ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3790/14-ц
провадження № 2/753/2702/14
(ЗАОЧНЕ)
"01" липня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.
за участю секратарів - Цибулюка М.А., Живицької Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та частиною житлового будинку,
У лютому 2014 року позивач, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та частиною житлового будинку. Позовні вимоги обґрунтовує тим, вона є власником 2/5 частини будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 31.12.2013 року. Відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.10.2012 року визначено порядок користування даною земельною ділянкою між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визначено лінії розподілу земельних ділянок. Після набуття права власності на будинок позивачем ОСОБА_4 відповідач не пускає позивачку на територію подвір'я та частини будинку, забив залізними цвяхами хвіртку, яка веде до входу на подвір'я у напряму частини будинку позивачки, змінив замки та перешкоджає вільному доступу до ділянки та будинку. Зауважує, що не може потрапити до будинку та на земельну ділянку внаслідок самоправного їх зайняття відповідачем, який постійно із використанням нецензурної лексики, застосуванням фізичного насильства грубо висловлюється в бік позивачки та її рідних. Вказує, що у добровільному порядку вирішити виниклу ситуацію не має можливості, оскільки неодноразові звернення до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві не дали бажаного результату.
В судове засідання, призначене на 01.07.2014р. позивачка не з'явилася, просила провести розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала та уточнивши позовні вимоги просила суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні 2/5 частинами будинку та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причину неявки не повідомив. Від отримання судових повісток неодноразово ухилявся,що підтверджується матеріалами справи, судову повістку на 01.07.2014 року вручити ОСОБА_7 не вдалося, її вкинуто в поштову скриньку,оскільки відповідач відмовився її отримати, про що працівниками КП «Господар Дарницького районного суду м.Києва» було складено акт від 13.06.2014 року; від отримання судової повістки на 01.07.2014 року, надісланої на адресу відповідача Національною службою доставки «ІнТайм» відмовився.
Відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником 2/5 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 31.12.2013 року (а.с.8-9).
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, площею 1 000 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.03.1954 року за № 483 була надана у користування ОСОБА_9 під забудову.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.10.2012 року, частково зміненим рішенням Апеляційного суду від 01.04.2014 року визначено у користування ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 405,5 кв. м. в розмірі 2/5 від загальної площі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 (з урахуванням площі під будинком та будівлями), визначено у користування ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 608,2 кв. м. в розмірі 3/5 від загальної площі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 (з урахуванням площі під будинком та будівлями) та визначено лінії розподілу земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які проходять: з точки «А», яка розділяє відрізок 12, 31 м. межі по АДРЕСА_1 на частини 1, 23 м. ліворуч та 11,08; праворуч в точку «Б» - 7, 32 м.; з точки «Б» по лінію розподілу в точку «В»; з точки «В» паралельно правій межі ділянки в точку «Г» - 17,84 м.; з точки «Г» в точку «Д» - 11, 87 м.; точка «Д» розподіляє праву межу земельної ділянки на частини 9, 49 м. ліворуч та 31, 28 м. праворуч.
З приводу перешкоджання вільному доступу до спірного будинку батьком позивачки ОСОБА_6 подано заяву до Дарницького районного управління ГУМВС України м. Києва. За цими фактами проведено перевірку, з громадянами ОСОБА_10 та ОСОБА_6 проведено усні профілактичні бесіди, спрямовані на недопущення вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень та рекомендовано усі спірні питання вирішувати мирним шляхом (шляхом переговорів) або через суд у рамках цивільного процесу (а.с.17).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Судом встановлено, що позивач є власником 2/5 частини будинку АДРЕСА_1. Разом з тим, судом також встановлено, що через протиправну поведінку відповідача, який чинить перешкоди позивачеві у користуванні зазначеною земельною ділянкою, Позивач позбавлена права користуватися спірним майном на власний розсуд.
Згідно п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Виходячи з обставин, викладених вище, наданих позивачем доказів та відсутність будь-яких заперечень з боку відповідачів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13,57, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та частиною житлового будинку - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити перешкоди у користуванні 2/5 частини будинку та земельною ділянкою, площею 405,5 кв. м, в тому числі подвір'ям загального користування, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА