Єдиний унікальний номер 255/9452/13-к
Номер провадження 11-кп/775/1296/2014
02 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження в ЄРДР № 12013050810003449 від 05.07.2013 року за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області ОСОБА_6 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 травня 2014 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого, 10.02.2014 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки, зареєстрованого та такого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 грн.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань, приєднано невідбуте покарання за вироком Апостолівського районного суду від 10.02.2014 року у вигляді 2 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки, та остаточно призначено покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 грн. та 2 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки, з самостійним виконанням покарання.
Судові витрати в сумі 293.40 гривень за проведення експертизи віднесено на рахунок держави.
Згідно з вироком суду першої інстанції: 03.07.2013 року ОСОБА_7 , знаходячись у с Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, діючи умисно, незаконно безоплатно придбав у невстановленої слідством особи наркотичний засіб в одному поліетиленовому пакеті, після чого, незаконно зберігаючи при собі в кишені надягнених на ньому штанів наркотичний засіб, попрямував до місця свого проживання, де незаконно зберігав наркотичний засіб в сумці до 05.07.2013 року.
05.07.2013 року близько 7 години ОСОБА_7 , діючи умисно, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб у поліетиленовому пакеті, який знаходився в його сумці, від с Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області на приміському автобусі «Апостолове-Донецьк» перевіз наркотичний засіб до АВ «Південний» на пл. П. Комунарів, буд. 4. в м. Донецьку, де близько 12 години був зупинений працівниками міліції та запрошений до Ворошиловського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області, де з 13-25 години до 13-40 години під час огляду надав поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, яка за висновком експерта № 1014 від 10.7.2013 року містить особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс масою 6,81 г (маса сухої речовини - 6,12 г), яку він незаконно придбав, зберігав та перевозив з метою особистого вживання без мети збуту.
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок стосовно ОСОБА_7 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, через істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно застосував положення закону України про кримінальну відповідальність та безпідставно пославшись на ч.4 ст. 70 КК України ухвалив рішення про повне складання призначених покарань за вироками від 10.02.2014 та цим вироком.
Крім того відповідно до вимог ст.374 КПК України зі вступної частини вироку підлягають виключенню дані про судимість ОСОБА_7 за вироками від 12.05.2006 та 24.06.2011 років, як погашені відповідно до ст.89 КК України.
Також, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Тому суд повинен був стягнути витрати за проведення хімічної експертизи з ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про час, дату і місце розгляду кримінального провадження повідомлений належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду кримінального провадження від ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У зв'язку зі зміною прокурором ОСОБА_5 апеляційних вимог, участь обвинуваченого ОСОБА_7 в розгляді кримінального провадження апеляційним судом є необов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який частково підтримав доводи поданої апеляційної скарги і змінив вимоги апеляційної скарги, зазначивши, що він прохає змінити вирок суду, виключити застосування положень ч.4 ст.70 КК України, зазначити, що вирок Апостолівського районного суду від 10.02.2014 року відносно ОСОБА_8 підлягає самостійному виконанню, а також виключити відомості зі вступної частини вироку щодо погашених судимостей у ОСОБА_8 , відмовився від апеляційних вимог щодо стягнення з ОСОБА_7 судових витрат, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини злочину, доведеність вини та кваліфікація злочинних дій ОСОБА_7 ніким не оскаржуються й в апеляційному порядку відповідно до ст.404 КПК України не перевіряються.
Яв вбачається з апеляційної скарги прокурора, він не оскаржує призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 грн.
Разом з тим, колегія суддів визнає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції Закону України про кримінальну відповідальність та безпідставне застосування положень ч.4 ст.70 КК України.
Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі встановлюється, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то покарання призначається за тими ж правилами, що передбачені в частинах першій - третій статті 70 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 дійсно має судимість за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 року за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_7 вчинив в період з 03.07.2013 по 05.07.2013 року, тобто, до ухвалення відносно нього вироку Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 року.
Однак, слід мати на увазі, що застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, якщо особа, щодо якої відповідно до ст.ст. 75, 79, 104 КК України було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально.
За таких умов, кожний вирок виконується самостійно.
Разом з тим, в даному випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою силу, а наступним вироком, тобто вироком Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 травня 2014 року призначено покарання, яке він має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення йому покарання з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок (попередній та наступний) виконуються самостійно.
Таким чином, слід виключити з резолютивної частини вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 травня 2014 року відносно ОСОБА_7 , призначення остаточного покарання відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України.
Зазначити, що вирок Апостолівського районного суду від 10.02.2014 року відносно ОСОБА_7 підлягає самостійному виконанню.
Крім того, колегія суддів вважає, що є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зазначення в вступній частині вироку відомостей щодо наявності у ОСОБА_7 непогашених судимостей за вироками від 12.05.2006 та 24.06.2011 років, що на підставі ст.89 КК України є погашеними і відповідно до вимог ст.374 КПК України підлягають виключенню зі вступної частини вироку.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 травня 2014 року відносно ОСОБА_7 , змінити.
Виключити з вступної частини вироку Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 травня 2014 року відносно ОСОБА_7 відомості щодо судимостей за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12.05.2006 року та за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24.06.2011 року.
Виключити з резолютивної частини вироку Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 травня 2014 року відносно ОСОБА_7 , призначення остаточного покарання відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України.
ОСОБА_7 , вважати засудженим за вироком Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 травня 2014 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 60 ( шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 ( одну тисячу двадцять) гривень.
Вирок Апостолівського районного суду від 10.02.2014 року відносно ОСОБА_7 у вигляді 2 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки, вважати таким, що виконується самостійно.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскарженою в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
Судді: