Справа № 379/1948/13-к
1-кп/379/2/14
16.06.2014 м.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
Головуючого: судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
за участю прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представників потерпілих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченої: ОСОБА_12 ,
відкрито провівши в залі суду в м. Тараща судове засідання по кримінальному провадженню N 12012100250000002 від 20.11.2012 року відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Києва, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , з вищою освітою, вдови, пенсіонерки, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, суд, -
Органами досудового слідства ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що 02.03.2005 року, зловживаючи довірою голови СФГ «Обрій» ОСОБА_9 , СПД ОСОБА_12 , яка зареєстрована як ФОП код ЄДРПОУ 1690812369 в ДПІ Дніпровського району м. Києва з 1998 року, завідомо не маючи на меті виконати угоду у повному обсязі, заключила з останнім договір купівлі - продажу товарів, відповідно до якого купила зерно кукурудзи в СФГ «Обрій» в кількості 294, 725 тон за ціною 400 гривень за одну тону на загальну суму 117892,36 гривень і, згідно з договором, повинна була провести розрахунок за зерно кукурудзи до 02.04.2005 року. Після підписання договору, СПД ОСОБА_12 вивезла належне СФГ «Обрій» зерно кукурудзи з території Миронівського та Таганчанського (Богуславський район) ХПП до 10.03.2005 р., та здійснила часткову оплату за зерно кукурудзи в сумі 70 000 грн., а саме: 24.03.2005 року - 30000 грн., 05.04.2005 р. - 10000 грн., 07.04.2005 р. - 10000 грн.; 08.04.2005 р. - 20000 грн., і після цього оплата за зерно припинилася.
В подальшому ОСОБА_12 припинила стосунки та контакти з головою СФГ «Обрій» ОСОБА_9 , всіляко ухилялася від зустрічей та ігнорувала його телефонні дзвінки, чим унеможливила повернення коштів шляхом цивільно- правового врегулювання відносин, вказавши в договорі невірну юридичну адресу СПД, що свідчить про умисел ОСОБА_12 на незаконне заволодіння товарно-матеріальними цінностями СФГ «Обрій», а саме зерном кукурудзи в кількості 119,725 тони на загальну суму 47 892,36 грн. Вказаним зерном кукурудзи в кількості 119,725 тони СПД ОСОБА_12 розпорядилась у власних невстановлених слідством цілях.
Крім того, в 2005-2009 роках ОСОБА_12 продовжувала займатися підприємницькою діяльністю з купівлі та продажу с/г продукції, у тому ж числі з господарствами ПСП АФ «Соснівська» та СТОВ «Співдружність», отримуючи на власні рахунки значні грошові кошти на закупівлю та поставку зерна. При цьому ОСОБА_12 , до якої постійно звертався директор СФГ «Обрій» ОСОБА_9 , з вимогою повернути грошові кошти за отримане зерно кукурудзи, мала змогу в повному обсязі розрахуватися з СФГ «Обрій», але даних дій не проводила та ігнорувала вимоги голови СФГ «Обрій» щодо погашення боргу.
Продовжуючи свою злочину діяльність СПД ОСОБА_12 , зловживаючи довірою власника ПСП АФ «Соснівська» ОСОБА_10 , шляхом обману щодо строків оплати за відпущене зерно, завідомо не маючи на меті виконувати угоду у повному обсязі, уклала 02.06.2008 р. з ПСП АФ «Соснівська» договір куплі-продажу зерна, відповідно до якого, підприємство взяло на себе зобов'язання продати ОСОБА_12 зерно ячменю в кількості 1000 тон на суму 1 300 000 грн. На виконання умов договору, ПСП АФ «Соснівська» протягом з 03.06.2008 р. по 12.06.2008 р., було відпущено ОСОБА_12 1116,4 тони зерна ячменю на суму 1451320 грн. ОСОБА_12 , використовуючи найманий автотранспорт, вивезла зерно ячменю, яким розпорядилася на власний розсуд.
Відповідно до п.5.2. договору ОСОБА_12 , як покупець, зобов'язана була повністю розрахуватися за отримане зерно ячменю до 22.06.2008 року проте, після укладення договору та отримання зерна ячменю під ПСП «Соснівська» ОСОБА_12 , реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, умови договору не виконала.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою отримання прибутку від придбаного зерна ячменю в ПСП АФ «Соснівська», ОСОБА_12 уклала договір поставки 06.06.2008 року з ТОВ «Кернел- Трейд» м.Київ та на виконання умов договору поставила 09.06 2008 р. та 12.06.2008 року зерно ячменю в ТОВ «Кернел-Трейд» в загальній кількості 786,890 тон, отримавши грошові кошти в сумі 845 906,75 грн.
Одночасно ОСОБА_12 , з метою отримання прибутку від придбаного зерна ячменю в ПСП АФ «Соснівська», поставила 03.06.2008 р., 04.06.2008р., 05.06.2008 р.; та 10.07.2008 р. зерно ячменю до АТ «Київ-Атлантік Україна» в загальній кількості 661,1 тони на загальну суму 728 079 грн.
Таким чином, за період з 09.06.2008 р. по 10.07.2008 р. ОСОБА_12 отримала від реалізації зерна ячменю грошові кошти в сумі 1 573 985,75 грн. та мала реальну можливість розрахуватися з ПСП АФ «Соснівська» за відпущене їй зерно ячменю в кількості 1116,4 тони на суму 1 451 320 грн.
Проте ОСОБА_12 , з метою приховування свого злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, перерахувала ПСП АФ «Соснівська» лише незначну частину загальної вартості отриманого зерна ячменю (670 000 грн. з 1 451 320 грн.), а в подальшому припинила всі стосунки та контакти з керівництвом підприємства, змінила адресу суб'єкта СПД, будучи зареєстрованою, як фізична особа підприємець за однією адресою, проживала в іншому місці без реєстрації, при цьому вона ухилялася від розгляду листів та претензій ПСП АФ «Соснівська» щодо виконання умов договору, які поверталися без одержання, чим унеможливлювала повернення коштів шляхом цивільно-правового врегулювання відносин. Отримані грошові кошти до ПСП АФ «Соснівська» від реалізації зерна ячменю придбаного на протязі з 03.06.2008 р. по 12.06.2008 р. в ПСП «Соснівська» не перерахувала, заволодівши коштами на суму 718 320 грн., що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто до примітки ст. 185 КК України, є вчиненим в особливо великих розмірах та розпорядилась ними на власний розсуд.
Таким чином цивільно-правовий договір з ПСП «Соснівська» про купівлю-продаж зерна та часткові розрахунки ОСОБА_12 використала, як спосіб обману керівництва ПСП та незаконного заволодіння майном підприємства у великих розмірах.
Крім того, продовжуючи свою злочину діяльність СПД ОСОБА_12 , маючи умисел на заволодіння грошовими коштами СТОВ «Співдружність», діючи за раніше напрацьованою схемою на заволодіння коштами шляхом зловживання довіри, виконала укладені з СТОВ «Співдружність» договори №2008-12-01 від 01.12.2008 року на поставку 2000 т. зерна кукурудзи по ціні 450 грн. за 1 тону на загальну суму 900 000 грн. та №2008-12-03 від 02.12.2008 р. на продаж 1000 тон зерна кукурудзи по ціні 435 грн. за 1 тону на загальну суму 435 000 грн., здійснивши поставки зерна кукурудзи в кількості 2379,416 тони на суму 1 232 737,0 грн., причому розрахунок за зерно кукурудзи здійснювався по мірі надходження зерна до СТОВ «Співдружність», чим ввела в оману директора СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 , викликавши у нього довіру, довівши, що вона є надійним діловим партнером, який чітко виконує умови договору.
В подальшому СПД ОСОБА_12 , використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_11 , викликавши в останнього впевненість у вигідності заключеня нових договорів про поставку зерна та зловживаючи його довірою, завідомо не маючи на меті виконувати умови договорів у повному обсязі, на протязі січня-лютого 2009 року знову уклала з директором СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 ряд договорів купівлі-продажу, а саме договір № 2009-22-01 від 22.01.2009 року на поставку 2000 т. зерна кукурудзи по ціні 560 грн. за одну тону, договір № 2009-16-02 від 16.02.2009 року на поставку 1000 т. зерна кукурудзи по ціні 700 грн. за одну тону; договір № 2009-24-02 від 24.02.2009 року на поставку 1000 т. зерна кукурудзи по ціні 650 грн. за одну тону, тобто за цінами нижчими середньозважених біржових, які склалися на біржовому ринку України в даний період, ввівши таким чином в оману останнього у вигідності заключеня договорів за нижчими цінами в порівняні з ринковими та поставила умову проведення передплати за зерно по вказаним договорам.
Виконуючи умови договорів директор СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 провів передплату по договорам, зокрема договір № 2009-22-01 від 22.01.2009 року перерахована сума 1 210 000 гривень; договір № 2009-16-02 від 16.02.2009 року перераховано суму 700 000 гривень; договір № 2009-24-02 від 24.02.2009 року перераховано суму 650 000 гривень на банківські рахунки СПД ОСОБА_12 в АБ «Діамант» та ПАТКБ «Правекс-Банк» гроші загальною сумою 2 560 000 гривень. Згідно вказаних договорів купівлі-продажу СПД ОСОБА_12 зобов'язувалась поставити 4000 (чотири тисячі) тон зерна кукурудзи, з яких 3000 тон в строк до 30.02.2009 року включно, а іншу 1000 тон в строк включно до 31.03.2009 року.
З метою реалізації свого задуму на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_12 ввівши в оману ОСОБА_11 щодо поставки зерна, відповідно вищевказаних договорів, отримавши оплату в повному обсязі, поставила товариству незначну частину зерна, а саме за договором № 2009-22-01 від 22.01.2009 року 1158,976 тон зерна кукурудзи на суму 649 026,56 гривень, а інші отримані на власні рахунки в банківських установах АБ «Діамант» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» грошові кошти з СТОВ «Співдружність», зняла готівкою, які в подальшому використала у власних цілях.
В подальшому ОСОБА_12 припинила стосунки та контакти з посадовими особами СТОВ «Співдружність», ухилялася від зустрічей, ігнорувала телефонні дзвінки ОСОБА_11 , вказала невірну юридичну адресу СПД в укладених договорах, чим унеможливила повернення коштів шляхом цивільно-правового врегулювання відносин та зняла готівкою грошові кошти з банківських рахунків АБ «Діамант» та ПАТ КБ «Правекс-Банк», що свідчить про умисел ОСОБА_12 на незаконне заволодіння грошовими коштами СТОВ «Співдружність» шляхом зловживання довіри на загальну суму 1 808 710,44 грн., що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто до примітки ст. 185 КК України, є вчиненим в особливо великих розмірах.
По справі заявлені цивільні позови: СТОВ «Співдружність» до ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 808 710,44 грн, завданої злочином; СФГ «Обрій» до ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 47892,36 грн; ПСП АФ «Соснівська» до СПД ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 821320 грн.
Матеріальні збитки не відшкодовані.
Обвинувачена ОСОБА_12 в судовому засіданні свою вину у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України не визнала повністю та показала, що з 1998 по 2009 рік вона займалася підприємницькою діяльністю, а саме: закупівля та продаж с/г продукції ( зернові культури: пшениця, кукурудза, ячмінь і.т.д.), перебуває на обліку в ДПІ Дніпровському районі м. Києва, як СПД ОСОБА_12 по даний час. Вона має рахунки в установах банків, а саме: АКБ «Діамант», АКБ «Правекс-Банк», АТ "ОТП Банк", ВАТ ВТБ Банк в м. Києві та АКБ «Європейський», АКБ «УкрСиббанк» в м. Харків. Доступ до рахунків в банках АКБ «Діамант» та АКБ «Правекс-Банк» мала тільки вона, так як документи оформлені на неї і доручень на проведення будь-яких операцій вона нікому не надавала.
02.03.2005 року вона уклала договір з СФГ «Обрій», яке представляв ОСОБА_9 , на придбання кукурудзи в кількості 294,725 т. по ціні 400 грн за одну тону на загальну суму 117892,36 грн строком до 02.04.2005 року. В договорі вона вказала адресу, за якою зареєстрована як підприємець: АДРЕСА_3 , хоча ця квартира була продана нею ще в 2002 році але адресу реєстрації вона не змінила. З 2002 року проживала на зйомник квартирах в різних місцях. В період з 03.03.2005 року по 10.03.2005 року вона найманим транспортом вивезла 294,725 т. з СФГ «Обрій». За придбану кукурудзу вона перерахувала на рахунок господарства грошові кошти: 24.03.2005 року -30000 грн; 07.04.2005 року -10000 грн; 08.04.2005 року -20000 грн. Всього на загальну суму 70000 грн. Решту суми відтягувала зі сплатою, оскільки був тяжкий рік. В 2006 році вони з ОСОБА_13 склали Акт звірки, де було зазначено, що вона заборгувала СФГ «Обрій» 47892,36 грн. Цю суму вона в подальшому повернула ОСОБА_9 готівкою. Коли і де це відбулося вона не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Підтверджуючих документів щодо повернення коштів СФГ «Обрій» в неї не має. Зерном кукурудзи СФГ «Обрій» вона розпорядилася на власний розсуд, а саме реалізувала, але зазначити кому, і по якій ціні не може, оскільки не пам'ятає.
Стверджує, що умислу на те, що б не повертати кошти за придбану кукурудзу у неї не було, намірів заволодіти зерном кукурудзи також не було.
На початку жовтня 2008 року їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_11 , який відрекомендувався директором СТОВ «Співдрудність», що в смт. Рокитне Київської області і попросив допомогти в придбанні для СТОВ «Співдружність» зерно кукурудзи в кількості 1000 т., після чого вони склали договір купівлі-продажу і після поставки до СТОВ «Співдружність» 1000 тон зерна кукурудзи їй було перераховано кошти на рахунок в банк «Діамант» в повному обсязі, вказати по якій ціні вона продала зерно кукурудзи в СТОВ «Співдружність» не може, так як не пам'ятає. Перед підписанням договору купівлі-продажу вона надала директору СТОВ «Співдружність» ОСОБА_14 копії документів, що вона є СПД та платником податку на додану вартість. Після першої поставленої партії зерна кукурудзи, ОСОБА_11 знову заключив з нею новий договір на поставку зерна кукурудзи і розрахувався після повної поставки продукції. Прострочення терміну поставки були не значні, так як були проблеми з перевезенням. Перевезенням зерна кукурудзи з СТОВ «Співдружність» займалася особисто вона і для цього наймала вантажний автотранспорт. В січні місяці 2009 року вона знову підписала договір купівлі-продажу на поставку зерна кукурудзи в кількості 2000 т. з директором СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 , номер та точну дату і по якій ціні за тону вказати не може, так як не пам'ятає, і вона знову продовжила поставки зерна кукурудзи на СТОВ «Співдружність». В зв'язку з тим, що ОСОБА_11 повідомив їй, що йому необхідно ще зерно кукурудзи, вони знову підписали договір купівлі-продажу в лютому місяці, а саме два договори на поставку зерна кукурудзи в загальній кількості 2000 т. Передоплату по вищевказаним трьом договорам купівлі-продажу директор СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 здійснював на вказані нею рахунки в установах банків АКБ «Діамант» та АКБ «Правекс-Банк». Вказати номери рахунків в банках, кількість грошових коштів, які отримала від СТОВ «Співдрудність», кількість поставленого зерна кукурудзи до СТОВ «Співдружність» по вищевказаним трьом договорам та в яких господарствах купувала зерно кукурудзи для СТОВ «Співдрудність» вона не може, так як не пам'ятає.
На даний час їй відомо, що її борг перед СТОВ «Співдружність» становить 1808710,44 грн., вказати як вона розпорядилася коштами, отриманими від СТОВ «Співдружність», не може, мотивуючи тим, що не пам'ятає, проте зазначає, що отримані кошти з СТОВ «Співдружність» вона через банківські установи та готівкою перерахувала та надавала керівникам інших господарств для закупівлі с/г продукції. Поставку зерна кукурудзи здійснювала найманим вантажним транспортом. Вчасно поставити зерно кукурудзи до СТОВ «Співдружність» вона не змогла, так як їй не було вчасно поставлено зерно кукурудзи з господарств, в яких вона його закуповувала. Умислу на заволодіння майна СТОВ «Співдружність» у неї не було.
Стверджує, що 06.07.2009 року під час зустрічі в офісі Австрійської фірми підписала з ОСОБА_11 графік погашення заборгованості.
Крім того, на початку червня 2008 року до неї звернувся в телефонному режимі директор ПСП АФ «Соснівська» ОСОБА_10 , який знав її з 2006 року, оскільки вона купляла у нього зерно ячменю і вчасно розраховувалась. ОСОБА_10 запропонував їй купити зерно ячменю. Вони домовились з ОСОБА_10 про ціну 1300 грн за одну тону. ОСОБА_10 виготовив примірник договору купівлі - продажу зерна ячменю та надіслав його їй факсом. Ознайомившись з договором, вона підписала його, примірник з своїм підписом та печаткою надіслала ОСОБА_10 до ПСП АФ "Соснівська". В телефонному режимі вони домовились усно, що якщо вона не згідна із встановленою ціною, то вони переглянуть умови договору.
Вона погодилась придбати зерно ячменю, так як вважала ризик цієї господарської операції для неї був мінімальний. Проте, реалізувала дане зерно по значно нижчій ціні ( по 1150 грн за тону). В зв'язку з цим понесла збитки і хотіла придбати зерно нового врожаю, щоб розрахуватися з ОСОБА_10 . На претензії ОСОБА_10 вона відповідала оплатами по рахунку і також надсилала телеграму про те, що вона його виручила, просила виручити і її, просила надати відстрочку по сплаті платежів. Проте, ОСОБА_10 звернувся до Конотопської міжрайонної прокуратури. Прокуратурою тричі було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо неї. Коли ОСОБА_10 на неї подавав скарги, вона продовжувала сплачувати по рахункам, проплачувала різними сумами в середньому по 50, 30, 20, 300 тисяч грн. Зерно вона перевозила на автомобілях марки «Камаз» з причіпами. Загрузка та вивіз зерна проводились з 03 по 12 червня 2008 року і зерно ячменю грузилось та вивозилось кожного дня. Зерно ячменю з ПСП АФ "Соснівська" вона вивезла та реалізувала до ВАТ "Київ Атлантік" в м. Миронівка Київської області, ТОВ "Кернел-Трейд" в м. Біла Церква, в м. Києві є їх офіс, возила на елеватор в м. Біла Церква. Скільки точно тон на кожний елеватор вона не пригадує. Про те, що зерно було реалізоване по нижчій ціні, ніж вони домовлялися, вона повідомила ОСОБА_10 . Зміст листів претензій, які вона отримувала від ПСП «Соснівська» був зрозумілий, на вказані листи претензії вона письмово не відповідала, але перераховувала через банк на його рахунок кошти і вважала це реакцією на його листи-попередження. В договорі купівлі-продажу від 02.06.08 р., укладеного між ПСП «Соснівська» та СПД ОСОБА_12 , вона вказала в графі «покупець» адресу АДРЕСА_3 так, як вказано було в свідоцтві про реєстрацію особи підприємницької діяльності і вважала, це своєю юридичною адресою. Адресу в свідоцтві про реєстрацію особи підприємницької діяльності не змінила тому, що вважала, що може мати юридичну адресу одну, а мешкати в іншому місці. Умислу на шахрайські дії відносно ОСОБА_10 у неї не було.
Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 47892,36 грн не визнає в повному обсязі, цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1808710,44 грн визнає в повному обсязі; цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 631321 грн визнала в повному обсязі.
З урахуванням зазначеного, пояснила, що досудовим слідством не зібрані в повному обсязі докази її вини в інкримінованих злочинах, вважає, що між нею та потерпілими існували господарсько-правові відносини і зобов'язання по них повинні вирішуватися в господарських судах, у зв'язку з чим просила суд її виправдати.
Суд, заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_12 , представників потерпілих, свідків, системно оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши надані суду докази, вважає, що ОСОБА_12 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 та ч.4 ст.190 КК України з огляду на наступне.
Об'єктивна сторона складу злочину, передбачена ст. 190 КК України, полягає у заволодінні особою чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Частиною 3 та 4 визначено кваліфіковану ознаку такого заволодіння, вчиненого в великих та особливо великих розмірах.
Чужим за даним злочином розуміється майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винуватого.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Крім того, статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із вимог норм кримінального права особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо в діях особи відсутній хоч один елемент складу цього злочину.
Згідно статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання та ін.Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Керуючись ст.94 цього ж кодексу, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У відповідності до положень ст. 85 КПК України, належними є докази, що прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Таким чином, доказ, який не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження, не буде належним.
В судовому засіданні представник потерпілих СФГ «Обрій» ОСОБА_9 суду показав, що з липня місяця 1997 року є головою СФГ «Обрій», яке розташоване в с. Вікторівка Миронівського району Київської області. В 2005 році в господарства СФГ «Обрій» виникла потреба в реалізації зерна кукурудзи, що зберігалося на Миронівському та Таганчанському (Богуславський р-н) ХПП. Перебуваючи на Таганчанському ХПП, він випадково дізнався від працівників бухгалтерії, що закупівлю зернових культур здійснює СПД ОСОБА_12 і надали йому номер телефону останньої. Він зателефонував до ОСОБА_12 і домовився з нею про зустріч з приводу продажу останній зерна кукурудзи.
На початку березня 2005 року він зустрівся з ОСОБА_12 на території Миронівського ХПП, де домовився з останньою про закупівлю нею в СФГ «Обрій» зерна кукурудзи в кількості 294,725 тон по ціні 400 гривень за одну тону на загальну суму 1178 92,36 гривень. Також він вказав, що вищевказану обумовлену суму за 1 тону зерна кукурудзи була запропонована ОСОБА_12 , тобто 400 грн. за 1 тону зерна кукурудзи, і на той час зерно кукурудзи ніхто не скуповував і ціна була нижчою на скільки він пам'ятає 380 (триста вісімдесят) гривень за одну тону зерна кукурудзи.
Дана пропозиція його зацікавила ще більше і в подальшому було укладено договір від 02.03.2005 року, який вони підписали та завірили мокрими печатками. Відповідно до умов цього договору, СПД ОСОБА_12 повинна була розрахуватися за зерно кукурудзи до 02.04.2005 року. На дану угоду він погодився в зв'язку з тим, що СПД ОСОБА_12 йому порекомендували як серйозного ділового партнера працівники Таганчанського ХПП, також СПД ОСОБА_12 запевняла його, щоб він не переживав і вона розрахується з ним в повному обсязі і у вказаний термін в договорі. Після підписання та обміну договорами з СПД ОСОБА_12 , він видав на ім'я ОСОБА_12 довіреність серії ЯИТ № 145816 від 02.03.2005 року на отримання належного СФГ «Обрій» зерна кукурудзи, що зберігалося на Миронівському та Таганчанському (Богуславський р-н) ХПП і вказане зерно кукурудзи СПД ОСОБА_12 вивезла в період з 03.03.2005 р. по 10.03.2005 року, але яким саме транспортом йому не відомо, так як він не був присутнім під час транспортування зерна з вищевказаних ХПП.
В зв'язку з тим, що кошти на рахунок господарства СФГ «Обрій» не надходили він зателефонував до СПД ОСОБА_12 і нагадав про заборгованість. Після цього, починаючи з 24.03.2005 року на рахунок СФГ «Обрій» почали надходити кошти, а саме: 24.03.2005 р.- 30000 (тридцять тисяч) гривень; 05.04.2005 р.- 10000 (десять тисяч) гривень; 07.04.2005 р.- 10000 (десять тисяч) гривень; 08.04.2005 р. - 20000 (двадцять тисяч) гривень. Всього надійшло 70000 (сімдесят тисяч) гривень. Він постійно телефонував до СПД ОСОБА_12 і тільки після його дзвінків остання перераховувала кошти на рахунок СФГ «Обрій». За інші 119,725 тон зерна кукурудзи грошові кошти в сумі 47892,36 грн на рахунок ФГ «Обрій» від СПД ОСОБА_12 не надійшли.
Починаючи з 08.04.2005 року СПД ОСОБА_12 на його дзвінки почала відповідати рідко, ігнорувала його прохання розрахуватися за зерно кукурудзи, мотивуючи тим, що в неї виникли проблеми і вона не може розрахуватися з господарством СФГ «Обрій» і запевняла, що розрахується пізніше. В липні місяці 2005 року вони зустрілися в м. Кагарлик, де підписали акт звірки взаємних розрахунків між СПД Крошка Р.К. та СФГ«Обрій», де було зазначено, що СПД ОСОБА_12 заборгувала СФГ «Обрій» за зерно кукурудзи гроші в сумі 47892,36 гривень, про що СПД ОСОБА_12 поставила підпис та особисту печатку на акті. СПД ОСОБА_12 в усній формі зобов'язалася розрахуватися з СФГ «Обрій» в найкоротший термін. Після цього він неодноразово звертався в телефонному режимі до ОСОБА_12 з приводу розрахунку по заборгованості, але остання рідко відповідала на його дзвінки і постійно обіцяла розрахуватися, але будь-яких дій з приводу погашення заборгованості не здійснювала.
В березні-квітні місяці 2006 року під час чергової телефонної розмови з ОСОБА_12 з приводу погашення заборгованості перед СФГ «Обрій», остання повідомила його, що, якщо він буде їй надоїдати, то гроші він не отримає взагалі. Після даної розмови він звернувся до господарського суду з приводу відшкодування СПД ОСОБА_12 заборгованості перед господарством СФГ «Обрій», але розгляду справи в суді не було в зв'язку з тим, що вказана юридична адреса СПД ОСОБА_12 , а саме: АДРЕСА_3 , ( зазначена в договорі) була не дійсною і останню неможливо було викликати до суду. Надати матеріали, які були направлені до Господарського суду м. Київ він не може, так як пройшов великий термін і дані матеріали він не може відшукати.
Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 47892,36 грн підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити. Просить застосувати до підсудної покарання на розсуд суду.
В судовому засіданні представник потерпілих СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 показав, що 03.12.2008 року близько 13-00 год він зустрівся з ОСОБА_12 в м.Києві і вони домовились про партнерство, підписали договір № 03-12-2008 від 03.12.2008 року про поставку на СТОВ «Співдружність» зерна кукурудзи в кількості 1000 тон по ціні 435 (чотириста тридцять п'ять) гривень, що було значно нижче за ціною на ринку, також остання надала йому копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи та копію свідоцтва № НОМЕР_1 про реєстрацію платника податку на додану вартість, які не були завірені нотаріально. Згідно умов укладеного між ними договору, він перераховував кошти за зерно кукурудзи після його отримання. З 04.12.2008 року до 17.12.2008 року, СПД ОСОБА_12 поставила до СТОВ "Співдружність" 971,823 тон зерна кукурудзи і нарікань на її діяльність в нього не було. Після цього він відносився до СПД ОСОБА_12 як до ділового партнера, яка чітко виконує умови укладеного договору і між ними склалися довірчі стосунки.
Між СТОВ "Співдружність" та СПД ОСОБА_12 було укладено ще один договір в кінці грудня 2008 року на поставку зерна кукурудзи в кількості 2000 тон на суму 900000 гривень, який остання виконала повністю, але з порушенням терміну, а саме прострочила термін поставки на місяць. На даний факт прострочення терміну поставки зерна кукурудзи СПД ОСОБА_12 він не звернув увагу в зв'язку з тим, що поставка здійснювалась вантажним автотранспортом і в дорозі могли виникнути будь-які перешкоди, також СПД ОСОБА_12 в телефонному режимі по мобільному телефоні постійно запевняла його, що договір поставки виконає повністю і пояснювала проблеми з вантажним автотранспортом, який вона наймає для здійснення операції з доставкою зерна кукурудзи. Також СПД ОСОБА_12 запевняла його, що на даний час вона має 8000 тон зерна кукурудзи, який відправила в Білорусію і на крайній випадок поверне кошти, якщо не зможе поставити на підприємство СТОВ «Співдружність» зерно кукурудзи. Починаючи з 22.01.2009 року з СПД ОСОБА_12 він знову заключив договір № 2009-22-01 від 22.01.2009 року про поставку до СТОВ "Співдружність" 2000 тон зерна кукурудзи по ціні 560 гривень за тону зерна. В зв'язку з тим, що ціни на зерно кукурудзи піднімалися, і остання знову вказала ціну на зерно кукурудзи, що була значно нижчою за ринкову, а кількості необхідного зерна кукурудзи не вистачало, тому в нього виникла потреба у збільшені закупівлі зерна кукурудзи і СПД ОСОБА_12 сама запропонувала здійснювати предоплату за зерно кукурудзи на її рахунки в банках для того, щоб вона могла здійснити закупку більшої кількості зерна кукурудзи для подальшої поставки до підприємства СТОВ «Співдружність» на протязі строків вказаних в укладеному договорі поставки зерна кукурудзи. За його вказівкою на рахунок СПД ОСОБА_12 було перераховано кошти в розмірі 200000,0 гривень від 23.01.2009 року; 500000,0 гривень від 28.01.2009 року; 510000,0 гривень від 29.01.2009 року на рахунок № 26006304581 АКБ «Діамант», м. Київ, тобто загальна перерахована сума на рахунок СПД ОСОБА_12 за 2 000 тон зерна кукурудзи становить 1 210 000 гривень.
Згідно цього договору було поставлено 1158,976 тон зерна кукурудзи на суму 649 026,56 гривень, тому було недопоставлено товару в кількості 841,024 тони, на суму 470 973,44 гривні. Згідно даного договору СПД ОСОБА_12 повинна була поставити зерно кукурудзи до 22.02.2009 року, але поставки здійснювала до кінця березня 2009 року. В лютому місяці до нього в телефонному режимі звернулася СПД ОСОБА_12 , яка повідомила, що в неї в наявності є зерно, яке зберігається на ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в смт. Погребище, Вінницької області і остання в змозі повністю забезпечити зерном кукурудзи СТОВ «Співдружність». При цьому, в зв'язку з підняттям ціни на зерно кукурудзи пояснила йому, що необхідно укласти новий договір на поставку зерна кукурудзи. З даного приводу він зателефонував до Погребищенського комбікормового заводу, де йому підтвердили про наявність зберігання зерна кукурудзи на складах. 16.02.2009 року він зустрівся з СПД ОСОБА_12 в м. Києві, де вони знову уклали договір про поставку зерна кукурудзи, а саме: № 2009-16-02 від 16.02.2009 року на поставку 1000 (тисяча) тон зерна кукурудзи по ціні 700 гривень за одну тону зерна кукурудзи, на суму 700 000 гривень. Після цього, 22-23.02.2009 року до нього зателефонувала СПД ОСОБА_12 і запропонувала 1000 тон зерна кукурудзи пояснивши, що зерно на даний час зберігається на ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в м. Козятин Вінницької області. Він зателефонував до Козятинського комбікормового заводу, де йому підтвердили про наявність зерна кукурудзи на складах. 24.02.2009 року він знову уклав з СПД ОСОБА_12 договір № 2009-24-02-01 від 24.02.2009 року на поставку 1000 (тисячі) тон зерна кукурудзи по ціні 650 гривень за одну тону зерна кукурудзи, на суму 650000 гривень, і ціна знову ж таки була нижчою за ринкову.
Згідно вищевказаних двох договорів було здійснено платежі через банківські установи 13.02.2009 року 80000 гривень, 16.02.2009 року 170000 гривень, 19.02.2009 року 250000 гривень, 27.02.2009 року 100000 гривень та 200000 гривень, 03.03.2009 року 200000 гривень, 04.03.2009 року 100000 гривень на рахунок № НОМЕР_2 в АКБ «Діамант» м.Київ та 23.03.2009 року -2 0000 0 гривень, 25.03.2009 року - 50000 гривень на рахунок № НОМЕР_3 в АКБ «Правекс банк» м. Київ.
Згідно вище вказаних двох договорів, а саме № 2009-16-02 від 16.02.2009 року та договору № 2009-24-02-01 від 24.02.2009 року, продукція (зерно кукурудзи) поставлена до СТОВ «Співдружність» не була. В зв'язку з тим, що поставки по двом вище вказаним договорам не проводились, він в телефонному режимі попросив зустрічі з ОСОБА_12 і зустрівся в кафе «Булівар» під Києвом по Одеській трасі, і станом на 10.04.2009 року з СПД ОСОБА_12 був підписаний акт взаємозвірки, згідно якого заборгованість СПД ОСОБА_12 перед СТОВ «Співдружність» складала 1808710,44 гривень. СПД ОСОБА_12 під час бесіди пояснила йому, що на даний час погасити заборгованість не в змозі в зв'язку з тим, що відправлене нею зерно кукурудзи на Білорусію не було проплачене, тобто на той момент вона ще не отримала кошти за зерно кукурудзи і попросила дати їй відстрочку до червня місяця і вона розрахується любим зерном, але починаючи з моменту підписання акту звірки СПД ОСОБА_12 на його дзвінки не відповідала і постійно уникала зустрічі. Починаючи з другої половини березня місяця по липень місяць 2009 року він став самостійно розшукував ОСОБА_12 , неодноразово відвідував її місце проживання в АДРЕСА_4 , чергував біля будинку по декілька днів, так як остання стала уникати зустрічі з ним. В червні-липні місці 2009 р. він зустрівся з ОСОБА_12 в офісі Австрійської фірми ТОВ «Інтертрейдінг Україна», що в м. Київ по вул. Танкова, 8, де в присутності директора ОСОБА_15 , ОСОБА_12 визнала борг перед господарством СТОВ «Співдружність» в сумі 1808710,44 (один мільйон вісімсот вісім тисяч сімсот десять гривень сорок чотири копійки) гривень і повідомила, що поверне борг з нового врожаю 2009 року, так як всі кошти перевела на господарства, але на які саме вказувати категорично відмовилась. Графіка погашення заборгованості від 06.07.2009 року, про який вказує ОСОБА_12 , який ніби-то він підписував в офісі Австрійської фірми в присутності директора даної фірми, він з ОСОБА_12 не складав і не підписував. Ціну за зерно кукурудзи завжди пропонувала йому ОСОБА_12 і ціна завжди була нижчою ніж на ринку по Київській області, що його, як директора господарства, зацікавило.
Підтримує цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1808710,44 грн в повному обсязі і просить суд його задовольнити. Просить застосувати до підсудної міру покарання у вигляді позбавлення волі.
В судовому засіданні представник потерпілих АФ ПСП «Соснівська» ОСОБА_10 суду показав, що він є власником даного підприємства. З метою реалізації зерна ячменю 02.06.2008 року ним було факсом укладено договір купівлі-продажу зерна з особою підприємницької діяльності ОСОБА_12 та поставлено 1116 тон 400 кілограм зерна ячменю. Вивіз зерна проводився ОСОБА_12 , її автотранспортом. Особисто ОСОБА_12 до ПСП АФ "Соснівська" не приїздила, а передала договір з мокрою печаткою через представника, водія. ОСОБА_12 у нього ніяких підозр не викликала, оскільки у 2006 році вони з нею співпрацювали і вона виконала умови договору, тому викликала довіру. Після поставки зерна, ОСОБА_12 оплатила: 05.08.2008 року 390 тис. грн.; 02.10.2008 року 320 тис. грн. Всього 510 тис. грн. Проте, ця оплата була проведена після листів-попередження. Більше коштів не надходило. ОСОБА_12 стала уникати контактів, на неодноразові листи-попередження не відповідала. Він звернувся з скаргою до прокуратури і лише після того, як її викликали до прокуратури, ОСОБА_12 29.08.2008 року оплатила ще 120 тис. грн. Останній раз він з ОСОБА_12 спілкувався в листопаді 2008 року, вона телефонувала, обіцяла погасити заборгованість, але так і не оплатила. Так як ОСОБА_12 на претензії не відповідала, адреса її проживання вказана нею в договорі не вірна, листи-попередження вона відмовлялась отримувати, тому все це позбавило його можливості звернутися з позовом до Господарського суду. ОСОБА_12 не бажала виходити на контакт і вирішувати питання по спірних відносинам.
Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди підтримує частково, просить суд стягнути шкоду в розмірі 631320 грн. Просить застосувати до підсудної міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що вона з березня 2003 року працює головним бухгалтером в СТОВ "Співдружність", що знаходиться за адресою смт. Рокитне вул. Поповича, 41-а. Договори з ОСОБА_12 укладав директор СТОВ "Співдружність" ОСОБА_11 .. Починаючи з 04.12.2008 року, за вказівками директора СТОВ "Співдружність" ОСОБА_11 , згідно попередньо укладених договорів поставки зерна кукурудзи з СПД ФО ОСОБА_12 , вона перераховувала кошти на розрахункові рахунки СПД ОСОБА_12 , номери яких надавав їй директор СТОВ "Співдружність" ОСОБА_11 , а саме на установи банків: АБ "Діамант", АКБ "Правекс- банк" м. Київ. Оплата здійснювалась по мірі поставки зерна кукурудзи на склади СТОВ "Співдружність", тобто наперед розрахунки не проводились. Починаючи з 22.01.2009 року з СПД ОСОБА_12 було укладено договори № 2009-22-01 від 22.01.2009 року про поставку до СТОВ "Співдружність" 2000 тон зерна кукурудзи по ціні 560 гривень за тону і № 2009-16-02 від 16.02.2009 року на поставку 1000 тон зерна кукурудзи по ціні 700 гривень за одну тону зерна кукурудзи, на суму 700000 гривень; № 2009-24-02-01 від 24.02.2009 року на поставку 1000 тон зерна кукурудзи по ціні 650 гривень за одну тону зерна кукурудзи, на суму 650000 гривень. Згідно вище вказаних двох договорів було здійснено платежі через банківські установи. Згідно договорів № 2009-16-02 від 16.02.2009 року та № 2009-24-02-01 від 24.02.2009 року продукція (зерно кукурудзи) до СТОВ «Співдружність» поставлена не була. Станом на 10.04.2009 року з СПД ОСОБА_12 був підписаний акт взаємозвірки, згідно якого її заборгованість перед СТОВ «Співдружність» становить 1808710,44 гривень. На даний час заборгованість не погашена.
Свідок ОСОБА_17 суду показав, що йому відомо, що 02.06.08 року було укладено договір між ПСП АФ "Соснівська" та СПД ОСОБА_12 на поставку зерна. Підприємство відгрузило на автомобіль "Камаз" та відправило до м. Києва ОСОБА_12 1116 тон. 400 кілограм зерна ячменю на загальну суму з ПДВ 1 451 320 грн. За поставлене зерно від ОСОБА_12 надійшло: 05.08.08 року 390 тис грн.; 02.10.08 року 120 тис грн. Більше ніяких проплат не було. Директор ПСП АФ "Соснівська" направляв листи з метою спонукання ОСОБА_12 до оплати. На жодний лист відповіді не надійшло. Особисто він телефонував ОСОБА_12 і просив проплатити за зерно. Свою несплату ОСОБА_12 мотивувала відсутністю коштів. В 2006 році вони співпрацювали з ОСОБА_12 і вона оплачувала за зерно, тому увійшла до них у довіру.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що з директором СТОВ «Співдружність» ОСОБА_11 він знайомий на протязі 10-ти років і останній був агентом по закупівлі зернових культур, і вони перераховували кошти на СТОВ «Співдружність» для закупівлі зерна. В березні місяці 2009 року ОСОБА_11 повідомив йому, що на даний час виникла проблема з поставкою зерна, оскільки СПД ОСОБА_12 , з якою він уклав ряд договорів на поставку зерна кукурудзи, не виконує умови договорів. ОСОБА_11 самостійно намагався вирішити питання з СПД ОСОБА_12 щодо поставки зерна, але остання постійно уникала зустрічей з ним, про що ОСОБА_11 постійно його інформував. В червні місяці 2009 року ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 прибув до офісу ТОВ ФА «Інтертрейдінг Україна», що в м. Київ вул. Танкова, 8, з якою було проведено бесіду щодо повернення боргу до СТОВ «Співдружність» та остання пояснила, що поверне борг з нового врожаю, але яким чином не вказувала, була домовленість про зустріч з ОСОБА_12 перед збором врожаю, так як ОСОБА_12 запевнила його, що всі кошти перевела в господарства, але не вказувала в які.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в судовому засіданні зазначали, що з СПД ОСОБА_12 співпрацювали у 2004, 2005, 2008 р. За укладеними договорами, вона поставляла зерно пшениці, кукурудзи, проте належним чином не виконувала взяті зобов'язанні і має заборгованості перед їх підприємствами. До господарського суду вони не зверталися.
Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Главою 22 даного Кодексу визначено порядок виконання господарських зобов'язань та їх припинення.
Тобто, суд вважає, що між обвинуваченою ОСОБА_12 та ПСП АФ «Соснівська», СФГ «Обрій» та СТОВ «Спідружність» виникли звичайні цивільно-правові відносини, невиконання яких регулюються ГКУ та ГПКУ.
Даючи оцінку показам обвинуваченої ОСОБА_12 , представників потерпілих, суд враховує, що інших доказів обвинувачення останньої, крім наведених вище, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності не має, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в великих та в особливо великих розмірах не доведено, наявні докази не доводять винуватість обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 та ч.4 ст. 190 КК України, інших доказів матеріали кримінального провадження не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.
При цьому суд бере до уваги пояснення обвинуваченої ОСОБА_12 , представників потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які у судовому засіданні дали покази, що узгоджуються з встановленими судом фактичними обставинами справи та відповідають реальному перебігу правовідносин між СПД ОСОБА_12 , СФГ «Обрій», ПСП АФ «Соснівська», СТОВ «Співдружність».
Суд критично відноситься до доказів обвинувачення: акту ревізії КРВ в Миронівському районі щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності селянського (фермерського) господарства «Обрій» за період з 02.03.2005 року по 30.06.2010 року № 24-31/36 від 09.07.2010 року; акту ревізії КРВ в Рокитнянському районі щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності СТОВ «Співдружність» за період з 01.12.2008 року по 01.04.2010 року № 34-31/38 від 08.06.2010 року, оскільки вони лише підтверджують факт укладення договорів між СПД ОСОБА_12 та с/г підприємствами та дійсну її заборгованість перед ними.
Суд зазначає, що досудовим слідством не встановлено та в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про умисел ОСОБА_12 на заволодіння майном вище зазначених підприємств при підписанні договорів купівлі-продажу зерна та поставки зернових культур, не встановлено які саме витрати несла обвинувачена на транспортування зерна, не конкретизовано чи мала змогу обвинувачена своєчасно, до закінчення строку дії договорів, виконати взяті зобов'язання, не встановлено яким чином обвинувачена розпорядилася коштами, отриманими від реалізації зерна потерпілих, самим зерном та грошовими коштами СТОВ «Співдружність».
В судовому засіданні із показів обвинуваченої та представників потерпілих було встановлено, що вони самостійно, перші намагалися зустрітися із ОСОБА_12 та пропонували їй умови договірів, порядок та строки виконання зобов'язань, не заперечували на купівлю-продаж зерна за значно нижчими ніж ринкові ціни, стверджували, що постійно спілкувалися з обвинуваченою в телефонному режимі та вона не заперечувала існування заборгованостей перед ними та вказувала причини невиконання зобов'язань.
Крім того, досудовим слідством не надана оцінка тому, що ОСОБА_12 з липня 2009 року по 04.10.2011 року перебувала під вартою та не могла виконати зобов'язання у строки, зазначені в договорах поставки, укладених із СТОВ «Співдружність».
Крім того, оскільки ОСОБА_12 , як СПД є платником податків, мала рахунки в різних установах банків, сплачувала відповідні внески до Пенсійного фонду, мала постійне місце реєстрації, то твердження обвинувачення про приховування нею місця проживання, його змін є необгрунтованим, оскільки це суперечить ст.2 Протоколу 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Тобто, суд вважає, що відсутність в діях обвинуваченої умислу на вчинення шахрайства, підтверджується показами як представників потерпілих, так і свідків, допитаних в судовому засіданні, які стверджували, що СПД ОСОБА_12 неналежним чином виконувала взяті зобов'язання, тобто несвоєчасно поставляла продукцію, несвоєчасно перераховувала кошти за отриману продукцію, в зв'язку з невиконанням іншими учасниками господарювання своїх зобов'язань.
При таких обставинах суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 190 КК України та за ч.4 ст.190 КК України, за недоведеності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.
Невизнання вини обвинуваченою суд оцінює як обраний спосіб захисту, оскільки фактично обвинувачена не заперечує завдання збитків потерпілим, наголошуючи на тому, що причиною несвоєчасного виконання зобовязання є лише те, що інші субєкти господарювання порушували свої зобовязання перед нею, вона не бажала настання таких наслідків для потерпілих та зобов'язується і на даний час відшкодувати шкоду.
Це є правдива версія обвинуваченої, яку вона доводить протягом всього досудового та судового слідства, і слідчими органами вона не спростована.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що «отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання».
Відповідно до ч. 2 статті 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та постановлюється лише при умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Згідно статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення. В рішенні S.W. проти Об'єднаного Королівства від 22 листопада 1995 року Європейський суд з прав людини відзначено, що будь-який злочин має бути чітко визначеним у законі, при цьому необхідно, щоб кожен міг зрозуміти із тексту відповідної статті у разі необхідності за допомогою тлумачення, наданого їй судами, яка його дія чи бездіяльність потягне за собою кримінальну відповідальність.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року за наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.
Згідно ч.5 статті 327 КПК України коли не доведено участі підсудного у вчинення злочину, суд постановляє виправдувальний вирок.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373-376, суд -
Виправдати ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.190, ч. 4 ст.190 КК України за недоведеності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід ОСОБА_12 до набуття вироком законної сили залишити без змін - підписка про невиїзд.
Цивільні позови СФГ «Обрій», ПСП АФ «Соснівська», СТОВ «Співдружність» до СПД ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду.
На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Головуючий:ОСОБА_1