з тим, що позивач за власний рахунок замовив проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу у розмірі 200,00 грн., позивач також просить суд покласти ці витрати на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року порушено провадження по справі № 910/7569/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014 року.
26.05.2014 року представник відповідача через відділ діловодства суду надав письмові заперечення на позов, відповідно до яких вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач повідомив страховика про ДТП, на підтвердження чого надав лист № 429 від 05.07.2013р.
У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 26.05.2014 року оголошено перерву до 23.06.2014 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2014 року надав додаткові документи по справі.
У судовому засіданні 23.06.2014 року представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою суду від 23.06.2014 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.
В судовому засіданні 23.06.2014 року, в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 01.07.2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2014 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 01.07.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Між Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль УАЗ, д/н НОМЕР_2 . При цьому, строком дії вказаного договору був період з 31.01.2013 р. по 30.01.2014 р.
Як зазначається сторонами та підтверджується первинною довідкою ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, 04.07.2013 на просп. Повітрофлоський, 24 сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля УАЗ, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Шевроле Авео, д/н НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 18.07.2013 № 760/14552/13-п гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
08.07.2013 ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про страхову подію.
Згідно із Звітом № 3646 про оцінку автомобіля Шевроле Авео, д/н НОМЕР_3 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 8245,02 грн.
03.09.2013 між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 укладено угоду про розмір страхового відшкодування, відповідно до умов якої (п. 2, 3) сторони досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 04.07.2013 за вирахуванням франшизи, встановленої полісом АЕ/1999615 складає 5500,00 грн.
Відповідно до страхового акту № ЦВ/13/0515, пошкодження транспортного засобу марки Шевроле Авео, д/н НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 04.07.2013 в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, визнано позивачем страховим випадком та прийнято рішення про сплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 5500,00 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на виконання своїх зобов'язань за договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 3277 від 16.09.2013 на суму 5500,00 грн.
Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення на підставі пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в порядку регресу 5700,00 грн., з яких 5500,00 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування, 200,00 грн. - витрати з проведення експертизи.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач повідомив страховика про ДТП, на підтвердження чого надав лист № 429 від 05.07.2013р. На доказ направлення вказаного листа позивачу, відповідач надав копії листів № 62, 63 журналу вихідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами підпункту "ґ" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Згідно з підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, а також, встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.
Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 22.04.2013р. у справі №5011-12/15483-2012, від 18.06.2013р. у справі №910/2041/13, від 26.12.2012р. у справі №5011-22/10427-2012.
Судом встановлено, що на підтвердження повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 04.07.2013р. відповідач посилався на запис в журналі вихідної кореспонденції Військової частини НОМЕР_1 як на доказ відправки листа №429 від 05.07.2013.
У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наданий відповідачем витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції сам по собі не є належним доказом у розумінні положень ст. 34 ГПК України на підтвердження направлення та отримання позивачем повідомлення про ДТП, оскільки зазначений журнал обліку вихідної кореспонденції підтверджує лише факт реєстрації вихідної кореспонденції, однак не є доказом отримання позивачем повідомлення про ДТП.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач в порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.07.2013, суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 5500,00 грн. суми виплаченого страхового відшкодування.
Заявлення позивачем до стягнення в порядку регресу понесених ним витрат з оплати експертизи у розмірі 200,00 грн., яка проводилася для визначення розміру збитку, є безпідставним, оскільки з аналізу статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 90 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.07.2014.
Суддя О.А.Грєхова