Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
24 червня 2014 р. № 820/10397/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єгупенко В.В.
за участю секретаря - Вождаєвої М.О.
за участю представників сторін:
представника позивача - Халабурдіна С.В.
представника відповідача - Дитиненко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез», звернувся до суду з позовом, в якому просить суд податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкові головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000222201 від 08 лютого 2014 року скасувати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач незаконно визначив податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін оскільки витратами на оренду приміщень у ФОП ОСОБА_3 мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Укрнафтасінтез», також протиправним є донарахування податкових зобов'язань внаслідок визнання заборгованості позивача перед ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» та ТОВ «Технобудальянс» безнадійною, оскільки вказана заборгованість існує та правомірно була передана за договорами уступки права вимоги на користь інших суб'єктів господарювання.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у запереченнях проти позову та у судовому засіданні проти позову заперечував, вказував, що відповідач цілком правомірно визначив податкові зобов'язання, оскільки витрати позивача на оренду приміщень у ФОП ОСОБА_3 не пов'язані з його господарською діяльністю, а контрагенти позивача ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» та ТОВ «Технобудальянс» ліквідовані, а тому заборгованість позивача перед ними є безнадійною.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез» є юридичною особою, зареєстровано у встановленому законом порядку, є платником податків на загальній системі оподаткування.
ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтасінтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012., за результатами якої 20.01.2014 року складено акт №147/20-31-22-01-07/30990739.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено податкове повідомлення-рішення № 0000222201 від 08 лютого 2014 року, яким збільшено ТОВ «Укрнафтасінтез» зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 559 228,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 139 807,00 грн.
Перевіривши доводи сторін щодо законності визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з оренди приміщень у ФОП ОСОБА_3, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення в цій частині підлягають скасуванню, внаслідок їх незаконності з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/12-1 від 30.12.2011, за яким позивач прийняв в оренду нежитлові приміщення площею 153 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Зі свідоцтва про право власності від 02.11.2011, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради вбачається, що ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) є власником нежитлових приміщень в житловому будинку літ. «А-8» по АДРЕСА_1.
Як свідчить акт приймання-передачі приміщень, 03 січня 2012 року приміщення були прийняті позивачем в оренду.
Щомісячно сторонами складалися акти надання послуг з оренди приміщення, які приєднані до матеріалів справи.
Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за один календарний місяць користування одним квадратним метром Приміщення складає 750 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні визнала, що відносини за договором оренди № 30/12-1 від 30 грудня 2011 року мали реальний характер.
Визначаючи податкові зобов'язання відповідач вказав, що позивачем завищені витрати на суму 1 211 345 грн. по оренді приміщень у ФОП ОСОБА_3, оскільки такі витрати не були пов'язані з господарською діяльністю, рівень вартості оренди не відповідає рівню звичайних цін, ТОВ «Укрнафтасінтез» не надано розрахунків вартості отриманих послуг оренди, не надано документів на підтвердження впливу цих послуг на господарську діяльність підприємства.
Однак, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Аналіз правил визначення звичайної ціни, встановлених пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дає підстави для висновку про те, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає врахування не тільки цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, але й особливостей умов поставки, рівня рентабельності відповідної категорії товару, його якості, терміну придатності та інших факторів, які впливають на процес ціноутворення.
Суд вважає, що відповідач при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів пп. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.
Крім того, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами виключно у співставних умовах.
При цьому, як встановлено судом, суб'єктом владних повноважень взагалі не проведено будь-якого аналізу цін на ідентичні та однорідні послуги у цей період, місцезнаходження та стан приміщень, що здаються в оренду, наявність фактичних можливостей здійснювати оренду такого приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Верховним судом України в постанові від 07 листопада 2011 року висловлено правову позицію за якою з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
Відповідач у судовому засіданні визнав, що не використовував інформацію, надану уповноваженим державним органом.
За таких обставин, суд вважає безпідставним посилання відповідача в Акті перевірки на відповіді ТОВ ІКК «Проконсул» та ТОВ «АН Харків-Ріелтер Центр», які не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
Таким чином, відповідачем не доведено, що розмір орендної плати за договором оренди приміщень з ФОП ОСОБА_3 не відповідає рівню звичайних цін.
Також суд не може погодитися з посиланням відповідача на відсутність зв'язку між витратами на оренду приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та господарською діяльністю позивача.
Сторони визнали та встановлено відповідачем в процесі проведення перевірки, що позивач у перевіряємому періоді здійснював будівельну діяльність.
Відповідач не заперечує того, що здійснення будівельної діяльності потребує будівельних матеріалів, які мають зберігатися та в разі потреби доставлятися до будівельних майданчиків.
За таких обставин, такі витрати на зберігання матеріалів (в тому числі, з оренди) прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача
Матеріали справи свідчать, що орендовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 використовувалися позивачем для зберігання будівельних матеріалів.
Так, приєднані до матеріалів справи інвентаризаційні описи свідчать про зберігання будівельних матеріалів за вказаною адресою, згідно з наказами директора ТОВ «Укрнафтасінтез» визначено відповідального за складом. Копії договорів застави, укладених між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ПАТ «Український професійний банк» також свідчать про зберігання будівельних матеріалів у вказаних орендованих приміщеннях.
У відповідності до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, суд вважає незаконним висновок контролюючого органу про завищення суми витрат в розмірі 1 211 345 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Також суд не може погодитися з правомірністю визначення податкових зобов'язань внаслідок віднесення заборгованості позивача перед ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» та ТОВ «Технобудальянс» до безнадійної, виходячи з наступного.
05 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» було укладено договір підряду № 05, за яким ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», як підрядник, зобов'язалося виконати робити з улаштування світлопрозорих та глухих фасадів, благоустрою території першого пасажирського терміналу по вул. Ромашкіна в м. Харкові.
Між сторонами вказаного договору підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в) за вересень 2010 року на суму 62 508 грн. та акт № 2, за яким позивач прийняв від ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» виконані роботи на суму 297 492 грн.
Також ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» поставив на користь позивача алюмінієвий композитний лист, алюмінієвий профіль, кронштейн, фасадні системи, про що свідчить видаткова накладна № 1-000119 від 24 вересня 2010 року на загальну суму 287 193,07 грн.
Таким чином, у позивача виникла заборгованість перед ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» на загальну суму 647 193,07 грн.
Відповідач визнає реальність господарських операцій між ТОВ «Укрнафтасінтез та ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», та більше того, стверджує, що за результатами проведення реальних господарських операцій у позивача виникла вказана заборгованість (арк. 20-21 Акту перевірки).
Однак, відповідач вказує, що 02.09.2011 ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» було ліквідовано, а тому заборгованість позивача перед вказаним контрагентом є безнадійною і включається до числа доходів.
Проте суд не може погодитися з таким висновком суб'єкта владних повноважень, виходячи з наступного.
На підставі абз. «в» п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Згідно з п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2011 року між ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» в якості первісного кредитора та ТОВ «Віт», в якості нового кредитора, було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги заборгованості у розмірі 647 193,07 грн. було передано ТОВ «Віт». У відповідності до п. 1.2. вказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Віт» замість ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.
ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» в листі від 30 червня 2011 року повідомило позивача про відступлення права вимоги та зміну кредитора у зобов'язанні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що на підставі договору відступлення права вимоги від 30 червня 2011 року новим кредитором позивача, замість ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», стало ТОВ «Віт».
Таким чином, безнадійною є заборгованість суб'єктів господарювання, припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією. Саме визначення безнадійної заборгованості, яке міститься в абз. «в» п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 ПК України, вказує на те, що заборгованість має існувати, інакше припинення заборгованості і визнання її безнадійною неможливе.
Отже, ще до моменту ліквідації ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», яке було первісним кредитором, права вимоги у повній відповідності до вимог чинного законодавства були передані ТОВ «Віт», яке є новим кредитором, а тому юридичний обов'язок зі сплати боргу не припинився, і кредиторська заборгованість не є безнадійною.
Не врахувавши відступлення права вимоги, не надавши жодної оцінки існуванню нового кредитора, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про те, що кредиторська заборгованість позивача у розмірі 647 193,07 грн. є безнадійною.
Також незаконним є висновок контролюючого органу, зроблений з аналогічних мотивів, про визначення податкових зобов'язань внаслідок віднесення заборгованості позивача перед ТОВ «Технобудальянс» до безнадійної, виходячи з наступного.
30 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 30/05, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту цехів заводоуправління АТВТ «Харківський канатний завод».
Між сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 257 162,15 грн.
02 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 0212, предметом якого стало виконання ТОВ «Технобудальянс» загальнобудівельних робіт багатоповерхового житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Примерівській, перетин з пров. Поштовим у м. Харкові.
Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 226 588 грн.
16 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 1605, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати загальнобудівельні роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Примерівській, перетин з пров. Поштовим у м. Харкові, конкретне найменування та перелік яких встановлено в договірній ціні.
Між сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 202 129,81 грн.
14 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 14-01, предметом якого стало виконання ТОВ «Технобудальянс» робіт з улаштування світопрозорих та глухих фасадів багатофункціонального торгівель-офісного центру з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Тринклера, перетин пр. Правди в Харкові.
Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 345 380 грн.
Також, 28 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 1605, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати капітальний ремонт покрівлі цехів, оздоблювальні роботи цехів АТВТ «Харківський канатний завод», м. Харків, вул. Китаєнка, 1.
Між сторонами складено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 234 030,92 грн.
Відповідач визнає реальність вказаних господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а також стверджує про настання правових і податкових наслідків таких операцій.
Зокрема, правовим наслідком, як стверджує відповідач та визнається позивачем, вказаних господарських операцій є виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ «Технобудальянс» (після часткового погашення) на суму 804 455,57 грн.
Контролюючий орган вважає, що оскільки 23.10.2012 ТОВ «Технобудальянс» було ліквідовано, а тому заборгованість позивача перед вказаним контрагентом є безнадійною і включається до числа доходів.
Судом встановлено, що 15 листопада 2011 року між ТОВ «Технобудальянс» в якості первісного кредитора та ПП «Женевьєва», в якості нового кредитора, було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги заборгованості у розмірі 804 455,57 грн. було передано ПП «Женевьєва». У відповідності до п. 1.2. вказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Женевьєва» замість ТОВ «Технобудальянс» одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.
В свою чергу, ПП «Женевьєва» за договором про відступлення прав вимоги від 03 грудня 2012 року передало право вимоги заборгованості у розмірі 804 455,57 грн. новому кредитору - ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А», яке і стало новим кредитором позивача.
ПП «Женевьєва» в листі від 03 грудня 2012 року повідомило позивача про відступлення права вимоги і те, що новим кредитором є ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А».
Отже, ще до моменту ліквідації ТОВ «Технобудальянс», яке було первісним кредитором, права вимоги у повній відповідності до вимог чинного законодавства були передані ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А», яке є новим кредитором, а тому юридичний обов'язок зі сплати боргу не припинився, і кредиторська заборгованість не є безнадійною.
За таких обставин, суд вважає безпідставним висновок відповідача про заниження ТОВ «Укранафтасінтез» суми доходів у розмірі 1 451 649 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості складених ним податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності винесених спірних податкових повідомлень-рішень, то поданий позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000222201 від 08.02.2014 року прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез" (код ЄДРПОУ 30990739) сплачений судовий збір у розмірі 487.20 грн., (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2014 року.
Суддя Єгупенко В.В.