Справа № 210/1779/14-ц
Провадження № 2-о/210/46/14
іменем України
"11" червня 2014 р.
Дзержинський районний суду м. Кривого Рогу в складі:
Головуючого судді Чайкіної О.В.,
при секретарі Ромашевському Є.В.,
за участю заявника та зацікавленої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в поряду ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -
встановив:
Заявниця звернулася до суду з даною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що 15.03.2014 року вона звернулася до Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок. ОСОБА_2 було надано договір дарування від 27 червня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2450. Вказаний договір зареєстрований в КП ДОР «КБТІ», що підтверджується відміткою в договорі. Однак, рішенням Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області №11727092 від 19.03.2014 року було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок у зв'язку з неможливістю встановити відповідність заявлених прав документам, що іх посвідчують, а саме: у договорі дарування ім'я заявниці вказано «ОСОБА_2», а в паспорті як «ОСОБА_2». Наявність вказаних розбіжностей пояснює особливостями транслітерації, тобто перекладу її імені з російської на українську мову та неуважністю посадовців при складанні документів державного зразку. Тому просить суд встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме договору дарування від 27 червня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2450.
В судове засідання заявниця не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, проте надала заяву в якій зазначила, що просить розглядати справу у її відсутність та без фіксування технічними засобами, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, глава 6 ЦПК, а також постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії. Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
За статтею 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Також у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 2 постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Як вбачається з матеріалів справи спору в даному випадку не виникає, зацікавлена особа не заперечує факту належності земельного паю померлій.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Так, згідно договору дарування від 27 червня 1995 року посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2450 ОСОБА_2, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1, прийняла у дар житловий будинок А-1, жилою площею 41,0 кв.м., сарай В, уборна Б, забори №1-2, вод. к-ка 1, замощення 2, сарай Г, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.( а.с. 7)
Як вбачається з паспорту громадянина України НОМЕР_2 виданого Дзержинським РВ Криворізького МУУМВС в Дніпропетровській області 04.02.2000 року ім'я заявника зазначено, як «ОСОБА_2»( а.с. 6) також її ім'я зазначено як «ОСОБА_2» - у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , довідці про присвоєння ідентифікаційного номера, в пенсійному посвідченні та посвідченні водія.
За паспортом на прізвище "ОСОБА_2" заявник зареєстрована за адресою домоволодіння: АДРЕСА_2, правовстановлюючий документ на право власності виконано на прізвище ОСОБА_2.
З постанови про відмову у державній реєстрації прав та іх обтяжень від 19.03.2014 року виданої державним реєстратором Бугай В.В. вбачається, що саме з підстав розбіжності в імені правонабувача власності відмовлено Позивачу у державній реєстрації права власності.
Таким чином, судом встановлено, що у правовстановлюючому документі - договорі дарування від 27 червня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Перекопською І.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2-2450, була допущена граматична помилка в імені замість ОСОБА_2 було зазначено ОСОБА_2, що пов"язано з перекладом імені з російської на українську мову.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки з нього не випливає подальший спір про право, іншим шляхом, окрім як за рішенням суду, встановити даний факт неможливо.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 7, 8,10, 11,60, 61, 256-259 ЦПК України, -
Задовольнити у повному обсязі вимоги заявника ОСОБА_2, заінтересована Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Встановити факт того, що правовстановлюючий документ - договір дарування від 27 червня 1995 року, посвідчений державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Перекопською І.С., зареєстрований в реєстрі за № 2-2450 належить громадянці України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.
Рішення суду може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним
Суддя: О. В. Чайкіна