Копія
25 червня 2014 р. Справа №818/1379/14
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Федорченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 рок №0002341701.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, оформленої актом перевірки ДПІ у м. Суми від 30.01.2014 року №281/18-19-17-01-17/2827806658/6, податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2014 року №0002341701 було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 30664,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 7666,00 грн. Позивач не погоджується зі здійсненими донарахуваннями та вважає податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 року №0002341701 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на недоведеність ДПІ у м. Суми ГУ Міндоходів у Сумській області порушень підприємством чинного законодавства.
ФОП ОСОБА_1 стверджує, що в акті перевірки не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, не проведений аналіз суті та наслідків господарської операції, які мали місце в перевіряємому періоді. Також позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ «УСП - ДФ», ТОВ «Сідлей» повністю підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.
В ході перевірки не було надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування деревини від продавця ТОВ «Сідлей» до покупця ФОП ОСОБА_1 До ДПІ у м. Сумах надійшли від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська матеріали перевірки ТОВ «Сідлей», де зазначено що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів.
Також, в ході перевірки не було надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування деревини від продавця ТОВ «Укрспецпроект-ДФ» до покупця ФОП ОСОБА_1 До ДПІ у м. Сумах надійшли від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська матеріали перевірки ТОВ «Укрспецпроект-ДФ» в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів.
Відповідач стверджує, що згідно проведеної перевірки не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платниками податків за період з 1 по 30 вересня 2011 року, з 1 по 30 квітня 2013 року за результатами якої складено акт перевірки від 30 січня 2014 року №281/18-19-17-01-17/2827806658/6 (а.с. 7-20).
Згідно проведеної перевірки не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Укрспецпроект-ДФ», а встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій.
Внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про завищення задекларованого ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту на загальну суму 30664 грн., у тому числі за вересень 2011 року - 27695 грн., за квітень 2013 року - 2969 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Сідлей», ТОВ «Укрспецпроект-ДФ».
На підставі вказаного акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2014 року №0002341701 було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 30664,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 7666,00 грн. за порушення пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 33).
Суд не погоджується із вказаними висновками податкового органу та вважає їх такими що спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи суд вбачає, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрспецпроект - ДФ» було укладено договір від 01.09.11 р №0901-31, відповідно до умов якого ТОВ «Укрспецпроект - ДФ» (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу ФОП ОСОБА_1 (Покупець) пиломатеріали обрізні листяних порід, найменуванні (асортимент), вартість та кількість яких вказані у рахунках-фактурах, які є невідємною частиною цього Договору (а.с. 35).
На виконання даного договору постачальником було виписані в адресу ФОП ОСОБА_1 рахунки, податкові та видаткові накладні, перевезення здійснювалося відповідно до товарно - транспортних накладних (а.с. 37 - 55). Оплата товару здійснювалася в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Також, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Сідлей» було укладено договір від 01.04.13 р. №01/0413-5, відповідно до умов якого ТОВ «Сідлей» (Постачальник) зобов'язується поставити адресу ФОП ОСОБА_1 (Покупець) пиломатеріали обрізні листяних порід (а.с. 98 - 100). На виконання даного договору Постачальником було виписані в адресу ФОП ОСОБА_1 рахунки, податкові та видаткові накладні, перевезення здійснювалося відповідно до товарно - транспортних накладних (а.с. 92-97). Оплата товару здійснювалася в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Крім того, судом встановлено, що фактичне переміщення товару згідно вище зазначених договорів здійснювалось ФОП ОСОБА_3 на підставі договору П-01 про надання транспортних послуг на вантажні перевезення від 01.07.2011 року та додаткової угоди від 30.12.2012 року, на автомобілі КАМАЗ д/н НОМЕР_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 78 - 92, 156 - 158, 172). Кошти за виконання наданих послуг були сплачені у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок.
Суд зазначає, що що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суд вважає, що документи (видаткові, податкові, товарно - транспортні накладні) щодо операцій купівлі - продажу товарів між позивачем та зазначеними вище контрагентами мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.
Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.
Отже, зважаючи, що позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту.
Також, суд зазначає, що по вказаним господарським операціям було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується матеріалами справи), що доводить реальність здійснених операції. Також позивачем було фактично отримано придбані товари про що складено відповідні видаткові та податкові накладні.
При цьому, твердження відповідача про відсутність у позивача під час перевірки товарно - транспортних накладних, спростовується самим актом перевірки в якому на арк. 3 наведено перелік використаних при перевірці документів, в тому числі зазначені і товарно - транспортні накладні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про безтоварність угод між позивачем та ТОВ «Сідлей», ТОВ «Укрспецпроект - ДФ», посилається на довідки зустрічних звірок в яких зазначено про відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації.
З цього питання судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Сідлей», ТОВ «Укрспецпроект - ДФ» за місцем реєстрації не вносилося.
Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагенти позивача були в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як суб'єкти підприємницької діяльності та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Також, посилання відповідача на те, що вказаними довідками зустрічних звірок не підтверджується реальність господарських операцій між ТОВ «Сідлей», ТОВ «Укрспецпроект - ДФ» та їх контрагентами - постачальниками, суд вважає безпідставним, оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд зауважує, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Згідно ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, виходячи з наявних в справі доказів судом встановлено, що оскаржувані правочини були направлені на настання реальних наслідків, товари були отримані позивачем, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, та в подальшому були використаний позивачем в основній діяльності, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.
Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність правочинів між позивачем та ТОВ «Сідлей», ТОВ «Укрспецпроект - ДФ» ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.
Отже, суд доходить висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки та донарахованих в зв'язку з цим податкових зобов'язань, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів від 12.02.2014 року № 0002341701.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек