Справа № 344/6448/14-ц
Провадження № 2/344/2985/14
16 червня 2014 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретаря Максимів Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_4 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності -
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 45/100 будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається з: житлового будинку, позначеного в технічному паспорті під літерою А, загальною площею 337.60 кв.м., з самовільно прибудованими верандою 2- ІІІ площею 6 кв.м. і верандою 2-11 площею 6.2 кв.м., сараю, позначеного в технічному паспорті під літерою Б, загальною площею 12.9 кв.м., літньої кухні, 407-А Б1, загальною площею 28 кв.м., вбиральні, позначеної в технічному паспорті під літерою В, загальною площею 1.3 кв.м., сараю, позначеного в технічному паспорті під літерою Г, загальною площею 8.8 кв.м. з самовільною прибудовою площею 3.4 кв.м., літньої кухні, позначеного в технічному паспорті під літерою Г1, загальною площею 42.3 кв.м., з самовільною прибудовою площею 36.5 кв.м., вбиральні, позначеної в технічному паспорті під літерою Ж, загальною площею 337.60 кв.м., огорожі №1., воріт №2., воріт№ 3., огорожі № 4.
У позовній заяві позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_5. Заповіту щодо спадкового майна ОСОБА_5 не залишив. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0583 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 45/100 будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачка як спадкоємець першої черги за законом звернулась до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В результаті цього їй 28.11.2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що підтверджується відміткою на державному акті. Однак, щодо видачі свідоцтва на частину будинковолодіння їй було відмовлено, оскільки спадкодавцем під час шлюбу було здійснено самовільне будівництво. Здійснені спадкодавцем добудови до будинковолодіння відповідають будівельним нормам та не порушують права інших осіб, що підтверджено висновком спеціаліста. А тому позивачка просить про визнання за нею права власності на вищеперелічені об'єкти.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав поданий позов, просив його задоволити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечили щодо вимог позову.
Представники Івано-Франківської міської ради позовні вимоги заперечили. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції 08 липня 2011 року - а.с.4).
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВИ №703211 від 25 січня 2010 року (а.с.15) ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,0583 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2610100000:21:006:0280 та згідно договору дарування від 11.02.1991 року - 45/100 будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на вищезазначені земельну ділянку та будинковолодіння. Заповіту щодо спадкового майна ОСОБА_5 не залишив.
Позивачка як спадкоємець першої черги за законом звернулась до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого їй 28 листопада 2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що вбачається з відмітки на державному акті (а.с.15).
Листом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 19.11.2013 року №4312/0214 позивачці було відмовлено в видачі свідоцтва щодо 45/100 частини будинковолодіння, оскільки до будинковолодіння було здійснено самовільні прибудови (а.с.16).
Як вбачається з витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №324 від 10.06.1989 року, ОСОБА_4 на підставі рішення міськвиконкому №179/7 від 20.03.1975 року та №138 від 11.05.1988 року побудувала будинковолодіння адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Згідно договору дарування від 11 лютого 1991 року 45 будинковолодіння позивачкою подаровано спадкодавцю (а.с.6).
З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного конторолю в Івано-Франківській області від 11.04.2014 року №Д-15/155 вбачається, що позивачка не може одержати свідоцтво про право власності на спадкове майно у зв'язку з відсутністю документів про первинну реєстрацію будинковолодіння на ім'я спадкодавця (а.с.17).
Як передбачено п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних праї інтересів можуть бути визнання права.
За змістом ч.ч.1, 3, 5 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ивільного кодексу України», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».
За змістом зазначених роз'яснень, спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст.376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).
Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
Суд, при вирішенні, спору, бере до уваги Висновок №1/10/13 експертно-технічного дослідження від 04.10.2013 року, відповідно до якого встановлено, що самовільно зведена прибудова до житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідає будівельно-технічним, санітарно-технічним та протипожежним нормам (а.с.12-14).
З огляду на вище встановлені обставини вбачається, що спадкодавець здійснив самовільну добудову до існуючих споруд на земельній ділянці, яка перебувала у його власності і успадкована позивачкою. Дані добудови не мають відхилень від будівельних норм і правил, що встановлено з Висновку експерта та не порушують права інших співвласників будинку, про що встановлено в судовому засіданні з пояснень відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 А відтак наявні всі підстави для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наведеного, керуючись п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ивільного кодексу України», п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст.ст.16, 376, 1216, 1218 Цивільного кодексу України України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, індетифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 45/100 будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається з: житлового будинку, позначеного в технічному паспорті під літерою А, загальною площею 337,60 кв.м., з самовільно прибудованими верандою 2- ІІІ площею 6 кв.м. і верандою 2-11 площею 6.2 кв.м., сараю, позначеного в технічному паспорті під літерою Б, загальною площею 12,9 кв.м., літньої кухні, позначеної в технічному паспорті під літерою Б1, загальною площею 28 кв.м., вбиральні, позначеної в технічному паспорті під літерою В, загальною площею 1,3 кв.м., сараю, позначеного в технічному паспорті під літерою Г, загальною площею 8,8 кв.м. з самовільною прибудовою площею 3,4 кв.м., літньої кухні, позначеного в технічному паспорті під літерою Г1, загальною площею 42,3 кв.м., з самовільною прибудовою площею 36,5 кв.м., вбиральні, позначеної в технічному паспорті під літерою Ж, загальною площею 337,60 кв.м., огорожі №1, воріт №2, воріт№ 3, огорожі №4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Антоняк Т.М.