Справа № 2/226/631/2014
27 червня 2014 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Мітюхіній О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бабіч Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Димитрові Донецької області про відшкодування моральної шкоди внаслідок травми, отриманої на виробництві, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Димитрові Донецької області (далі за текстом Фонд) про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що з 02.01.1963 року по 02.08.1971 року, з 05.10.1971 року по 30.10.1978 року, з 19.12.1978 року по 02.07.1979 року та з 20.06.1994 року по 08.10.2006 року він знаходився в трудових відносинах з державним підприємством «Красноармійськвугілля», працюючи у якості електрослюсаря підземного, гірничого майстра підземного, помічника механіка підземного, заступника механіка підземного, електрослюсарем поверхні. 16.12.1974 року з ним стався нещасний випадок на виробництві: під час пересування по гірничим виробкам, він зачепився за шпалу та впав на рейку, внаслідок чого отримав травму лівої стопи: закритий перелом плюсневої кістки лівої стопи зі зміщенням, про що був складений відповідний акт № 140 від 17.12.1974 року. 20.07.2000 року з ним також трапився нещасний випадок: підд час виконання роботи по зняттю кожуха муфти МВ-9, він оступився та отримав травматичну ампутацію нігтьової фаланги третього пальця правої кістки, про що був складений відповідний акт № 31 від 23.07.2000 року. За вказаними травмами він лікувався амбулаторно. 09.12.2005 року міжрайонною травматологічною МСЕК м.Красноармійськ йому первинно було встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково. Відновлення працездатності в нього не спостерігалося. Внаслідок ушкодження здоров,я йому завдана моральна шкода, тому що, перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні біль та страждання, психологічний дискомфорт і значне порушення душевного спокою, яке він відчуває до теперішнього часу. До травм він був здоровою працездатною людиною, після втрати 15% працездатності в нього змінилися умови життя, що виразилося в зниженні життєвої активності, систематичном нездужанні і послабленні організму, переживаннях з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне ставлення до себе як до неповноцінного в трудовому відношенні громадянина. Дискомфорту надає болі в правій стопі, обмеження рухів стопою, на якій відсутня фаланга пальця. Тому позивач просить суд стягнути на свою користь з Фонду у відшкодування моральної шкоди 7400 грн.
Позивач ОСОБА_3 до судового засідання не з,явився, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі.
Представник відповідача - Фонду - Бабіч Н.А. у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_3 перебуває на обліку Фонду з 09.12.2005 року, має зареєстровані випадки трудового каліцтва, що сталися 16.12.1974 року та 20.07.2000 року. За висновком МСЕК від 09.12.2005 року потерпілому встановлено 15% стійкої втрати працездатності, інвалідності не встановлено. За постановою Фонду позивачу нараховані щомісячні страхові виплати, що наразі складають 528,18 грн. Причинами нещасних випадків відповідно до п.15 акту за формою Н-1 № 140 від 17.12.1974 року є: порушення правил пересування по гірничим виробіткам; відповідно до п.11.3 акту за формою Н-1 № 31 від 23.07.2000 року - необережність потерпілого. Отже, зі змісту актів видно, що наявна вина самого потерпілого, яка становить 20 % відповідно до рішення комісії з охорони праці ДП «Красноармійськвугілля» Згідно з даними трудової книжки позивач після травми мав кар'єрне зростання, у вересні 1975 року пеерведени заступником механіка. Після другої травми продовжує працювати електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті. Доводи, наведені в позовній заяві, не підтверджують факт отримання позивачем моральної шкоди, а підтверджують лише факт отримання травми. Крім того, правові підстави для відшкодування моральної шкоди за травмою 1974 року відсутні, так як законодавство, що діяло під час спірних правовідносин, не передбачало можливість відшкодування моральної шкоди. Відносно травми, що сталася у 2000 році, то Фонду взагалі не існувало, тому не можна вважати, що позовні вимоги ґрунтуються на законі. Тому, просить суд в задоволення позовних вимог позивача відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02.01.1963 року по 02.08.1971 року, з 05.10.1971 року по 30.10.1978 року, з 19.12.1978 року по 02.07.1979 року, з 20.06.1994 року по 08.10.2006 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Димитрова» державного підприємства «Красноармійськвугілля» в якості електрослюсаря підземного, гірничого майстра, помічника механіка, заступника механіка, з повним робочим днем під землею, електрослюсарем поверхні, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.3. 4-7).
16.12.1974 року позивач ОСОБА_3 при виконанні трудових обов'язків отримав виробничу травму, внаслідок якої йому було встановлено діагноз: закритий перелом плюсневої кістки лівої стопи зі зміщенням. За даним фактом складено акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 17.12.1974 року № 140. В результаті отриманої травми позивач з 17.12.1974 року по 23.03.1976 року (70 днів) перебував на лікарняному (а.с.8, 9).
20.07.2000 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем знову трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травматичну ампутацію нігтьової фаланги третього пальця правої кістки. За даним нещасним випадком було складено акт за формою Н-1 від 23.07.2000 року № 31. В результаті отриманої травми позивач лікувався з 20.07.2000 року по 11.08.200 року (л.д.10-11).
Відповідно до п.15 акту за формою Н-1 № 140 від 17.12.1974 року причиною нещасного випадку є: порушення правил пересування по гірничим виробіткам; відповідно до акту за формою Н-1 № 31 від 23.07.2000 року причиною нещасного випадку стала необережність потерпілого (а.с. 8-9, 10-11).
Відповідно до виписки із протоколу від 22.12.2005 року комісія з охорони праці ДП «Красноармійськвугілля» встановила 25 % вини потерпілого у нещасному випадку, що стався 20.07.2000 року.
За висновком міжрайонної травматологічної МСЕК м.Красноармійськ від 09.12.2005 року позивачу вперше за наслідками виробничої травми від 16.12.1974 року встановлено 10% втрати професійної працездатності, за наслідками травми від 20.07.2000 року - 5% втрати професійної працездатності, а за сукупністю - 15% втрати професійної працездатності безстроково без встановлення групи інвалідності та без будь-яких протипоказань і рекомендацій (а.с.13).
Відповідно до довідки Фонду від 30.05.2014 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку Фонду з 09.12.2005 року по теперішній час та отримує щомісячні страхові виплати в разі втрати професійної працездатності 15 % в сумі 528,18 грн., відшкодування моральної шкоди не проводилось.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області від 19.05.2014 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за віком за списком № 1 при повному пільговому стажі в розмірі 4330,10 грн. (а.с.12).
За приписами ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно за ч.1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров,я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.
Відповідно за ст.ст.13, 21, 28 Закону № 1105-ХIV при настанні страхового випадку, а саме ушкодження здоров,я на виробництві, потерпілий - застрахована особа - має право на різні види відшкодування шкоди у тому числі і на відшкодування моральної шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, з часу набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме: з 01.04.2001 року, і до внесення до нього змін на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У зв'язку з отриманими на виробництві травмами позивачу 09.12.2005 року була вперше встановлена втрата професійної працездатності, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, який суд пов'язує з датою встановлення МСЕК втрати позивачем професійної працездатності, діяв встановлений державою спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду.
Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманої ним травми, а висновок МСЭК від 09.12.2005 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров'ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача через болі в правій стопі, обмеженості рухів, відсутності фаланги пальця, змін звичного перебігу його життя, зокрема, необхідності тривалий час лікуватися, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому посилання відповідача на обов'язковість, як доказу, висновку МСЕК щодо встановлення факту спричинення позивачеві моральної шкоди безпідставне і не відповідає вимогам законодавства, оскільки положення ст.34 Закону № 1105-ХIV розповсюджуються на ті випадки, коли у потерпілого не наступило стійкої втрати професійної працездатності і особа не має будь-яких документів, за якими можна судити про наявність фізичних або психічних страждань.
Порушення позивачем нормативних актів про охорону праці враховується лише при визначенні потерпілому розміру одноразової допомоги (ст.34 Закону № 1105-ХIV). Тобто ступень вини позивача в нещасному випадку не може бути врахований судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоді, оскільки це не ґрунтується на законі.
Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 7400 грн., є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. При визначенні суми відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров'я, розмір і безстроковий характер втрати працездатності, а саме те, що позивач у віці 66 роки втратив 15% своєї працездатності на підприємстві, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що отримане ним ушкодження здоров'я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Також суд враховує продовження позивачем після отриманих травм працювати на тих же посадах, що і раніше, відсутність негативних наслідків у вигляді інвалідності, будь-яких протипоказань і рекомендацій у потребі лікування. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 4500 грн.
На підставі ст.ст.3, 46 Конституції України, ст.153 КЗпП України, Закону України "Про охорону праці", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Димитрові Донецької області про відшкодування моральної шкоди внаслідок травми на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Димитрові Донецької області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 01.07.2014 року.
Суддя Ж.Є.Редько