ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8264/14 12.06.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Представники сторін:
від позивача: Заворотній А.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: Рябець Л.В. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 12 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
30 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 29.04.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу № 2Ж-УКР від 01.02.2013 року в сумі 33 346 005,87 грн. з них основного боргу - 16 170 920,00 грн. (шістнадцять мільйонів сто сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять гривень), пені - 2 902 484,80 грн. (два мільйони дев'ятсот дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 80 копійок), індексу інфляції - 549 811,28 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 28 копійок), 3% річних - 610 605,79 грн. (шістсот десять тисяч шістсот п'ять гривень 79 копійок), штрафу /п.5.2.2. договору/ - 3 278 046,00 грн. (три мільйони двісті сімдесят вісім тисяч сорок шість гривень) та штрафу /п.5.2.3 договору/ - 9 834 138,00 грн. (дев'ять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі сто тридцять вісім гривень).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2Ж-УКР від 01.02.2013 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 12.06.2014 року.
30 травня 2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 470 від 29.05.2014 року «Про забезпечення позову» шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літ. А, Н/П 17, ЄДРПОУ 37702357), в межах суми позовних вимог, а саме 33 346 005,87 грн.
В обґрунтування поданої заяви позивач, посилаючись на те, що відповідач з лютого 2013 року не виконує свого зобов'язання перед позивачем по оплаті вартості одержаного товару за договором купівлі-продажу, що є грубим порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 33 346 005,87 грн., що є більш ніж істотним. Тривалість прострочення, яка на час подання цієї заяви складає більше ніж 15 календарних місяців, свідчить про намагання уникнути виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті вартості товару та відповідальності за таке порушення та про умисний характер таких дій. Таким чином, невжиття господарським судом заходів до забезпечення позову неодмінно призведе утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду.
Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У поданій суду заяві про вжиття запобіжних заходів позивачем не наведено суду достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів того, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати або відчужити належне йому майно або провести операції стосовно даного майна та коштів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявленої позивачем заяви та про відсутність підстав задля забезпечення позову за викладених позивачем в заяві обставин.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01 лютого 2013 року між позивачем (надалі - Продавець або Постачальник) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір купівлі-продажу № 2Ж-УКР (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - «Товар»), асортимент, кількість та комплектність якої визначається Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1 до цього Договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 65 560 920,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в сумі 16 170 920,00 грн., тобто 65 560 920,00 грн. (сума переданого товару) - 49 390 000,00 грн. (сума частково оплаченого товару).
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як вже було встановлено судом, 01 лютого 2013 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 2Ж-УКР згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - «Товар»), асортимент, кількість та комплектність якої визначається Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1 до цього Договору).
Пунктом 1.3. Договору визначено, що право власності на Товар переходить до Покупця з моменту оплати загальної вартості Товару та підписання Сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п.4.2 цього Договору.
У пункті 4.2. Договору визначено, що факт поставки Продавцем Товару Покупцеві згідно п.п. 3.1.1 цього Договору Сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість Товару, що передасться Покупцю.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в лютому 2013 року позивач передав товар, що підтверджується актом приймання-передачі (до договору купівлі-продажу № 2Ж-УКР від 01.02.2013 року) б/н від 05.02.2013 року (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідному акті.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктами 2.2., 2.3., 2.4. Договору встановлено, що Покупець зобов'язується оплатити Продавцю суму, зазначену в п.2.1 цього Договору, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту укладення цього Договору.
Оплата Товару здійснюється шляхом:
- перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в безготівковій формі1;
- внесення грошових коштів на поточний рахунок Продавця в готівковій формі через касу банку2.
Оплата за Договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 49 390 000,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії банківських виписок містяться в матеріалах справи).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.05.2014р. та від 03.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.
Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на червень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Продавця заборгованості за Договором в розмірі 16 170 920,00 грн. (шістнадцять мільйонів сто сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять гривень).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 5.2.1. Договору передбачено, що за порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В інформаційному листі "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"Вищий господарський суд України довів Господарським судам України до відома правові позиції Верховного Суду України та зазначив, що за змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
За таких обставин, за прострочення платежів, передбачених сторонами в Договорі підлягає сплаті пеня, нарахована протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків такого нарахування.
Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України, умови п. 5.2.1. договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі 2 860 977,62 грн., згідно нищенаведеного розрахунку, з урахуванням сум проведених часткових оплат 27.02.2013 року та 01.03.2013 року:
- пеня: 268 799,80 грн. + 21 440,10 грн. (за період з 28.02.2013 року по 28.02.2013 року: 52 170 920,00 грн. х 15% /365 днів х 1 /100) + 657 912,77 грн. (за період з 02.03.2013 року по 09.06.2013 року: 16 170 920,00 грн. х 15% /365 х 99 /100) + 387 131,85 грн. + 1 399 559,90 грн. (за період з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року: 16 170 920,00 грн. х 13% /365 х 243 /100) + 126 133,20 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.
Крім того, п.п. 5.2.2., 5.2.3. Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів Покупець, додатково до пені згідно п.п.5.2.1 Договору, сплачує Продавцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості Товару та за порушення Покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором більш ніж 20 (двадцять) календарних днів Покупець додатково до штрафних санкцій згідно п.п. 5.2.1., 5.2.2. Договору сплачує Продавцю штраф у розмірі 15% від загальної вартості Товару.
Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 5% штрафу /п.5.2.2. договору/ в розмірі 3 278 046,00 грн. та 15% штрафу /п.5.2.3 договору/ в розмірі 9 834 138,00 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Постачальника підлягає 3% річних в сумі 606 546,47 грн. згідно нищенаведеного розрахунку, з урахуванням сум проведених часткових оплат 27.02.2013 року та 01.03.2013 року:
- 52 448,70 грн. + 4288,02 грн. (за період з 28.02.2013 року по 28.02.2013 року: 52 170 920,00 грн. х 3% /365 х 1 /100) + 549 809,75 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу слід відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню у розмірі 549 811,28 грн. відповідно за розрахунками позивача.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 33 300 439,37 грн. з них основного боргу - 16 170 920,00 грн. (шістнадцять мільйонів сто сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять гривень), пені - 2 860 977,62 грн. (два мільйони вісімсот шістдесят тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 62 копійки), 3 % річних - 606 546,47 грн. (шістсот шість тисяч п'ятсот сорок шість гривень 47 копійок), індексу інфляції - 549 811,28 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 28 копійок), штрафу /п.5.2.2. договору/ - 3 278 046,00 грн. (три мільйони двісті сімдесят вісім тисяч сорок шість гривень) та штрафу /п.5.2.3 договору/ - 9 834 138,00 грн. (дев'ять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі сто тридцять вісім гривень).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 72 977,69 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
12 червня 2014 року через канцелярію до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" надійшла заява № 130юр-605/2014 від 11 червня 2014р. «Про розстрочку виконання рішення», в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/8264/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» про стягнення заборгованості на 46 місяців рівними платежами на кожен місяць.
Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Так, з правової конструкції ст. 121 випливає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, з чого, по суті, не випливає можливість одночасного відстрочення або розстрочення судом виконання рішення, ухвали, постанови.
Відповідач обґрунтовує необхідність розстрочки рішення суду по суті своїм тяжким фінансовим становищем, що унеможливлює своєчасне виконання рішення суду в повній мірі.
Дослідивши подану до суду заяву про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що обставини, наведені відповідачем у заяві про розстрочення рішення не є винятковими та достатніми для розстрочення відповідного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 66, 67, 82-85, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (ідентифікаційний код 37702357, адреса: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літ. А, Н/П 17), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (ідентифікаційний код 31764816, адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 16 170 920,00 грн. (шістнадцять мільйонів сто сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять гривень), пені - 2 860 977,62 грн. (два мільйони вісімсот шістдесят тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 62 копійки), 3 % річних - 606 546,47 грн. (шістсот шість тисяч п'ятсот сорок шість гривень 47 копійок), індексу інфляції - 549 811,28 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 28 копійок), штрафу /п.5.2.2. договору/ - 3 278 046,00 грн. (три мільйони двісті сімдесят вісім тисяч сорок шість гривень) та штрафу /п.5.2.3 договору/ - 9 834 138,00 грн. (дев'ять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі сто тридцять вісім гривень) та судові витрати - 72 977,69 грн. (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень 69 копійок). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву № 470 від 29.05.2014 року «Про забезпечення позову» Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" - відхилити.
В задоволені заяви № 130юр-605/2014 від 11 червня 2014р. «Про розстрочку виконання рішення» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» - відмовити
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.06.2014р.
Суддя О.В. Котков