25 червня 2014 р. Справа № 141926/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П.,
Онишкевич Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.09.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити дії, -
25.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 2007 року з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07.09.2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 25.02.2011 року залишені без розгляду відповідно до ст.99, 100 КАС України.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.09.2011 року заявлений позов задоволено. Зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеній до категорії 4 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 25.02.2011 року і до виникнення обставин з якими Закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин, з урахуванням виплачених сум та з послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив пенсійний орган, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008р. встановлено що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачується в розмірі 15% до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюється доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення. Зазначена норма стосується виключно працюючих осіб та врегульовує питання доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення.
Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету, а не ПФ України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши головуючого суддю Львівського апеляційного адміністративного суду по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і з таким погоджується колегія суддів, позивач є особою, віднесеною до категорії 4, непрацюючим пенсіонером, яка постійно проживає на території зони радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 15 процентів від розміру мінімальної заробітної плати - ст.39 згаданого вище Закону.
Оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Колегією суддів не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
19.01.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача, що засвідчується свідоцтвом про смерть, виданим 09.09.2011 року.
Згідно вказаного свідоцтва, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що в книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис № 11.
З врахуванням приписів п.5 ч. 1 ст. 157, ч. 1 ст.203 КАС України, а також враховуючи вимоги ст.ст. 1219, 1227 ЦК України, згідно яких спірне підвищення до пенсії, яке не було нараховано пенсійним органом, а відтак не належало ОСОБА_2, і не входить до складу спадщини; приймаючи до уваги ту обставину, що розглядувані правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів вважає за необхідне визнати нечинним рішення суду першої інстанції як помилкове і закрити провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки спірні відносини не допускають правонаступництва, провадження у справі слід закрити.
Керуючись п.5 ч.1 ст. 157, ст.160, 195-197, п.5 ч.1 ст.198, ч.2 ст.203, п.5 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задоволити.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.09.2011 року в адміністративній справі № 2а-4948/11 визнати нечинною та провадження по справі закрити у зв'язку зі смертю позивача.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
Т.В. Онишкевич