Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/531/14-к
Провадження № 1-кп/499/62/14
27.06.2014 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Р. Слобідка, Іванівського району, Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утримані одну неповнолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
- у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-
Восени 2013 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_4 , який проживає по АДРЕСА_1 , при обробці земельної ділянки, розташованої за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в ґрунті знайшов та навмисно незаконно придбав чехословацьку осколкову гранату М-34, яка згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 15В/212С, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, є бойовим припасом, яка містить вибухову речовину - тротил та придатна до вибухового перетворення від стандартного засобу підриву - електродетонатора ЕДП, яку ОСОБА_4 навмисно, незаконно переніс та зберігав з метою подальшого продажу для особистого збагачення в подвір'ї на території садиби за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу.
Так як, згідно п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 (зі змінами), бойові припаси не можуть перебувати у власності громадян.
17.02.2014 приблизно о 12.00 годині до чергової частини Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_6 , 1972 року народження, про те, що ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 за місцем свого мешкання незаконно зберігає зброю та бойові припаси.
21.02.2014 в період часу з 14.50 години до 20.30 години в ході проведення санкціонованого обшуку, в подвір'ї на території садиби за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками міліції було виявлено та вилучено чехословацьку осколкову гранату М-34. Крім того, в приміщенні літньої кухні, яка знаходиться на території садиби за місцем мешкання ОСОБА_4 , працівниками міліції було виявлено та вилучено 50 мм мінометну міну без підривача.
Згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 15В/212С, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, чехословацька осколкова граната М-34 являється бойовим припасом, яка містить вибухову речовину - тротил та придатна до вибухового перетворення від стандартного засобу підриву - електродетонатора ЕДП, яку навмисно незаконно зберігав ОСОБА_4 , без передбаченого законом дозволу.
Згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 17В/283С, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, 50 мм мінометна міна без підривача з залишком вибухової речовини тротилу всередині міни, до боєприпасів не відноситься. Тротил, який знаходиться всередині 50 мм мінометної міни являється бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності та придатний до вибухового перетворення.
25 червня 2014 року між старшим прокурором прокуратури Іванівського району Одеської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого по ч.1 ст. 263 КК України.
Обвинувачений зобов'язався під час судового розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та співпрацювати з правоохоронними органами (слідчим органу досудового розслідування чи прокурором), з метою викриття інших осіб у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень. Крім того на підставі досягнутих між сторонами домовленостей обвинувачений ОСОБА_4 , зобов'язується протягом місяця з дня ухвалення вироку повідомити орган досудового розслідування (слідчого органу досудового розслідування чи прокурора) про відомі йому місця зберігання, збуту або осіб, які придбали чи передали вогнепальну зброю (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а також у разі встановлення осіб ОСОБА_4 зобов'язується взяти участь у всіх необхідних слідчих діях при здійсненні провадження щодо таких осіб.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а також отримана згода підозрюваного на його призначення, а саме за ч.1 ст.263 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 263 КК України за це кримінальне правопорушення та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Старший прокурор прокуратури Іванівського району Одеської області ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили угоду про визнання винуватості укладену між обвинуваченим та прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, а саме за ч.1 ст. 263 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором прокуратури угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 25 червня 2014 року про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати на проведення вибухотехнічної судової експертизи №15В/121С від 05.03.2014 року у сумі 2459,60 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави
Враховуючи майновий стан обвинуваченого, а саме те, що він не працює, на утримані має неповнолітню дитину та вагітну дружину, а також враховуючи той факт, що відповідно до вибухотехнічної судової експертизи №17В/283С від 24.03.2014 року, проводився ряд досліджень висновки яких не мають доказового значення по справі, суд вважає за необхідне на підставі ст. 119 КПК України звільнити ОСОБА_4 від сплати процесуальних витрат у сумі 1475,76 гривень, за проведення вищевказаної експертизи.
Крім того на думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 також необхідно звільнити від процесуальних витрат на проведення експертизи холодної зброї №72-Б від 26.02.2014 року у сумі 589,68 гривень, оскільки висновок вказаної експертизи не має жодного доказового значення по справі.
Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 25 червня 2014 року укладену між старшим прокурором прокуратури Іванівського району, Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 25 червня 2014 року покарання, а саме із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 263 КК України за це кримінальне правопорушення та призначити покарання у виді штрафу в розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати на проведення вибухотехнічної судової експертизи №15В/121С від 05.03.2014 року у сумі 2459,60 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави
Звільнити ОСОБА_4 від сплати процесуальних витрат за проведення вибухотехнічної судової експертизи №17В/283С від 24.03.2014 року у сумі 1475,76 гривень та експертизи холодної зброї №72-Б від 26.02.2014 року у сумі 589,68 гривень.
Речові докази, долучені до кримінального провадження №12014160290000086, а саме:
- 120 металевих осколків, металевий фрагмент складної форми, металевий деформований фрагмент багатошарової стрічки, металевий фрагмент довільної форми, фрагмент кільця, фрагмент металевої смуги, які відповідно до квитанції про прийняття зброї і боєприпасів від 15.03.2014 року №Б 012452 прийняті та зберігаються в кімнаті зберігання зброї Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області знищити як такі які не мають ніякої цінності.
- 76 мм осколково-фугасний снаряд без вибухового спорядження та підривача, 75 мм осколково-фугасний снаряд без вибухового спорядження та підривача, корпус 82 мм мінометної міни без стабілізатора, підривача та вибухового спорядження, стабілізатор 120 мм мінометної міни без запалювального заряду, фрагмент гільзи 45 мм артилерійського пострілу без вибухового спорядження, фрагмент стабілізатора 81 мм мінометної міни без запалювального заряду, 50 мм мінометну міну без підривача з залишком вибухової речовини тротилу всередині міни, які передані та зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Іванівського РВ ГУМВС України знищити як такі які не мають ніякої цінності.
Матеріали кримінального провадження № 12014160290000086 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням з обвинувальним актом № 499/531/14-к.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_1