Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/421/14-ц
Провадження № 2/376/226/2014
"31" березня 2014 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі : головуючого судді - Клочко В.М.,
при секретарі судових засідань - Галюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_2 до Сквирської міської ради Київської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить встановити факт, що Свідоцтво про право спадщину за законом видане державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори 09.04.2004 року на прізвище «ОСОБА_4» на житловий будинок АДРЕСА_1 дійсно належало ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що посвідчує право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2 та право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, посилаючись на те, що 17.12.2002 року за життя ОСОБА_4 склав в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу заповіт згідно якого, все своє майно, де б воно не перебувало і з чого воно не складалось заповідав позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 - помер.
Внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4 відкрилась спадщина на нерухоме спадкове майно, яке складається з :
- ? частини житлового будинку АДРЕСА_2;
- житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1
Позивач прийняв спадщину, шляхом подачі заяви до Сквирської нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Отримати Свідоцтво про право на спадщину позивач не має можливості у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 утримує у себе правовстановлюючі документи на вище зазначену спадкову масу, не допускає до спадкових житлових будинків представників Білоцерківського МБТІ, з метою виготовлення та оформлення документів на житлові будинки.
Також, у Свідоцтві про право спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори 09.04.2004 року допущено ряд описок, а саме не вірно зазначено прізвище спадкоємця замість вірного ОСОБА_4 - ОСОБА_4 та назва вулиці замість вірної АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1, тощо.
Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку відсутні.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, звернулися до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи у їх відсутність та просили ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, просила суд відмовити у задоволені позовних вимог, зазначаючи, що державний нотаріус Сквирської державної нотаріальної контори вчинила службовий злочин видаючи позивачу ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, а саме грошові вклади, про що має намір звернутись до правоохоронних органів, застосувати строки позовної давності та закрити провадження у справі у зв'язку з касаційним розглядом її справ, тощо.
Представник Сквирської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи у його відсутність та просив ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.12.2002 ОСОБА_4, склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за яким заповідав усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповідав ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, і після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 та ? частини житлового будинку по АДРЕСА_2.
Позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину відповідно до положень ч.1 ст. 1269 ЦК України ( спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини).
Отримати Свідоцтво про право на спадщину позивач не має можливості у зв'язку з тим, що спадкоємець за законом ОСОБА_3 утримує у себе правовстановлюючі документи на вище зазначену спадкову масу, не допускає до спадкових житлових будинків представників Білоцерківського МБТІ, з метою виготовлення та оформлення документів на житлові будинки.
Також, у Свідоцтві про право спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори 09.04.2004 року допущено ряд описок, а саме не вірно зазначено прізвище спадкоємця замість вірного ОСОБА_4 - ОСОБА_4 та назва вулиці замість вірної АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1, тощо.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм фактичне подання особою в передбачений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини свідчить про прийняття нею спадщини (ст. ст. 1268, 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд вправі встановити також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Це також знайшло і своє підтвердження у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування" у якому зазначено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.
Також, суд, при розгляді не бере до уваги посилання відповідача про те, що справу потрібно закрити у зв'язку з її намірами звернутись до правоохоронних органів у зв'язку з порушенням її прав, оскільки відкриття кримінального провадження не є підставою для зупинення розгляду справи.
Крім того, суд, вважає безпідставними твердження позивача про те, що справу потрібно закрити (зупинити) у зв'язку із розглядом її справ у касаційному порядку, оскільки у заявах не зазначено, які саме справи розглядаються у касаційному порядку та не надано належних і допустимих доказів про розгляд даних справ.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,131,212-215,218 ЦПК України
ст. ст. 1217,1218,1220,1221,1222,1223,1228,1258,1261,1268, 1270,1276 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до Сквирської міської ради Київської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт, що Свідоцтво про право спадщину за законом видане державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори 09.04.2004 року на прізвище «ОСОБА_4» на житловий будинок АДРЕСА_1 дійсно належало ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що посвідчує право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на :
- ? частину житлового будинку за АДРЕСА_2;
- житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В. М. Клочко