Справа № 372/873/14ц Головуючий у І інстанції Тихановський О.Б.
Провадження № 22-ц/780/3774/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 58 26.06.2014
Іменем України
26 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Іванової І.В.
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Личмана Миколи Павловича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства «Вікторія», голови правління Садового товариства «Вікторія» Личмана Миколи Павловича про визнання рішення загальних зборів незаконним та стягнення моральної шкоди,-
У лютому 2014 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що являється членом СТ «Вікторія» та являється власником земельної ділянки та будинку в якому постійно проживає разом з чоловіком.
Позивач вказувала, що влітку 2013 року до неї звернувся голова правління садового товариства Личман М.П. з вимогою сплатити заборгованість за електроенергію у розмірі 5443 грн., повідомивши, що позивач здійснює викрадання електроенергії та з вимогою заміни електролічильника.
Позивач зазначала, що в подальшому вона отримала лист від правління садового товариства з вимогою сплатити борг, усунути порушення в користуванні електроенергією та повідомленням, що у разі невиконання даних приписів, належний їй будинок буде відключений від електроенергії.
ОСОБА_2 відмовилась виконувати дане рішення правління та звернулась до міліції, проте 18.10.2013 року її будинок голова правління відключив від електроенергії.
Так як рішення правління яким від неї вимагалось сплатити борг та попередженням про відключення є незаконним та прийняте з порушенням чинного законодавства, позивач просила визнати його незаконним, скасувати та стягнути з голови правління моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., посилаючись на те, що незаконним діями їй було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях, проживання без електрики, зміні життєвого укладу.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення по питанню № 7 «Електроенергія в товаристві» загальних зборів СТ «Вікторія» від 25.05.2013 року.В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з СТ «Вікторія» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 243,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Личман М.П. подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до статуту СТ «Вікторія» від 12.11.1196 року, п.25 найвищим органом садівницького товариства є загальні збори. Повноваження загальних зборів передбачені п.25 даного Статуту. П.29 правління садівничого товариства є виконавчим органом товариства, підзвітним у своїй роботі загальним зборам; п.30 правління товариства організовує роботи по водопостачанню, електрифікації та інших робіт, що проводяться за рішенням загальних зборів членів товариства; п.31 голова правління садівницького товариства забезпечує виконання рішень загальних зборів правління товариства, представляє товариство в стосунках з державними органами та організаціями, має право відкривати поточний рахунок в банку (а.с.16-27).
Відповідно до державного акту на право власності на землю від 30.10.1996 року ОСОБА_2 на підставі рішення Обухівської міської ради від 25.06.1996 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,075 га, що розташована на території Обухівської міської ради для ведення садівництва (а.с.28).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_2 побудовано житловий будинок в с/т «Вікторія» НОМЕР_1 в м. Обухові. (а.с.29-34).
30.07.1997 року між АЕК «Київобленерго» (електропостачальна компанія) та СТ «Вікторія» (Споживач) було укладено договір № 530 на користування електричної енергією.(а.с.113-126)
17.08.2010 року між АЕК «Київобленерго» (Постачальник) та СТ «Вікторія» (Споживач) було укладено договір № 2200244492 про постачання електричної енергії. Відповідно до п.2.1. даного Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричної енергією. Відповідно до п.3.1.2. даного Договору, постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами даного Договору відповідно до порядку передбаченого ПКЕЕ, зокрема п.6.1.3 несплати Споживачем відповідних платежів у терміни встановлені Додатком №4 (а.с. 127-141)
Відповідно до акту від 19.04.2013 року складеного головою правління СТ та спеціаліста по електротехнічних питаннях були проведено обстеження підключень споживачів ОСОБА_3-ОСОБА_2 та винесені наступні зауваження: перенести лічильник на фасад будівлі, переробити ввід до лічильника, неопломбований автомат вводу, замінити монтаж проводів, контур заземлення повинен бути цільним, пломба державної повірки електролічильника встановлена невідомо ким, не стандартним методом. Подальше обстеження було призупинено в зв'язку з виникнувшими скандалами (а.с.147)
Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів СТ «Вікторія» від 25.05.2013 року. питання № 7 «електроенергія в товаристві», було прийнято рішення: А) згідно акту ревізійної комісії сплатить ОСОБА_2 за незаконне використання електроенергії кошти в сумі 5600 грн.; Б) замінити електролічильник на той, що відповідає вимогам ПУЄ; В) привести в порядок контур заземлення та надати лабораторні виміри. В разі невиконання вимог загальних зборів садівницького товариства до 02.06.2013 року відключити електроенергію від будинку НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 (а.с.41)
13.10.2013 року ОСОБА_2 було винесено попередження про невиконання рішення загальних зборів товариства від 26.05.2013 року (а.с.40)
Відповідно до акту від 18.10.2013 року, голова правління та члени товариства, керуючись рішенням загальних зборів СТ «Вікторія» від 26.05.2013 року та письмового попередження врученого 13.10.2013 року, за невиконання останнього відключили електроенергію від будинку НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 (а.с.149)
Відповідно до акту від 27.10.2013 року підписаного членами товариства, в будинку НОМЕР_1 була проведена заміна лічильника № 44247*351, лічильник замінено з збереженням заводських пломб на лічильник № 0934528. (а.с.46)
Відповідно до абонентської книжки з розрахунку за електроенергію ОСОБА_2 НОМЕР_1, остання оплачувала послуги за надання електроенергії, що підтверджується відповідними квитанціями до 10.10.2013 року. (а.с.48-67)
Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів СТ «Вікторія» від 17.03.2007 року, загальні збори обрали головою правління товариства Личмана М.П. (.а.с.96)
Таким чином, між сторонами виник спір щодо порядку надання послуг по споживанню електричної енергії.
Відносини з приводу постачання електричної енергії, зокрема садівничим товариствам, регулюються Законом України "Про об'єднання громадян", ст.714 Цивільного кодексу України, ст.ст.24-27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією (далі - Правила), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за №417/1444, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованою внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року №562, та Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 10 березня 1999 року №309 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 березня 1999 року за №151/3444.
Цим законодавством встановлено, що постачання фізичним особам електричної енергії здійснюється на підставі лише договору.
Відключення будинку позивача від електропостачання відбулось 18.10.2013 року на підставі рішення зборів членів садівницького товариства від 25.05.2013 року у зв'язку з невиконанням вказаного рішення загальних зборів.
Згідно п. 12.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. Відповідно до п. 2.1. Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого Постановою НКРЕ №309 від 10.03.1999 року, для цілей цього порядку до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населеним пунктом для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач.
Згідно із Законом України "Про об'єднання громадян", роз'ясненнями, наданими Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України на ім'я Ради садівничих товариств масиву "Трудовик"у листі від 10 квітня 2003 року №05-39-11/1195 з питань взаємовідносин садового товариства та енергопостачальної організації, садівничі товариства є добровільними громадськими об'єднаннями для організації колективного саду та городництва і створення умов для культурного проведення вільного часу на земельних ділянках. Товариство зареєстроване в органах державної влади як юридична особа, користується правами і виконує відповідні обов'язки, пов'язані з його діяльністю, а також має самостійний баланс. Садівниче товариство має повну господарську самостійність у впровадженні своєї діяльності і покриває свої витрати за рахунок внесків членів товариства і доходу від господарської діяльності.
Отже, садове товариство «Вікторія» не є споживачем електричної енергії, а лише закуповує електричну енергію у постачальника з метою її подальшого використання членами товариства, які і являються споживачами даного виду послуг.
Оскільки споживачами електричної енергії є члени товариства, як фізичні особи, то на спірні правовідносини поширюється дія вищевказаних Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, які мають вищу силу у порівнянні зі статутом товариства, та регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами.
Відповідно до п. 1.2. Правил населений пункт - це юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об»єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту; населення - це споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності; споживачі населеного пункту - це населення, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту та яке розраховується за використану електричну енергію з населеним пунктом.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про електроенергетику» споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією.
Враховуючи те, що позивач є споживачем електричної енергії, яка закуповується товариством у постачальника, порядок припинення їй енергопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України в Правилах користування електричною енергією для населення, затверджених постановою № 1357 від 26.07.1999 року, відповідно до п. 35 яких енергопостачальник має право відключати споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію; неоплати за встановлення нового приладу обліку; невиконання припису державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.
Судом першої інстанції встановлено, що енергопостачання до земельної ділянки позивача було припинене у зв'язку з несплатою позивачем коштів за невикористання електричної енергії, зобов'язання замінити електролічильник, та провести в порядок контур заземлення.
Згідно п.35 Правил користування електричною енергією для населення,енергопостачальник має право відключити споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов
договору про реструктуризацію заборгованості; неоплати за встановлення нового приладу обліку відповідно до пункту 17 або інших платежів згідно з цими Правилами; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.
Згідно п. 53 вказаних правил, у разі виявлення представником енергопостачальника
порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.
У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату. Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. N 562 ( z0782-06 ) Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. У разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення). Якщо між споживачем і енергопостачальником не досягнуто згоди щодо користування електричною енергією, її оплати, збереження приладів обліку тощо, спірні питання вирішуються в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, акт про порушення позивачем правил користування електричної енергії електропостачальною компанією не складався.
Крім того зі змісту Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією для населення вбачається, що правом відключення споживача від системи енергопостачання наділений лише енергопостачальник, яким СТ «Енергетик» не являється.
Згідно п.15 вказаних правил, пошкоджені прилади обліку, а також прилади обліку із зірваними або пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводиться комісією у складі представників енергопостачальника та територіальних органів Держспоживстандарту або спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки, із залученням представників Держспоживстандарту.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана експертиза не проводилась, комісія за участю відповідних органів не створювалась.
Також, відповідно до Статуту товариства рішення загальних зборів не уповноважені приймати рішення щодо встановлення, зміни електричного обладнання, встановлювати наявність заборгованості за надання електроенергії та зобов'язувати сплатити дану заборгованість чи відключення члена садового товариства від електропостачання.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії відповідача по припиненню енергопостачання до земельної ділянки ОСОБА_2 є такими, що порушують визначений діючим законодавством порядок припинення енергопостачання та обмежують права та інтереси позивача як споживача електричної енергії.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та прийшов до обґрунтованого висновку, що рішення загальних зборів СТ «Вікторія» від 25.05.2013 року питання № 7 «електроенергія в Товаристві» про зобов'язання позивача сплатити кошти у розмірі 5600 грн., зобов'язання замінити лічильник та проведення в порядку контуру заземлення і надання лабораторних вимірів та відключення будинку НОМЕР_1 від електроенергії є незаконними, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, у тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких зазнала особа у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрата, які особа мусить зробити для відновлення порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 в задоволенні заявленої позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у вказаній сумі, оскільки в порушення положень ст. 60 ЦПК України позивач не надала доказів на підтвердження того, що вказана шкода завдана саме відповідачем - головою правління Личман М.П.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До судових витрат, як зазначено в п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу.
Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справа, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справа - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн., оскільки ОСОБА_2 в порушення положень ст. 60 ЦПК України не надала відповідних доказів на підтвердження того, що нею були понесені витрати саме у вказаній сумі.
Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга Личмана М.П. не містить.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу Личмана М.П. відхилити, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення по питанню № 7 «Електроенергія в товаристві» загальних зборів Садівничого товариства «Вікторія» від 25.05.2013 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Личмана Миколи Павловича відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: