Провадження № 11-сс/793/304/14 Справа № 694/1110/14-к Категорія: ст.183 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 червня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
слідчого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Звенигородської міжрайонної прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2014 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам'янка Черкаської обл., жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, ромської національності, освіта середня, не працюючої, не одруженої, маючої на утриманні шестеро неповнолітніх дітей
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні №12013250140000671.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме в тому, що вона, 05.08.2013 року близько 16 год. у м. Ватутіне Черкаської обл. з метою викрадення грошових коштів, пройшла до житлового будинку ОСОБА_10 , що розташований по АДРЕСА_2 , де, впевнившись у відсутності сторонніх осіб та власника, через вхідні двері проникла всередину, звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів, викрала 24000,00 грн., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зникла.
06.08.2013 року по вказаному факту відкрито кримінальне провадження №12013250140000671.
19.06.2014 року слідчий Звенигородського РВ (по обслуговуванню Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській обл. ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Звенигородської міжрайонної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оскарженою ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2014 року, постановленою за відсутності підозрюваної, у задоволенні вказаного клопотання слідчого відмовлено, з посиланням на те, що прокурором у судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.193 КПК України не доведено, що підозрювана ОСОБА_9 оголошена в міжнародний розшук, оскільки долучена до матеріалів клопотання ксерокопія додатку №2 до «Інструкції про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб» указане не підтверджує, що позбавляє суд можливості розглянути клопотання слідчого за відсутності підозрюваної.
Крім цього, в ухвалі вказано, що слідчому судді не надано оригінал повідомлення Головного управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ Придністровської Молдавської Республіки від 17.06.2014 року, в якому зазначається, що ОСОБА_9 арештована по кримінальній справі №2014130120 та перебуває в ІТТ Дубосарського РВВС МВС ПМР, а надано його ксерокопію, завірену начальником СКР ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу в суді першої інстанції, ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи, та постановити нову ухвалу якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обгрунтування вказує, що більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної поведінки підозрюваної ОСОБА_9 . Так ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської обл. від 20.03.2014 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на 30 діб. Проте ОСОБА_9 порушила умови домашнього арешту та до цього часу переховується від органів досудового розслідування. Постановою слідчого СВ Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській обл. від 01.06.2014 року ОСОБА_9 оголошена в розшук. На виконання цієї постанови заведена оперативно-розшукова справа у ході ведення якої відповідною службовою особою карного розшуку винесена постанова про оголошення міждержавного розшук ОСОБА_9 .
Форма вказаної постанови та порядок її винесення передбачено Інструкцією про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, затвердженої рішенням ради міністрів внутрішніх справ держав учасників СНД від 07.08.2007 року (додаток № 2). Прокурор вказує, що чинним законодавством України не передбачено винесення слідчим окремої постанови про оголошення особи в міжнародний розшук.
Слідчому судді не надано оригінал повідомлення Головного управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ Придніпровської Молдавської Республіки від 17.06.2014 року про те, що ОСОБА_9 арештована по кримінальній справі №2014130120 і перебуває в ІТТ Дубосарського РВ МВС ПМР, оскільки зазначений документ не надійшов до правоохоронних органів Звенигородського р-ну внаслідок незначного часу (всього 3 доби), що пройшов з моменту повідомлення компетентних органів України про арешт ОСОБА_9 . Слідчому судді надано копію вказаного повідомлення, що надійшла каналами електронного зв'язку, завірену начальником сектору карного розшуку Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській обл. ОСОБА_11 .
Указані обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність підстав, у розумінні положень ч.6 ст.193 КПК України, у слідчого судді заочно застосувати відносно зазначеної підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відмова слідчого судді у задоволенні клопотання про тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_9 унеможливлює направлення клопотання про екстрадицію вказаної особи до компетентних органів іноземної держави, з огляду на норми ч.2 ст.575 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та слідчого, які підтримали вимоги апеляційної скарги та клопотання з викладених у них підстав, перевіривши матеріали окремого судового провадження з даного питання та матеріали клопотання, перевіривши апеляційні доводи прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів даного судового провадження по розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, (кримінальне провадження №12013250140000671).
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської обл. від 20.03.2014 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на 30 діб. Однак підозрювана ОСОБА_9 порушила умови домашнього арешту та до цього часу переховується від органів досудового розслідування. Постановою слідчого СВ Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській обл. від 01.06.2014 року ОСОБА_9 оголошена в розшук. На виконання цієї постанови заведена оперативно-розшукова справа у ході ведення якої винесено постанову про оголошення міждержавного розшук ОСОБА_9 , що передбачено Інструкцією про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, затвердженої рішенням ради міністрів внутрішніх справ держав учасників СНД від 07.08.2007 року, (додаток №2 до цієї Інструкції).
Наразі, згідно повідомлення Головного управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ Придніпровської Молдавської Республіки від 17.06.2014 року ОСОБА_9 арештована по кримінальній справі №2014130120 і перебуває в ІТТ Дубосарського РВ МВС ПМР.
Слідчий суддя, відмовляючи в оскарженій ухвалі у застосуванні щодо підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходив з того, що обвинуваченням не надано доказів перебування цієї підозрюваної у міжнародному розшуку, що, в розумінні положень ч.6 ст.193 КПК України, є процесуальною перешкодою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи.
Однак з такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушенні, що підтверджується, зокрема, витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження №12013250140000671, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.08.2013 року, протоколом допиту потерпілого від 06.08.2013 року, повідомленням про підозру від 20.03.2014 року, протоколом допиту підозрюваного від 20.03.2014 року, що, з урахуванням тяжкості скоєного кримінального правопорушення, тієї обставини, що підозрювана переховувалася від органів досудового розслідування під час застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту цілодобово, свідчить про схильність підозрюваної ОСОБА_9 до того, щоб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що з урахуванням вимог п.1 ч.1, ч.2 ст.177 КПК України є достатньою підставою для застосування щодо цієї підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так чинним законодавством України не передбачено винесення слідчим окремої постанови про оголошення особи в міжнародний розшук.
Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року використовує поняття «постанова про утримання під вартою» і визначає його як будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі та проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року оперує аналогічним поняттям «постанова про взяття під варту», визначаючи процесуальне рішення, на підставі якого особа може бути взята під варту для екстрадиції.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Крім цього ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримати особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Чинним законодавством України визначено поняття державного розшуку як комплексу розшукових та оперативно - розшукових заходів, які проводяться з метою отримання інформації про ймовірне перебування в Україні розшукуваних і встановлюваних осіб, якщо є підстави вважати, що вони можуть переховуватись чи перебувати (перебували) на території України.
Міждержавний розшук - це комплекс розшукових та оперативно-розшукових заходів, які здійснюються на території країн-учасниць СНД за ініціативою правоохоронних органів однієї із зазначених країн з метою отримання інформації про ймовірне місцезнаходження безвісно зниклих людей, виявлення, арешту та видачі осіб (екстрадиції), які переховуються від слідства, суду, виконання вироку, установлення особи невпізнаного трупа.
Міжнародний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національними центральними бюро Інтерполу на території держав-учасниць МОКП-Інтерпол відповідно до норм міжнародного права, а також відповідно до чинного законодавства України з метою отримання інформації про місцезнаходження безвісно зниклих людей, особи невпізнаних трупів, виявлення, арешту і видачі осіб (екстрадиції), які переховуються від слідства, суду та виконання вироку.
Підозрювані та обвинувачені, оголошені у міждержавний розшук, розшукуються у тому числі робочим апаратом НЦБ Інтерполу. Україна вступила до Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) у 1992 році. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні (Укрбюро Інтерполу) діє на підставі Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 року №220. Функції Укрбюро Інтерполу покладаються на Міністерство внутрішніх справ України, в структурі якого утворено робочий апарат Бюро.
Головними напрямами його діяльності відповідно до статутних положень, враховуючи чинне законодавство України, є координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, яка виходить за межі однієї держави, забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами країн-членів Інтерполу та проведення міжнародного розшуку.
З урахуванням викладеного слід вважати міждержавний розшук невід'ємною частиною міжнародного розшуку, про що правильно вказує у своїй апеляційній скарзі прокурор.
Таким чином колегія суддів вважає надану суду постанову про оголошення міждержавного розшук ОСОБА_9 , що передбачено Інструкцією про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, затвердженої рішенням ради міністрів внутрішніх справ держав учасників СНД від 07.08.2007 року, (додаток №2 до цієї Інструкції), належним доказом перебування підозрюваної ОСОБА_9 у міжнародному розшуку, що з урахуванням положень ч.6 ст.193 КПК України дає підстави для розгляду клопотання про застосування щодо цієї підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності.
Завірене службовою особою органів МВС України (начальником сектору карного розшуку Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській обл. ОСОБА_11 ) повідомлення Головного управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ Придніпровської Молдавської Республіки від 17.06.2014 року про арешт на території вказаної держави ОСОБА_9 , з урахуванням доводів прокурора про ненадходження до органів досудового розслідування на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу оригіналу вказаного повідомлення у зв'язку з невеликим проміжком часу з моменту повідомлення компетентних органів України про арешт ОСОБА_9 у Молдові, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом факту затримання ОСОБА_9 на території Республіки Молдова.
При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що ч.2 ст.575 КПК України передбачено те, що до клопотання про екстрадицію необхідно додати належним чином завірену копію ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою. Частиною 4 статті 575 КПК України передбачено те, що клопотання про екстрадицію передається органом досудового розслідування до центрального органу (в даному випадку до Генеральної прокуратури України) упродовж 10 діб з моменту надходження повідомлення про встановлення чи затримання розшукуваної особи на території іноземної держави.
Отже відмова у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення особи за наявності підстав, визначених наведеними вище нормами КПК України - ст.ст.177, 178, 183 КПК України, у даному випадку є перешкодою для здійснення екстрадиції цієї особи до України, що є необхідним для її притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин у разі доведеності її вини.
Згідно положень ч.6 ст.193 КПК України у випадку заочного розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання особи, до якої застосовано цей запобіжний захід, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням положень ч.5 ст.182 КПК України, яка визначає розмір застави в залежності від тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення, особи підозрюваної ОСОБА_9 , яка, зокрема, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення внаслідок якого завдано збитків на 24000,00 грн., переховуватися від органів досудового розслідування виїхавши до іншої держави, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_9 заставу у розмірі сорока розмірів мінімальної заробітної плати.
Керуючись ст.ст.177, 178, ст. 183,ч.6 ст.193, ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2014 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 - скасувати.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який рахувати з моменту її затримання.
Визначити підозрюваній ОСОБА_9 заставу у розмірі сорока розмірів мінімальної заробітної плати - 48720,00 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн., у разі внесення якої, зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до суду та іншого органу державної влади, не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, - с. Богачівка Звенигородського району Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон з України, носити електронний засіб контролю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :