Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2014 р. Справа № 805/3634/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Управління Пенсійного
фонду України у м. Краматорську Донецької області
до відповідача Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського
управління юстиції Донецької області
третя особа ОСОБА_2
про визнання бездіяльності протиправною
Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця щодо невиконання примусового стягнення боргу згідно постанов про накладення адміністративного стягнення та зобов'язання провести заходи з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 від 21.02.2011 року № 29 на суму 3400 грн..
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем під час знаходження у нього на виконанні виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ у м. Краматорську Донецької області заборгованості за постановою від 21.02.2011 року № 29 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн. не вжиті передбачені законом заходи примусового виконання виконавчих документів, що призвело до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.
Зазначає, що на державного виконавця покладений обов'язок вжити заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.
Позивач вважає, що зазначене виконавче провадження не закінчене на теперішній час через те, що державним виконавцем не встановлений майновий стан боржника.
Враховуючи наведене, вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує норму закону та просить визнати бездіяльність відповідача протиправною.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.
14.02.2014 року фахівець УПФУ у м. Краматорську Донецької області ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ у м. Краматорську Донецької області заборгованості, за результатами якого складений протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у Державній виконавчій службі (а.с. 6-7).
Як вбачається з зазначеного протоколу, на час ознайомлення ВДВС Краматорського міського управління юстиції Донецької області не вживав заходи по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь УПФУ у м. Краматорську Донецької області заборгованості за постановою від 21.02.2011 року № 29 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн.(а.с. 6-7).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, 24.03.2011 року ВДВС Краматорського міського управління юстиції Донецької області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області заборгованості за постановою від 21.02.2011 року № 29 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн.
24.12.2012 року ВДВС Краматорського міського управління юстиції Донецької області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області заборгованості за постановою від 21.02.2011 року № 29 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн. у зв'язку з тим, що борг утриманий у повному обсязі.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати бездіяльність неправомірною та зобов'язати вчинити необхідні дії з метою повного та фактичного виконання виконавчих документів.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
В розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 6 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець:
- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем у справі, 24.12.2012 року ВДВС Краматорського міського управління юстиції Донецької області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області заборгованості за постановою від 21.02.2011 року № 29 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн. у зв'язку з тим, що борг утриманий у повному обсязі.
Тобто, під час виконання виконавчих документів у спірних взаємовідносинах відповідачем здійснені усі заходи щодо примусового виконання виконавчих документів, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що спростовує довід позивача про бездіяльність державного виконавця, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 7-15, ст. 71, ст. 72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця щодо невиконання примусового стягнення боргу згідно постанов про накладення адміністративного стягнення та зобов'язання провести заходи з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 від 21.02.2011 року № 29 на суму 3400 грн. 00 коп. - відмовити повністю.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Давиденко Т.В.