Справа № 815/3063/14
25 червня 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенко О.М.
при секретарі - Гаврилюк І.С.
за участю: представника відповідача - Покотило Н.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо витребування інформації,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування прийнятого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області рішення щодо витребування інформації згідно листа-вимоги від 12.05.2014 року за вих. №11010/10/15-51-25-01.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт №367/17-01-2803500598/11 від 22.11.2013 року, яким виявлено порушення вимог Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103780 грн.
Як вказує позивач, не погоджуючись із винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, однак постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року - відмовлено. Разом з цим, як вказує позивач, не погодившись із судовими рішеннями, він оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
При цьому, позивач зазначає, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства прийнята податкова вимога форми "Ф" №192-25 від 24.04.2014 року на суму боргу 103780 грн., яка також оскаржена позивачем в судовому порядку, але постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року, яка на час звернення позивача до суду не набрала законної сили, позивачу відмовлено у задоволенні позову. Також, позивач зазначає, що відповідачем 24.04.2014 року за № 9892/9/15-51-25-01 прийнято рішення щодо витребування інформації з метою сплати позивачем боргу за самостійно визначеною сумою 121593,18 грн., яке суперечить вимогам чинного податкового законодавства, оскільки вимога надіслана передчасно, зважаючи на те, що податковий борг є неузгодженим. Позивач зазначає, що не погоджуючись із вказаним рішенням щодо витребування інформації звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
Водночас, позивач зазначає, що 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 відповідачем знову прийнято рішення щодо витребування інформації щодо наявного майна з метою сплати ФОП Колос боргу за узгодженим податковим повідомленням-рішенням № 0000201701 від 07 березня 2013 року.
В обґрунтування неправомірності дій відповідача щодо винесення листа-вимоги від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01, позивач зазначає, що рішення податкового органу суперечать нормам чинного законодавства, оскільки оскаржуваний позивачем лист-вимога щодо надання інформації надісланий передчасно, зважаючи на те, що податковий борг є неузгодженим. Позивач зазначає, що відповідачем не наданий розрахунок пені у сумі 17813,18 грн. Також, позивач зазначає, що в листі-запиті не вказано відповідне посилання на підпункт пункту 73.3 статті 73 ПК України як на підставу надіслання запиту та витребування у позивача інформації. Крім того, позивач посилається на те, що оскаржуване рішення у вигляді листа-вимоги оформлене з порушенням вимог п.42.1 ст.42 Податкового кодексу України та п.28, п.34, п.73 Типової інструкції з діловодства в центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. за № 1242, оскільки в запиті підпис посадової/відповідальної особи не скріплений гербовою печаткою установи.
Також, нормативного обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на положення п.85.1 ст.85, п.56.18 ПК України, ст.19 Конституції України.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області рішення щодо витребування інформації згідно листа-вимоги від 12.05.2014 року за вих. №11010/10/15-51-25-01.
Позивач та представник позивача до судового засідання не з'явились, судом належним чином повідомлялись про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із підписом позивача та телефонограмою, переданою представнику позивача за довіреністю ОСОБА_3, які наявні в матеріалах справи. При цьому, 05.06.2014 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому він також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на правомірність дій відповідача щодо направлення на адресу позивача листа від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 «Про надання інформації». Правомірність направлення листа від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 представник обґрунтовувала тим, що такі дії відповідача здійснені на виконання вимог ст.ст.88,89 Податкового кодексу України, зважаючи на наявність у ФОП ОСОБА_2 податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням, визначеним податковим повідомленням-рішенням № 0000201701 від 07 березня 2013 року.
Враховуючи належне сповіщення позивача про розгляд справи, який в свою чергу надав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд згідно ст.128 КАС України розгляд справу без участі позивача та його представника на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та усні заперечення відповідача, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.03.2011 року за № 25560000000093369, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.11) та перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.
Судом встановлено, що у період з 28.01.2013 року по 15.02.2013 року головним державним податковим ревізор-інспектором Ткачук О.О. та старшим державним податковим інспектором Вдовиченко О.В. на підставі направлень № 48 від 28.01.2013 року та № 36 від 25.01.2013 року, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок та згідно вимог п.77.1, п.77.4 ст.77, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 28.03.2011 року по 30.09.2012 року.
За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 367/17-01-2803500598/11 від 22.02.2013 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 28.03.2011 року по 30.09.2012 року (а.с.25-39).
На підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, яким за порушення вимог п.п.181.1 ст.181, п.п.183.1, 183.2 ст.183, п.187.1 ст.187, п.п.202.1 ст. 202, п.п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 82616 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21164 грн. 00 коп. (а.с.40).
Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 року за № 0000201701, за результатами розгляду якого постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року в адміністративній справі №815/3246/13-а, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року - залишено без задоволення (а.с.42-48).
За наслідками апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3246/13-а залишена без змін (а.с.49-53).
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі №815/3246/13-а, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, за розглядом якої судом відкрито касаційне провадження згідно ухвали суду від 02.04.2014 року (а.с.54).
Судом встановлено, що 24.04.2014 року відповідачем винесена податкова вимога форми "Ф" №192-25 на суму податкового боргу у розмірі 103780 грн., яка направлена ФОП ОСОБА_2 (а.с.60).
Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із вказаною податковою вимогою, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ф" №192-25 від 24 квітня 2014 року. За результати розгляду адміністративної справи № 815/2613/14 за вказаним позовом, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено повністю, про що свідчить постанова Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року (а.с.63-66). Водночас, згідно бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що постанова суду в адміністративній справі № 815/2613/14 за розглядом апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 (а.с.67-71) в апеляційному порядку не переглянута.
Разом з цим, судом встановлено, що 24.04.2014 року відповідачем складено лист про надання інформації від 24.04.2014 року № 9892/9/15-51-25-01 (а.с.61), який направлений на адресу позивача. Не погодившись із вказаним листом відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування прийнятого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області рішення щодо витребування інформації згідно листа-вимоги від 24.04.2014 року за вих. 9892/9/15-51-25-01. Однак, як вбачається з бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» за заявою позивача від 02.06.2014 року про відкликання адміністративного позову та залишення його без розгляду, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року у справі № 815/2614/14 вказаний адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 залишено без розгляду.
При цьому, як встановлено судом, 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено лист «Про надання інформації», який направлено ФОП ОСОБА_2 (а.с.9,59).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як вже встановлено судом, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103780 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу, п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 14.1.7 п.14.1 ст.14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
Порядок та строки оскарження рішень контролюючих органів визначено ст.56 ПК України, п.56.18 якої передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, діючими приписами податкового законодавства чітко встановлено момент узгодження грошового зобов'язання для спірних правовідносин, і це є момент набрання рішенням законної сили.
Законна сила рішення суду - це особлива властивість рішення як акта правосуддя, яка полягає у тому, що після набрання ним законної сили воно стає обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян.
Згідно із ст. 254 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
При цьому, статтею 255 КАС України встановлено, що постанова суду, що набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на свій території України.
Обов'язковість рішення суду полягає в тому, що воно є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання рішення є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом. Так, за умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню передбачена кримінальна відповідальність (ст. 382 КК України).
Як вже встановлено судом, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року в адміністративній справі №815/3246/13-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року, у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року - відмовлено.
Отже, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили відмовлено у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000201701 від 07 березня 2013 року, грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103780 грн., визначене цим податковим повідомленням-рішенням вважається узгодженим з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд зазначає, що відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.59.1, п.59.3 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п.п. 14.1.153 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. В свою чергу, п.п.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Платник податків повинен сплатити суму грошового зобов'язання в установлені чинним законодавством строки, невиконання такого зобов'язання тягне за собою утворення податкового боргу. Платники податків, які мають податковий борг, переходять до розряду боржників. Боржники мають можливість погасити податковий борг у добровільному порядку як шляхом самостійної сплати коштів, так і шляхом добровільного виділення своїх активів для реалізації в рахунок погашення такого боргу.
Як вже встановлено судом, 24.04.2014 року відповідачем винесена податкова вимога форми "Ф" №192-25 на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 103780 грн., яка направлена ФОП ОСОБА_2, із зазначенням у ній про попередження ФОП ОСОБА_2 про те, що починаючи з 24.04.2014 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також, на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафні санкції, визначені Податковим кодексом України. Також у вказаній вимозі податковий орган вимагав від позивача терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за наявності) та застерігав позивача про те, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення боргу.
Отже, податкова вимога форми "Ф" №192-25 винесена відповідачем у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_2 податкового боргу (грошового зобов'язання, узгодженого в порядку оскарження), оскільки у зв'язку із набранням законної сили судового рішення у справі №815/3246/13-а, у податкового органу виник обов'язок надіслати ФОП ОСОБА_2 податкову вимогу.
Судом встановлено, що 24.04.2014 року відповідачем складено лист про надання інформації від 24.04.2014 року № 9892/9/15-51-25-01 (а.с.61), який згідно листа державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 «Про надання інформації», який направлено ФОП ОСОБА_2, є відкликаним у зв'язку із допущенням в ньому технічних помилок.
Разом з цим, у листі відповідача від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 зазначається, що станом на 12.05.2014 року загальна заборгованість ФОП ОСОБА_2 по податку на додану вартість становить 121593,18 грн., в тому числі, основний платіж - 82616 грн., штрафні санкції - 21164 грн., пеня - 17813,18 грн., яка виникла по податковому повідомленню-рішенню № 0000201701 від 07 березня 2013 року на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі №815/3246/13-а, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року вважається узгодженим. Водночас, у вказаному листі, посилаючись на положення ст.ст.88,89 ПК України відповідач просив позивача надати певні відомості щодо майна позивача та попередив позивача про те, що у разі якщо платник податків не подає документів, необхідних для опису майна у податкову заставу, ДПІ буде вимушена на підставі п.89.4 мт.89 ПК України звернутись до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Суд зазначає, що 14.1.155. податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно п.88.1, п.88.2 ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п.п.89.1.2. п.89.1. ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п.п.93.1.4. п.93.1. ст.93 Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Згідно з п.п.60.1.4. п.60.1. ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пунктом 60.5 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, як вбачається з викладеного, підставами, за яких в даних спірних правовідносинах податкова вимога вважається відкликаною, а майно таким, що звільнено з податкової застави є рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано повідомлення-рішення контролюючого органу щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
При цьому, зважаючи на положення п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14, п.56.18 ст.56, п.п.60.1.4. п.60.1, п.60.5 ст.60, п.п.93.1.4. п.93.1. ст.93 Податкового кодексу України, суд вважає безпідставним посилання позивача у своєму позові на те, що оскаржуваний позивачем лист-вимога надісланий передчасно, оскільки податковий борг є неузгодженим, зважаючи на те, що податковим законодавством не визначено питання «узгодженості податкового боргу», а лише визначено питання «узгодженості грошового зобов'язання».
Враховуючи викладене, оскільки станом на момент направлення відповідачем спірного листа, грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103780 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000201701 від 07 березня 2013 року вважається узгодженим, і є сумою податкового боргу позивача, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог ст.ст.88,89 Податкового кодексу України направлено на адресу позивача лист від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 «Про надання інформації».
Водночас, суд критично ставиться до тверджень позивача щодо порушення відповідачем п.42.1 ст.42, абз.2 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України при оформленні листа від 12.05.2014 року за №11010/10/15-51-25-01 «Про надання інформації», оскільки судом під час розгляду справи не встановлено таких порушень.
Разом з цим є необґрунтованим та безпідставним посилання позивача на те, що відповідачем не наданий розрахунок пені у сумі 17813,18 грн., оскільки у спірному листі відповідач, поряд із проханням щодо надання позивачем відомостей про майно позивача, лише повідомляв позивачу про наявність податкового боргу, в тому числі, пені.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, оскільки станом на момент розгляду даної адміністративної справи, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2013 року № 0000201701 вважається узгодженим, а податкова вимога форми "Ф" №192-25 на суму податкового боргу у розмірі 103780 грн., яка направлена ФОП ОСОБА_2, не відкликаною, і отже у позивача наявний податковий борг з податку на додану вартість, суд доходить висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є необґрунтованими, недоведеними, такими, що не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства, а отже не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, відповідно до ст.94 КАС України не підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,128,158 - 163,167 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування прийнятого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області рішення щодо витребування інформації згідно листа-вимоги від 12.05.2014 року за вих. №11010/10/15-51-25-01 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01.07.2014 року.
Суддя О.М. Соколенко
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування прийнятого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області рішення щодо витребування інформації згідно листа-вимоги від 12.05.2014 року за вих. №11010/10/15-51-25-01 - відмовити.
01 липня 2014 року.