Справа №333/5274/13-к
Пр. №1-кп/333/12/14
Іменем України
27 червня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чубарівка, Пологівського району, Запорізької області, громадянина України, українця, має середню освіту, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей та дружину, офіційно не працюючого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий:
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується, в тому, що 24 квітня 2013 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з неприязними відносинами на побутовому підґрунті, які склалися з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в ході конфлікту, що раптово виник, підійшов впритул до потерпілого ОСОБА_6 . Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , взявши ОСОБА_6 обома руками за плечі, потягнув на себе, від чого останній втратив рівновагу та впав на лівий бік на землю. Після цього ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_6 один удар ногою по голові, а саме - в нижню частину обличчя. Від отриманого удару, потерпілий ОСОБА_6 на декілька секунд втратив свідомість.
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 , згідно висновку експерта № 896 від 24 квітня 2013 року, спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді травматичного периодонтиту 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, тріщини в області коронкової частини цих зубів, рани на нижній губі у своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Забій лівого ліктьового суглобу кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Інші ушкодження: синець і подряпина в області носу, синець на лівому передпліччі з ущільненням та припухлістю м'яких тканин кваліфікується як легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив злочин передбачений, ч. 2 ст. 125 КК України, тобто діючи умисно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини не визнав, та пояснив, що він з дружиною проживають в будинку АДРЕСА_2 з 2002 року разом зі своїми малолітніми дітьми. Їхні відносини стали поганими з батьками, після того як у 2012 році вселився ОСОБА_6 - брат ОСОБА_7 . Вони постійно сплачують за комунальні послуги, ніяких протиправних дій по відношенню до потерпілого не вчиняли та не вчиняють. ОСОБА_6 постійно зловживає спиртними напоями, і всі сварки розпочинаються ним, він настроює їх проти батька. Він відштовхнув ОСОБА_6 під час того коли той на нього напав і саме він був стані алкогольного сп'яніння, ніякі удари ногами не наносив. Таке вже траплялося раніше, однак він в міліцію не заявляв.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що в цей день він знаходився вдома. Його діти гуляли на подвір'ї. Пізніше діти зайшли додому і пояснили, що на них накричала Гаркуша - його сестра. Він вийшов на подвір'я і в них із сестрою виник конфлікт. Пізніше він з дружиною пішов в магазин, коли повернувся то до них вийшов ОСОБА_5 і почав заявляти претензії про їх конфлікт з його дружиною. Під час конфлікту ОСОБА_5 його повалив на землю після чого почав наносити удари ногами по туловищу та голові. Він ніяких ударів ОСОБА_5 не наносив.
В судовому засіданні були досліджені і інші докази, які надані стороною обвинувачення, а саме:
- протокол прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 24.04.2013 року, де ОСОБА_6 вказав, що 24.04.2013 року ОСОБА_8 близько 18.00 год. спричинив йому тілесні ушкодження;
- висновок судово-медичного експерта №896 від 24.04.2013 року де вказано, що у громадянина ОСОБА_6 на момент огляду було виявлено: тілесні ушкодження у вигляді травматичного периодонтиту 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, тріщини в області коронкової частини цих зубів, рани на нижній губі у своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Забій лівого ліктьового суглобу кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Інші ушкодження: синець і подряпина в області носу, синець на лівому передпліччі з ущільненням та припухлістю м'яких тканин кваліфікується як легкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні прокурор та потерпілий в судових дебатах спиралися лише на ці докази і вважали, що вони однозначно підтверджують вину ОСОБА_5 .
Однак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ч. 125 КК України в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження не доведена і він підлягає виправданню за відсутністю в його діяннях складу злочину.
Оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_6 суд враховує наявність стійких неприязнених відносин між ним та обвинуваченим, а також ту обставину, що зазначені відносини тривають довгий час та виникли через проживання в спільному домоволодінні.
Крім цього судом проведено судово-медичну експертизу №940 від 10.02.2014 року де вказано, що у громадянина ОСОБА_6 на момент огляду було виявлено: тілесні ушкодження у вигляді травматичного периодонтиту 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, тріщини в області коронкової частини цих зубів, рани на нижній губі у своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Забій лівого ліктьового суглобу кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Інші ушкодження: синець і подряпина в області носу, синець на лівому передпліччі з ущільненням та припухлістю м'яких тканин кваліфікується як легкі тілесні ушкодження;
Ці пошкодження утворилися від дії тупих предметів у термін, що не суперечить вказаному в обставинах справи.
Не виключається утворення всіх ушкоджень, спричинених громадянинові ОСОБА_6 під час одиночного падіння на бетонне покриття.
Дана експертиза підтверджує показання обвинуваченого, що він під час захисту від дій ОСОБА_6 його відштовхнув той впав на бетонне покриття та спростовує версію щодо нанесення ОСОБА_9 ударів ногами потерпілому по туловищу та обличчю
Крім цього показання свідка ОСОБА_10 підтверджують обставини невинуватості ОСОБА_11 та спростовують версію потерпілого, а саме вона пояснила суду, що являється дружиною обвинуваченого та рідною сестрою потерпілого. В цей день її брат прийшов до них на подвір'я в у п'яному стані і почав з її чоловіком виясняти відношення стосовно їхнього проживання у літній кухні. Під час сварки її брат напав на чоловіка, чоловік захищаючись штовхнув його і той впав на бетонне покриття і вдарився. Після того він встав і пішов. Цей конфлікт у них триває вже дуже давно більше трьох років, після того як вернувся жити брат.
Крім цього суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості ( п. 4 ст. 129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і в ст. 22 КПК України де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає cамостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 3 статті 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Оцінивши в сукупності зібрані наведені докази, суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено належних і допустимих доказів, які б вказували на заподіяння саме обвинуваченим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 373 ч.1 п.2 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку».
Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Згідно п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справі постановлення вироку», резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення , вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Вважаючи достатньо забезпеченим в ході судового процесу процесуальні права прокурора та потерпілих на надання ними додаткових доказів у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Висновки та аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями національного законодавства кримінально-процесуального закону України та Конституції України.
Позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України, суд, -
Визнати невинуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ч. 125 КК України та виправдати за відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1