262/1716/14-ц
2/262/741/2014
01.07.2014 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Ситнюк Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 " про стягнення суми боргу ",-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення суми боргу, вказавши, що 17 січня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_2 в борг грошову суму у розмірі 80 000грн., що підтверджується розпискою відповідача. Кінцевою датою повернення боргу у зазначеній розписці визначено 24.02.2013 року. Однак ОСОБА_2 не повернула ОСОБА_3 заборгованої суми до теперішнього часу. Одержання процентів від суми позики договором не встановлювалась, але було передбачено, що у разі неповернення позичальником за позначеної грошової суми в цей строк, вона зобов'язується повернути її у подвійному розмірі 160 000грн. 20.11.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимог. 25.11.2013 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про заміну кредитора за договором позики та про добровільне погашення суми боргу, однак до теперішнього часу борг не повернуто. Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 160000,00 грн., 3% річних у розмірі 4024,10 грн., а всього 164 024,10 грн. В судовому засідання позивач надав заяву про уточнення позовних вимог згідно до якої просив стягнути з відповідача на його користь станом на 07.04.2014 року суму боргу у розмірі 160000,00 грн., 3% річних у розмірі 5352,05 грн.; суму боргу урахуванням індексу інфляції в розмірі 1920,00 грн., а всього 167272,05 грн., а також просив стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмір 100000,00 грн. Моральну шкоду позивач мотивував тим, що відповідач знала про свою заборгованість та не намагалась її повернути, у зв'язку чим у позивача зруйнувався звичайний графік життя, він почав хвилюватися, нервувати, та у нього погіршився сон та настрій. Через нервовий стан у позивача погіршились стосунки у родині.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона не укладала вищевказаний договір позики ані з ОСОБА_3, ані з ОСОБА_1, ніяких грошей від цих осіб не отримувала. Розписку про отримання грошових коштів писала власноруч, але під загрозою її життя, оскільки невідомі особи посадили її до автомобілю та відвезли до лісопосадки, там вимагали написати розписку. Оскільки вона сприйняла погрози реально, то написала розписку, однак вважала, що ніяких наслідків від цих дій щодо неї не буде. До правоохоронних органів з приводу незаконно укладеного договору позики, а також погроз позивач не зверталась.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. Відповідно до умов надано позику позичальнику-відповідачу у розмірі 80 000 грн. строком повернення позики до 24.02.2013 року, при цьому умовами договору було передбачено, що у разі неповернення позичальником за позначеної грошової суми в цей строк, він зобов'язується повернути її у подвійному розмірі 160000грн. Тобто зобов'язання було забезпечено штрафом у розмірі у розмірі 100% від суми невиконаного зобов'язання (а.с.6). Зазначений факт підтверджується копією розписки, яка була звірена з оригіналом у судовому засіданні.
20.11.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимог, що підтверджується копією відповідного договору (а.с. 7).
25.11.2013 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про заміну кредитора за договором позики. (а.с.8).
Відповідно копії претензії, надісланої відповідачу, вона попереджалася про необхідність погашення заборгованості за договором позики новому кредитору, але належним чином не відреагувала, до теперішнього часу суму боргу не повернула ( а.с.9).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідача вона знає особисто та має з нею дружні відносини. ОСОБА_2 розповідала їй про те, що ОСОБА_6, який на той час працював міліціонером, вивіз до лісу та змусив написати розписки про одержання грошових коштів, але безпосередньо під час написання цих розписок вона присутня не була.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу ч.2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки у встановлений договором строк та на вимогу нового кредитора відповідач ОСОБА_2 не виконала умови договору належним чином та прострочила його виконання, суд приходить до висновку про необхідність стягнення суми позики у розмірі 80000 грн., а також 3 % річних у зв"язку із несвоєчасним виконанням зобов"язання із розрахунку - 160000 грн.*3%:365*407, де: 160000,00 грн. - сума боргу; 3% -річних; 365-кількість днів у році; 407-кількість днів прострочення. Крім того, відповідач також повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1920,00 грн., виходячи з наступного: період заборгованості з 23.02.2013 року по 01.03.2014 року, сукупний індекс інфляції за цей період склав 101,2% - 160000,00*101,2% = 161920,00 грн.; 161920,00- 160000,00= 1920,00 грн.
В той же час відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, застовою, притриманням, завдатком. Статею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Таким чином, оскільки відповідно до умов договору ОСОБА_2 у добровільному порядку взяла на себе обов"язок по сплаті штрафу за неналежене виконання зобов"язання у розмірі 80000 грн., зобов"язання у встановлений законом строк не виконала, суд приходить до висновку про необхідність стягнення цієї суми штрафу у повному обсязі з вдіповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що пояснення відповідача ОСОБА_2 про те, що розписку вона писала під впливом психічного насильства з боку невідомих осіб не можна вважати об"єктивними, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами т.я. ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо неї злочину не зверталась, у судовому порядку договір позики не оспорювала, ніяких інших доказів на підтвердження факту засосування щодо неї примусу суду не надала. При цьому у судовому засіданні підтвердила факт написання нею власноручно розписки про одержання грошової суми та обов"язку щодо її повернення у подвійному розмірі, тому позовні вимоги в частині стягнення суми боргу зі штрафними санкціями та індексом інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права" ;
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Таким чином, діюче законодавство не передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання договірних зобов"язань, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати у розмірі 1672 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, ст.ст. 526, 546, 549, 625, 1046, 1049, 1050, 1051 ЦК України керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2 суму боргу за договором позики у розмірі 80000 грн., та 3% річних у розмірі 5352,05 грн., індекс інфляції 1920 грн., штраф за неналежне виконання зобов"язання у розмірі 80000 грн., а всього 167272,05 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати у розмірі 1672 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.О.Пивоварова