Справа № 359/4469/14-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.
Провадження № 33/780/508/14 Доповідач у 2 інстанції Гриненко
Категорія 147 02.07.2014
Іменем України
01 липня 2014 року суддя Апеляційного суду Київської області Гриненко О.І. розглянувши з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року, винесену відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганськ, працюючого начальником дільниці КП «Київпастранс», проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки зі стягненням судового збору на користь держави.
Місцевим судом встановлено, що 27 квітня 2014 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, в місті Бориспіль, по вул. Привокзальній, 2-а, ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року в якій просить оскаржувану постанову судді змінити та пом'якшити накладене адміністративне стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що на час вчинення правопорушення, а саме 27 квітня 2014 року ОСОБА_1 не було надано право керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія він отримав лише 30 квітня 2014 року, що підтверджується посвідченням водія та довідкою Центру ДАІ № 3202. При цьому, суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив, позбавивши ОСОБА_1 права, яке не було йому надане на час вчинення правопорушення, чим неправильно застосував статтю 30 КУпАП.
Також, в апеляційній скарзі захисник стверджує, що суддя місцевого суду неправильно зазначив в постанові про невизнання винуватості ОСОБА_1, оскільки насправді в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення його підзахисному обставин, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має родину, на автомобілі пересувається до місця роботи, яке знаходиться в іншому населеному пункті.
Таким чином, на думку апелянта, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу буде достатнім для його виправлення та перевиховання.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою захисника, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів адміністративної справи, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2), роздруківці приладу «Драгер» (а.с.3), поясненнях ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а. с. 4,5), яким суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання захисника про неможливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є неспроможними, оскільки на момент застосування зазначеного стягнення, вказане право даному громадянину вже було надане, тому ці обставини не можуть бути підставою для зміни постанови місцевого суду.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суддя місцевого суду врахував характер та обставини вчиненого правопорушення, особу винного та ступінь його вини.
Однак, під час апеляційного розгляду встановлено, що суддею місцевого суду при накладенні стягнення не в повній мірі враховано особу ОСОБА_1
З наданих апеляційному суду документів вбачається, що ОСОБА_1 працює начальником дільниці контролерів пасажирського транспорту Служби організації збору та обліку виручки КП «Київпастранс», за місцем місцем роботи характеризується позитивно. Дані про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні.
Наведені вище обставини підлягають врахуванню відповідно до вимог статті 33 КУпАП при обранні виду та розміру адміністративного стягнення.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 34 КУпАП, суд апеляційної інстанції визнає його щире розкаяння.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують відповідальність, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність і достатність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому постанова судді в частині накладення адміністративного стягнення підлягає зміні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки - змінити, пом'якшити накладене стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
У решті постанову судді залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Гриненко