25 червня 2014 року Справа № 140677/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П.,
Онишкевич Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 23.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії
04.11.2011 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, та просив зобов'язати провести перерахунок додаткової пенсії згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за останніх шість місяців по дату винесення рішення суду.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 23.11.2011 року заявлений позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за період часу з 04.05.2011 року по 22.07.2011 року. Постанову допущено до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету, а не Пенсійного Фонду України.
Окрім цього, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення спірної пенсії визначається КМ України; питання обчислення розміру додаткових пенсій у відповідності до закону регулюються постановами уряду.
Також законодавцем не вносилися відповідні зміни до Законів України про Державний бюджет на 2008 та 2009 роки, через що нарахування і виплата пенсії позивачу правомірно здійснювалися із врахуванням вимог, передбачених постановами КМ України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Заслухавши головуючого суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; віднесений до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 3 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будучи особою, яка віднесена до 3 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач одержував додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.51 цього Закону.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції, враховуючи вимоги Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, позивач мав право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму; оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Наведені висновки відповідають вимогам ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин відмова пенсійного органу у проведенні наведеного перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були внесені зміни та визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається особам, віднесеним до категорії 3, у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення ст.67 розділу І, п.п.2-4, 6-8, 10-18, пп.7 п.19, п.п.20-22, 24-34, пп.1-6, 8-12 п.35, п.п.36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 04.05.2011 року по 22.07.2011 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.
Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині допуску постанови суду до негайного виконання в повному обсязі, через що оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області задоволити частково.
Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 23.11.2011 року в адміністративній справі № 2-а-4192/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
Т.В. Онишкевич