копія
14 травня 2014 р. Справа № 804/6226/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області з позовом, в якому позивач просить:
- зобов'язати відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2014 року, на загальну суму 903,57 грн.;
- зобов'язати відповідача починаючи з 1 січня 2014 року включати пенсіонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до акту щомісячної звірки витрат відповідно до Порядку №5-4/4.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач при складанні актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не включив до таких актів суму витрат за січень-березень 2014 року в розмірі 903,57 грн., виплачених громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що не погоджується із предметом позову, зазначає про те, що спосіб захисту порушеного парова не відповідає змісту прав позивача, наявний порядок відшкодування витрат між сторонами не приписує відповідачу погоджувати дії, з якими він не згодний, потерпілі отримали каліцтво за межами України, за них до фонду не сплачувались страхові внески.
Сторони надали клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Таким чином, суд вирішив розглянути справу в поряду письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Починаючи з 01 грудня 2006 року, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в м. Павлоград Дніпропетровської області відмовляється від прийняття до заліку витрати на виплату і доставку пенсії громадянину ОСОБА_1. При виконанні трудових обов'язків в Тубінському ліспромхоз Управлінні Іркутської області (РСФСР) з громадянином ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в наслідок чого, його визнано інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 500256 від 17.01.2006р. та копією акту про нещасний випадок на виробництві № 14 від 27.10.1985 р.
Починаючи з 01 грудня 2006 року, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в м. Павлоград Дніпропетровської області відмовляється від прийняття до заліку витрати на виплату пенсії по ОСОБА_2, при виконанні трудових обов'язків на Надеждінському металургійному заводі м. Норильська Красноярського краю (РСФСР) з громадянином ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в наслідок чого, його визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 306069 від 15.05.2002р. та копією акту про нещасний випадок на виробництві від 02.02.1982 р.
Відповідно до п. "а" ст.26 Закону України „Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. За період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. вищезазначеним особам було виплачено пенсії по інвалідності на загальну суму 900 грн. 00 коп., поштові витрати на її доставку становили 3 грн. 57 коп., а саме: ОСОБА_1 - 453,57 грн., ОСОБА_2 - 450,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням, згідно зі статтею 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті, Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі, пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа.
При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом пункту 2 статті 7 Закону № 2272-III, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду.
При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною другою статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105-XIV), закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований.
При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього Закону.
Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом, також, зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.
Отже, за змістом наведеної норми, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як убачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1105-XIV, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», які ліквідуються.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території країн СНД, а в разі виплати такої органами ПФУ - відшкодувати останньому витрати, є відповідач.
Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту вищевказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей, здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми, взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Викладена позиція суду відповідає позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 20.06.2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про зобов'язання вчинити дії; від 21.11.2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Відповідно до пункту 4 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 4 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію.
На думку суду, в спірних правовідносинах позовні вимоги про зобов'язання відповідача включити до актів заліку суми основного розміру пенсії, не підлягають задоволенню, оскільки встановлений порядок відшкодування не передбачає включення таких витрат до актів заліку.
Порядок, на який посилається позивач, не регулює спірні відносини, які виникли у цьому випадку, бо встановлене правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору.
Обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права, суд вважає частково таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20 березня 2007 року по справі № 21-1087, від 20 червня 2011 року, та підтверджена іншими судовими рішеннями Верховного суду України по зазначеній категорії спорів.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Постанова не набрала законної сили 14.05.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов