24 червня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/1999/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
представника позивача - Михайлової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,
21 травня 2014 року Карлівський районний центр зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю у сумі 6272,73 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-ХІІ (чинного на дату звернення до центру зайнятості) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, не маючи права отримувати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Зазначав, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 12 грудня 2011 року, якою відповідач підтверджувала, що на момент звернення до служби зайнятості трудовою діяльністю не займається, їй надано статус безробітної. У результаті проведеної позивачем перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 16 грудня 2010 року по 27 грудня 2011 року була працевлаштована за договором цивільно-правового характеру, у зв'язку з чим сума виплаченої матеріальної допомоги у розмірі 6272,73 грн підлягає поверненню.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заперечень не надав /а.с. 33/.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, а тому справа може бути вирішена за даної явки та на підставі наявних в ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 05 грудня 2011 року звернулася до Карлівського районного центру зайнятості як така, що шукає роботу /а.с. 7/.
Після співбесіди та заповнення картки персонального обліку безробітний дає відповіді на кілька запитань. Зокрема, чи працює він за сумісництвом або чи не є суб'єктом підприємницької діяльності, чи не укладено договір цивільно-правового характеру. У день надання статусу безробітного у заяві особистим підписом він засвідчує відсутність інших доходів, передбачених законодавством. У заяві від 12 грудня 2011 року ОСОБА_2 зазначала, зокрема, що трудовою діяльністю не займається, постійного або тимчасового заробітку, у тому числі за договорами цивільно-правового характеру не має /а.с. 5/.
Згідно пункту 2 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" наказом від 12 грудня 2011 року №НТ111212 відповідачу було присвоєно статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю /а.с. 6/.
Наказом Карлівського районного центру зайнятості від 06 грудня 2012 року№НТ121206 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та у зв'язку з поданням відповідачем заяви про відмову від послуг /а.с. 6/.
У подальшому, у ході звірки з Пенсійним фондом та центром зайнятості позивачем було встановлено, що відповідач у період перебування на обліку працювала та отримувала дoxід.
Так, 27 березня 2014 року проведено перевірку даних по факту отримання доходів гр. ОСОБА_2 у період перебування на обліку в Карлівському районному центрі зайнятості у грудні 2011 року, за результатами якої складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 27 березня 2014 року №219 та встановлено факт працевлаштування ОСОБА_2 у Полтавській обласній дирекції ВАТ НАСК "Оранта" у період з 16 грудня 2010 року по 27 грудня 2014 року на підставі цивільно-правового договору /а.с. 13-14/.
У Акті перевірки встановлено, що відповідач отримала агентську винагороду за надані послуги у листопаді 2011 року у сумі 58,41 грн, нарахування та виплата якої підприємством проведена у грудні 2011 року та за грудень 2011 року у сумі 278,92 грн, нарахування та виплата якої проведена у січні 2012 року /а.с. 13, зворотній бік/.
Позивачем до матеріалів адміністративного позову залучено копію Додаткової угоди від 27 грудня 2011 року до Договору про надання страхових агентських послуг від 16 грудня 2010 року №12-12/354-10 /а.с. 12/, згідно пункту 1.1. умов якої Сторони дійшли згоди про розірвання Договору про надання страхових агентських послуг від 16 грудня 2010 року №12-12/354-10 з 27 грудня 2011 року.
Отже, станом на дату звернення до Карлівського районного центру зайнятості ( 05 грудня 2011 року) та під час перебування у центрі зайнятості ОСОБА_2 працювала за договором цивільно-правового характеру у Полтавській обласній дирекції ВАТ НАСК "Оранта" та отримувала дохід.
Згідно із пунктом "б" частини третьої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" (чинного на дату звернення відповідача до центру зайнятості), громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою належать до зайнятого населення.
Відповідно до частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 13 лютого 2009 року, №60/62|7-1 у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
11 квітня 2014 року позивачем прийнято наказ №62 про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 /а.с. 15/.
На адресу відповідача надіслано повідомлення про повернення отриманої суми допомоги по безробіттю у розмірі 6422,73 грн разом з копією наказу від 11 квітня 2014 року №62 та акту перевірки від 27 березня 2014 року №219 /а.с. 17/, яке отримано відповідачем 12 квітня 2014 року /а.с. 13/.
Згідно довідки Карлівського районного центру зайнятості за період з 12 грудня 2011 року по 05 грудня 2012 року відповідач отримав допомогу по безробіттю у розмірі 6422 грн 73 коп. /а.с. 8/.
У добровільному порядку відповідач повернув кошти в сумі 150 грн 00 коп. /а.с. 18/.
Відповідно до пункту 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення допомоги по безробіттю у сумі 6272,73 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Карлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Карлівського районного центру зайнятості отриману допомогу по безробіттю у сумі 6272,73 грн /шість тисяч двісті сімдесят дві гривні сімдесят три копійки/ на р/р №37178160703202, одержувач Карлівський РЦЗ, код ЗКПО 22529155 в УДКСУ в Полтавській області, МФО 831019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року.
Суддя Л.М. Петрова