Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/970/14-ц
Провадження № 2/376/480/2014
"15" травня 2014 р.
Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Віговського С.І.
при секретарі Кропивлянській С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовною заявою Сквирського районного споживчого товариства до ОСОБА_2, про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп. недостачі матеріальних цінностей, що були ввірені відповідачці на підставі укладення між сторонами письмового договору про повну матеріальну відповідальність.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і пояснив, що 17 грудня 2013 року ревізійною комісією була проведена ревізія в магазині АДРЕСА_1, на підставі розпорядження № 81 від 17 грудня 2013 року. Згідно порівняльної відомості недостача матеріальних цінностей в магазині станом на 17 грудня 2013 року склала 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп.
17 грудня 2013 року відповідачкою ОСОБА_2 власноручно написана розписка про те, що суму недостачі матеріальних цінностей вона зобов'язується повернути позивачеві Сквирському РайСТ у сумі 2511,71 грн. в термін до 25 грудня 2013 року.
На адресу матеріально-відповідальної особи відповідачки ОСОБА_2 було направлено лист-вимога № 06 від 13 січня 2014 року про те, що вона повинна внести кошти в сумі 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп. в касу Сквирського районного споживчого товариства до 20 січня 2014 року.
Заявлений лист-вимога позивача № 06 від 13 січня 2014 року відповідачкою залишена без задоволення та відповіді, не погашена сума заборгованості рахується за ОСОБА_2 на день подання позовної заяви до суду.
Станом на 15 квітня 2014 року недостача матеріальних цінностей по магазину АДРЕСА_1 залишилася в сумі 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп., згідно довідки № 114 від 17 квітня 2014 року.
Судом встановлено, що 01.11.2013 року позивач,- Сквирське районне споживче товариство уклало контракт з працівником ОСОБА_2, відповідачкою по справі.
За умовами контракту відповідачка була прийнята на посаду продавця по продажу товарів, в магазин АДРЕСА_1, з випробувальним терміном, що підтверджується копією контракту від 01.11.2013 року.
01.11.2013 року між уповноваженим органом товариства, в особі його голови правління - Мельника Андрія Михайловича та відповідачкою ОСОБА_2 укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідачки за збереження нею товарно-матеріальних цінностей.
17 грудня 2013 року ревізійною комісією Сквирського районного споживчого товариства в магазині АДРЕСА_1 була проведена ревізія на підставі розпорядження № 81 від 17 грудня 2013 року.
Згідно порівняльної відомості була виявлена недостача матеріальних цінностей в магазині, що станом на 17 грудня 2013 року склала 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп.
На адресу матеріально-відповідальної особи відповідачки ОСОБА_2 було направлено лист-вимога № 06 від 13 січня 2014 року про те, що вона повинна внести кошти в сумі 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп. в касу Сквирського районного споживчого товариства до 20 січня 2014 року.
Станом на день ухвалення судового рішення за відповідачкою ОСОБА_4 рахується недостача матеріальних цінностей на суму 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Відповідно до ч.1,2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Так, згідно ст. 1351 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. ст. 1353 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Відповідно до ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 136 КЗпП України, у випадках встановлених законом, покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 137 КЗпП України, суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.
Відповідачка - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, про що подала до суду відповідну письмову заяву.
Суд враховує нанесення позивачеві з боку відповідачки прямої дійсної шкоди, що виразилась в недостачі товарно-матеріальних цінностей, ввірених відповідачці на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та виявлених порівняльною відомістю шляхом проведення ревізії. Тому, при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховуючи ступінь вини відповідачки, конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно, суд ухвалює рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сквирського районного споживчого товариства 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп. недостачі товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, оскільки позов задоволений на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені судові витрати у формі судового збору підлягають на підставі ст. 88 ЦПК України відшкодуванню з боку відповідачки.
Таким чином, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 131, 174, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.130, 134, 135, 1351, 1353, 136, 137, 138 КЗпП України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сквирського районного споживчого товариства 2276,78 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 78 коп. недостачі товарно-матеріальних цінностей.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сквирського районного споживчого товариства судовий збір в сумі 243,60 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: С. І. Віговський