24 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1623/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання - Петричкович К.І.
за участі:
представника позивача - Попюка Марата Івановича;
представника відповідача - Подойми Наталії Віталіївни;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго." до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 24 червня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 червня 2014 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго." з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, якою просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Закарпатській області від 27 грудня 2013 року № 0000291500; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго." понесені останнім судові витрати.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що Ужгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Ваго.", який за результатами розгляду скарги позивача залишено без змін, 27 грудня 2013 року було прийнято податкове-повідомлення рішення № 00002191500, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 4281, 78 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до контролюючого органу, яка була залишена без задоволення. Повторна скарга позивача також була залишена без задоволення. За таких обставин позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом є безпідставним та підлягає скасуванню з огляду на наступне. За висновками акту, перевіркою встановлено факт сплати ТОВ "Ваго." узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42817,80 грн. із запізненням на 1 календарний день, що є порушенням статті 57 пункту 57.1 Податкового кодексу України. Однак, позивач вказує, що така обставина виникла у зв'язку із помилково зазначеним кодом отримувача та рахунок бюджету м. Ужгород замість Ужгородського району. Згодом позивачем була подана відповідна заява до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області в результаті чого кошти були перераховані на відповідні реквізити. Врахувавши те, що податок на додану вартість є загальнодержавним податком та помилка у реквізитах платежу не вплинула на своєчасність надходження коштів до бюджету, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві та додатково наданих поясненнях підтримав у повному обсязі та просив задовольнити такі.
Представник відповідача проти позиву заперечував з мотивів, наведених у письмових запереченнях. Зокрема, представник відповідача вказав на наступне. Під час камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість, що була проведена контролюючим органом - виявлено порушення позивачем статті 57 пункту 57.1 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем, на його думку правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано 4218, 78 грн. штрафної санкції (10 відсотків суми податку на додану вартість, сплаченого із затримкою до 30 календарних днів). Представник відповідача наполягав на тому, що кошти на рахунок контролюючого органу були перераховані після спливу граничного строку сплати податкового зобов'язання позивача. Окрім того, представник відповідача зауважив, що згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем вчинене податкове правопорушення, за яке передбачено застосування штрафних санкцій, у зв'язку із чим і було прийнято податкове повідомлення-рішення, що оскаржується позивачем.
За наведених обставин представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої було складено відповідний акт, датований 28 листопада 2013 року № 701/2100/37968762 (а.с.а.с. 14-15).
У висновках вказано акту зафіксовані наступні висновки: дані камеральної перевірки свідчать про невчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань по ПДВ, чим порушено статтю 57 пункту 57.1 та статтю 54 пункт 54.3 (а.с. 15).
Згідно результатів розгляду заперечення на акт перевірки від 11 грудня 2013 року № 1707/10/2100, висновки акту камеральної перевірки № 701/2100/37968762 від 28 листопада 2013 року залишено без змін (а.с.а.с. 20-23).
На підставі вищевказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0000291500, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 4281,78 грн. за платежем: Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 24).
Рішеннями про результати розгляду скарг позивача на податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 № 0000291500 Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.а.с. 28-33).
Судом встановлено, що 21 жовтня 2013 року позивачем засобами електронного зв'язку було подано до Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість, згідно якої позивач самостійно визначив грошове зобов'язання по вказаному виду податку у розмірі 42905 грн. (а.с.а.с. 8-10).
Згідно копій платіжних доручень № 123 та № 125, що містяться в матеріалах справи, 30 жовтня 2013 року позивачем було сплачено 30868 грн. та 12037 грн. відповідно в державний бюджет м. Ужгород із призначенням платежу - податок на додану вартість (а.с.а.с.11-12).
31 жовтня 2013 року позивачем була подана заява до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області, в якій ТОВ "Ваго." просило перерахувати помилково зараховані кошти згідно вищевказаних платіжних доручень на наступні реквізити: Отримувач: УК в Ужгор. р/Ужгородський р-н/14010100 ЄДРПОУ: 38015605 р/р: 31112029700286 МФО: 812016 (а.с. 13).
В ході розгляду справи судом було направлено лист від 13 червня 2014 року № 807/1623/14 на адресу ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області із проханням надати відповідь щодо результатів розгляду вказаної заяви (а.с. 62).
20 червня 2014 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на лист від 13 червня 2014 року № 807/1623/14, в якості додатку до якої була долучена копія Висновку від 31 жовтня 2013 року (а.с.а.с. 64-65). Відповідно до вказаного висновку 31 жовтня 2013 року помилково сплачена позивачем сума у розмірі 42905 грн. підлягає перерахуванню на рахунок відповідача (а.с. 65).
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з частиною 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений конституційно принцип законності також міститься і у статті 21 пункті 21.1 ПК України, а саме посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 54 пункту 54.1 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно зі статтею 203 пунктами 203.1, 203.2 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до статті 57 пункту 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання для позивача наступив 30 жовтня 2013 року. З матеріалів справи вбачається, що саме 30 жовтня 2013 року позивачем двома платіжними дорученнями № 123 та № 126 і було сплачено податкове зобов'язання на загальну суму 42905 грн. із призначенням платежу - Податок на додану вартість (а.с.а.с. 11-12). Однак, як вже зазначалося, вказана сума коштів через помилку у зазначенні коду отримувача була зарахована на рахунок ДПІ у м. Ужгороді Головного Управління Міндоходів у Закарпатській області, а не на рахунок відповідача.
Згідно зі статтею 9 пунктом 9.3 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 6 пункту 6.1 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 пункту 8.1, статті 9 пункту 9.1 підпункту 9.1.3 та пункту 9.3 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належить, зокрема, податок на додану вартість. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.39 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України є сукупністю державного бюджету та місцевих бюджетів.
Тобто відповідним бюджетом для сплати податку на додану вартість є державний бюджет.
Відповідно до статті 45 частини 4 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
При цьому частиною 5 вказаної статті передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до статті 78 частини 5 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до Положень про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (у редакції Наказу від 30 листопада 2010 року № 449) Єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України та регламентується законодавством.
На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, Закарпатський окружний адміністративний суд приходить до висновку, що сплата коштів до відповідного бюджету (державного бюджету) за самостійно узгодженим позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена своєчасно, кошти ("Податок на додану вартість") фактично надійшли до відповідного бюджету (державного бюджету), а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету. Зазначення помилкового коду не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату податкових зобов'язань та застосування до платника податків штрафу. Допущена помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.
При цьому, норми Податкового кодексу України, зокрема стаття 35 цього Кодексу ("Порядок сплати податків та зборів"), не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.
З урахуванням вищевикладеного, Закарпатський окружний адміністративний суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до копії постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2014 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 (керівника ТОВ "Ваго.") до адміністративної відповідальності за статтею 163-2 частиною 1 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 44).
Закриваючи провадження у справі про адміністративний проступок Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, зокрема, вказав на те, що сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженим директором ТОВ "Ваго." ОСОБА_3 податковим зобов'язанням була здійснена своєчасно, кошти за призначенням ПДВ фактично надійшли до бюджету, а помилкове зазначення коду та рахунку бюджету не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до статті 72 частини 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином постановою у справі про адміністративний поступок встановлено, що не мало місця діяння, а саме неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (стаття 163-2 частина 1 КУпАП).
Висновки суду, що викладені у цій постанові, є обов'язковими при розгляді даної справи і відповідні обставини доказуванню не підлягають.
Відповідно до статті 71 частин 1 та 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення контролюючий орган діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до статті 4 частини 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2014 року (позивач звернувся 05 травня 2014 року) розмір мінімальної заробітної плати становив 1218 грн.. Відповідно до статті 4 частини 2 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. У даному випадку не більше 4872 грн.. Відповідно до статті 4 частини 3 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відповідно до статті 94 частини 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Під час подання адміністративного позову позивачем було сплачено 182,70 грн. (1218х1,5х10%) - 10 відсотків розміру ставки судового збору. Розмір майнових вимог позивача становив 4281,78 грн.. Таким чином позивачеві слід повернути 182,70 грн.. Відповідно до статті 5 частини 1 пункту 21 Закону України "Про судовий збір", зокрема, органи доходів і зборів - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, звільнені від сплати судового збору. А тому, на думку суду, відсутні підстави й для стягнення з відповідача решти суми судового збору.
Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго." до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 27 грудня 2013 року за № 0000291500.
Присудити з Державного (місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго." витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення за № 394 від 29 квітня 2014 року через відділення № 39 в м. Ужгороді ПАТ "Терра Банк".
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя С.Є. Гаврилко