ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" червня 2014 р. Справа № 809/1202/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Скільського І.І.
за участю секретаря Волочій Л.І.,
представника позивача - Кічури Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 300900,93 грн.,-
16 квітня 2014 року Державна податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 300900,93 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є платником податків і зборів відповідно до вимог ст.16.1.4 Податкового кодексу України. У відповідача на момент звернення до суду наявний податковий борг в загальній сумі 300900,93 грн., по наступних видах податків зокрема: - по податку на додану вартість в сумі 281308,81 грн.; - орендна плата з фізичних осіб в сумі 150,61 грн.; - земельний податок в сумі 19439,76 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу суду з відміткою пошти про вручення особисто відповідачем 01.06.2014 року.
За змістом частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.10.1992 року та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а також зареєстрований у Державній податковій інспекції у м.Івано-Франківську як платника податків.
Відповідно до довідки про борг по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 від 15.04.2014 року (а.с.5) та виписками з облікових карток платника, що містяться в матеріалах адміністративної справи, за відповідачем обліковується не погашена заборгованість, що виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань та в результаті проведених перевірок по податку на додану вартість в сумі 281308,81 грн., по земельному податку з фізичних осіб в сумі 19439,76 грн. та по орендній платі з фізичних осіб в сумі 150,61 грн.
Щодо заборгованості з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 150,61 грн., судом встановлено, що позивачем на підставі камеральної виїзної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків складено Акт від 25.12.2012 року №14034/17-349 (а.с. 33), яким встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю.
На підставі вищеназваного Акту, винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 року №0000341793, яким визначено штрафні санкції по орендній платі за землю в сумі 150,61 грн. (а.с. 36). Дане податкове повідомлення-рішення вручене, про що свідчить копія поштового відправлення.
Також, позивачем на підставі планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року складено Акт від 10.03.2010 року №4682/173/НОМЕР_1 (а.с. 15-31), яким встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року.
На підставі вищеназваного Акту, винесено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2010 року №0000501703/1, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 435750,00 грн. (за основним платежем - 290500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 145250,00 грн.) (а.с.32). Дане податкове повідомлення-рішення вручене відповідачу, про що свідчить його підпис.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач оскаржував податкове повідомлення-рішення №0000521703/1 від 22.04.2010 року до Івано-Франківського окружного адміністративного. За наслідками розгляду адміністративної справи Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 22.07.2010 року, якою позов задоволено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.67-71).
Таким чином, податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням №0000521703/1 від 22.04.2010 року в розумінні статті 51 Податкового кодексу України є узгодженим.
Податковий борг по земельному податку в сумі 19439,76 грн. виник в результаті несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) №9006135430 від 17.02.2012 року (а.с.37-38), №9007968702 від 19.02.2013 року (а.с.39-40), №1400014610 від 04.02.2014 року (а.с.41-42). Даний борг також підтверджується довідкою-розрахунком податкового боргу по земельному податку від 14.04.2014 року (а.с.65).
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що відповідачем частково сплачено податковий борг по податку на додану вартість в сумі 154441,19 грн., що підтверджується відомостями картки особового рахунку платника (а.с.7). Таким чином, грошове зобов'язання по податку на додану вартість, що підлягає сплаті складає 281308,81 грн.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 54.1 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Так, п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У відповідності до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків-сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
Судом встановлено, що на виконання наведених вимог чинного законодавства відповідачу було надіслано податкову вимогу про сплату податкового боргу в розмірі 849,48 гривень. Вказану вимогу позивачем надіслано відповідачу в порядку визначеному п. 58.3 ст.58 ПК України та залишено без виконання.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на момент судового розгляду даної справи суду не надано підтвердження сплати відповідачем податкового боргу в розмірі 300900,93 грн., вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 300900 (триста тисяч дев'ятсот гривень) 93 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 10.06.2014 року.