Справа № 362/897/14-ц
Провадження № 2/362/939/14
25.06.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Медведєва К.В.,
при секретарі - Савчук Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу командира військової частини, поновлення на посаді та стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2013 року № 150 про його звільнення; поновити його на посаді лікаря загальної гігієни СГВ військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача на його користь кошти за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.11.2013 року та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що починаючи з 2004 року він працював на посаді лікаря з загальної гігієни СГВ військової частини НОМЕР_1 , має безперервний стаж на даній роботі - 38 років та загальний безперервний стаж за фахом більше 40 років. 29 листопада 2013 року близько 12 години на зборах військової частини НОМЕР_1 його було повідомлено про те, що його посада скорочена, а його звільнено з посади в зв'язку з реформуванням. Того ж дня позивач звернувся до командира військової частини з заявою про залишення на займаній посаді в зв'язку з перевагами перед іншими працівниками, але відповіді на неї позивач не отримав. На засіданні профспілкового комітету 29.11.2013 року було розглянуто подання № 663 від 22.11.2013 року про розірвання трудового договору з позивачем внаслідок переважного права на посаду іншої особи.
Крім того, як зазначає позивач, з ним не проведено розрахунків за фактично виконану роботу за листопад 2013 року, не ознайомлено з наказом про звільнення, не надано його, а також не виплачено матеріальної допомоги при перебуванні в відпустці за 2013 рік; не виплачено вихідної допомоги; не видано своєчасно трудову книжку, яку позивач отримав лише в лютому 2014 року; не надано довідки про заробітну плату, в зв'язку з чим позивач перебуває в складному матеріальному становищі та не може влаштуватись на роботу або зареєструватись в фонді зайнятості.
Позивач посилаючи на те, що відповідач своїми неправомірними діями порушив його законні права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребує додаткових зусиль для організації свого життя просить суд поновити його на посаді та стягнути заборгованість за розрахунками при звільненні та моральну шкоду за рішенням суду.
Позивач та його представник в судовому зсіданні вимоги позову підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення вимог позову, надавши заперечення, в якому, з урахуванням факту пропущення позивачем строків звернення до суду, просив суд залишити вимоги позову без розгляду ( а.с.35).
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позову, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до положень ст. 42 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніш ніж за два місяці.
Частиною 1 статі 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Зі змісту ч. 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом достовірно встановлено, що позивач, починаючи з 2004 року працював на посаді лікаря з загальної гігієни СГВ військової частини НОМЕР_1 . ( а.с.5).
З огляду локальних документів військової частини НОМЕР_1 встановлено, що 12 липня 2013 року на адресу закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України надіслано витяг з Плану проведення організаційних заходів в Збройних силах України у 2013 році згідно якого прийнято рішення про реформування військової частини НОМЕР_1 ( а.с.18-19).
Згідно аркушу доведення до особового складу зміст вищевказаного Плану було доведено до працівників військової частини НОМЕР_1 під особистий підпис, в тому числі й позивачу 08.10.2013 року (а.с.21).
Як вбачається з інформації про заплановане масове вивільнення працівників в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці посада позивача - «лікар загальної гігієни» входить до переліку посад, власники яких мають бути вивільненими. Запланована дата звільнення - 01.12.2013 року ( а.с. 22).
Відповідно до інформаційного листа військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2013 року, адресованого директору Печерського районного центу зайнятості у місті Києві заплановане вивільнення працівників буде проведено на виконання плану організаційних заходів у Збройних Силах України у 2013 році у кількості 12 осіб, з них 10 осіб пенсіонери.
На виконання вимог Плану проведення організаційних заходів в Збройних силах України у 2013 році Наказом № 150 від 29.11.2013 року позивача було звільнено з займаної посади, в зв'язку з скорочення штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.26).
29 листопада 2013 року позивач під особистий підпис отримав трудову книжку, що стверджується книгою обліку руху трудових книжок і вкладень до них (а.с.36-38).
Зі змісту ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книги.
Таким чином, враховуючи, що позивач отримав трудову книжку 29.11.2013 року, а звернувся до суду 25.02.2014 року, суд вважає, що ним пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У відповідності до положень п. 4 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановленні строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено з поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
В ході судового розгляду справи головуючий роз'яснив позивачеві його право, передбачене ст. 234 КЗпП України, на поновлення строку звернення до суду, в зв'язку з чим позивачем було заявлено відповідне усне клопотання.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строків звернення до суду позивач усно пояснив, що передумовою подачі даного позову стала зустріч та розмова з колишнім працівником військової частини НОМЕР_1 , яку було так само звільнено, але за рішенням суду поновлено на роботі.
З урахуванням пояснень позивача, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду не поважними, строки такими, що не підлягають поновленню, а отже й вимоги позову такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3,10, 11, 60, 79, 88, 208, 209,212-215, 223, 294 ЦПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Cуддя К.В.Медведєв