Справа № 185/6237/14-п
Провадження № 3/185/1563/14
20 червня 2014 року м.Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., при секретарі Кисіль Н.М., за участю прокурора Зейналова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Павлограді Дніпропетровської області справу про адміністративне корупційне правопорушення, яка надійшла від В.о.Павлоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшого радника юстиції Сєдашова Д.М., стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Павлограда, Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, проживаючого в АДРЕСА_1,
ОСОБА_3 з 04.08.2010 року по 05.06.2013 року працював на посаді старшого слідчого відділення лінійного відділу ст.Павлоград УМВС України на Придніпровській залізниці та мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.
Відповідно до Наказу про звільнення № 58 о/с від 05.06.2013 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади, але станом до 01.04.2014 року декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2013 року по 05.06.2013 року не подав.
На думку В.о. Павлоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшого радника юстиції Сєдашова Д.М. зазначеними діями ОСОБА_3 учинив адміністративне корупційне правопорушення, оскільки був обізнаний про обов'язок декларування, та являючись, у відповідності до п.п. Д. п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, порушив вимоги ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
В судовому засіданні, при розгляді справи, ОСОБА_3 категорично заперечував свою провину в скоєнні зазначеного адміністративного корупційного правопорушення та зазначив, що жодних умисних дій він не вчиняв.
Він дійсно, з 04.08.2010 року по 05.06.2013 року працював на посаді старшого слідчого відділення лінійного відділу ст.Павлоград УМВС України на Придніпровській залізниці та мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.
Відповідно до Наказу про звільнення № 58 о/с від 05.06.2013 року він був звільнений з займаної посади, і станом до 01.04.2014 року декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2013 року по 05.06.2013 року, дійсно, не подавав.
Разом з тим зауважив, що зазначені дії він учинив не умисно, оскільки під час оформлення документів на звільнення у відділі кадрів УМВС йому ніхто не довів та не повідомив про необхідність подання відповідної декларації за відпрацьований період за тієї умови, що на час подання декларації він уже не буде працівником органу внутрішніх справ.
Додав, що після звільнення з ОВС він є приватним підприємцем і в строк, передбачений законом, подає відповідні декларації.
Вислухавши в судовому засіданні особу, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та співставивши це все між собою та в своїй сукупності, приходжу до висновку, що справа про адміністративне корупційне правопорушення відносно ОСОБА_3 має бути закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП за таких підстав.
За змістом ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідальність за порушення вимог фінансового контролю настає лише у тому разі, коли особа - суб'єкт відповідальності за корупційне правопорушення, який зазначений у тому числі і в п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання и протидії корупції» не подає, або невчасно подає декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, передбачену зазначеним Законом.
А з урахуванням такого поняття як корупційне правопорушення, визначеного статтею 1 Закону України «Про засади запобігання и протидії корупції», сутність корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП полягає в тому, що відповідна особа навмисно порушує вимоги фінансового контролю.
Тобто, суб'єктивна сторона адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, з урахуванням положень, передбачених ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», характеризується лише умисною формою вини.
Інше ж психічне ставлення особи до зазначеного діяння, зокрема учинення зазначеного правопорушення з необережності, виключає склад зазначеного адміністративного корупційного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, докази учинення ОСОБА_3 дій, щодо порушень вимог фінансового контролю, які б свідчили про їх умисний характер - відсутні.
Такий висновок випливає, як з послідовних та логічних пояснень, які ОСОБА_3 надав в ході розгляду справи по суті, так і з решти матеріалів справи.
Зокрема, в судовому засіданні ОСОБА_3, як, до речі, і під час збору матеріалів справи про адміністративне корупційне правопорушення( а.с.12) послідовно стверджував, що з 04.08.2010 року по 05.06.2013 року він працював на посаді старшого слідчого відділення лінійного відділу ст.Павлоград УМВС України на Придніпровській залізниці та мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції. З 05.06.2013 року він був звільнений з займаної посади, і за період роботи до червня 2013 року мав дохід за місцем служби у розмірі понад 17000грн.
Станом до 01.04.2014 року декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2013 року по 05.06.2013 року, він дійсно, не подавав, оскільки під час оформлення документів на звільнення у відділі кадрів УМВС йому ніхто не повідомив про необхідність подання відповідної декларації за відпрацьований період.
Зазначену позицію ОСОБА_3 в судовому засіданні додав зауваженням про те, що не мав на меті умисно не подати зазначену декларацію, до того ж на час подання декларації, тобто станом на 01.04.2014 року, він взагалі не був працівником органу внутрішніх справ.
Твердження ОСОБА_3 заслуговують на увагу, оскільки а ні в протоколі про адміністративне корупційне порушення, в якому, окрім анкетних даних щодо ОСОБА_3, а також констатації фактів його дій та формального посилання на скоєння останнім правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а ні в інших матеріалах справи, конкретних доказів стосовно з,ясування змісту й спрямованості умислу особи, що притягується до відповідальності - немає.
Крім того, на підтвердження відсутності в своїх діях умислу на учинення зазначеного адміністративного корупційного правопорушення ОСОБА_3 надав суду податкову декларацію від 06.02.2014 року, яка у встановлені законом строки була подана останнім до податкового органу за звітний 2013 рік.
За сукупністю наведеного вище, приймати рішення про умисний характер дій ОСОБА_3, що складає суб'єктивну сторону складу адміністративного корупційного правопорушення, що розглядається, - немає жодних підстав.
Звертає на себе увагу й той факт, що суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є особи, зазначені в п.1 ч.1 ст.4 Закону України ««Про засади запобігання и протидії корупції», тобто й особи рядового та начальницького складу органу внутрішніх справ.
Разом з тим, звільнившись з органів внутрішніх справ 05.06.2013 року (наказ а.с.6), станом на 01.04.2014 року, тобто на час подання відповідної декларації, ОСОБА_3 не був суб'єктом зазначеного адміністративного корупційного правопорушення, а тому, за умови доведеності його провини, мав би нести відповідальність за іншою нормою закону, що передбачає настання відповідальності за порушення порядку подання декларації про доходи (ст.164-1 КУпАП)
За таких об'єктивних обставин, справа про адміністративне корупційне правопорушення відносно ОСОБА_3 має бути провадженням закрита, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.247, 284 КУпАП, -
Справу про адміністративне корупційне правопорушення відносно ОСОБА_3 провадженням закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена, а також опротестована прокурором протягом десяти дні з дня винесення постанови
СУДДЯ: ЩЕРБИНА О.О.