Єдиний унікальний номер 247/5685/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4216/2014
Іменем України
12 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.,
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д. ,
при секретарі: Хохулі М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Національної акціонерної Страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Торезького міського суду Донецької області від 01 квітня 2014 року, -
В листопаді 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Національної акціонерної Страхової компанії «Оранта» (далі - НАСК «Оранта») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що 13 січня 2008 року, приблизно о 20-45 год. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «Мазда-626», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3 рухаючись по вул. Леніна м. Тореза в районі будинку № 4 виїхав на зустрічну смугу дороги та скоїв наїзд на дерево. Пасажир даної машини ОСОБА_5, який є сином та онуком позивачів, в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Експертизами, проведеними під час розслідування ДТП, було встановлено причинний зв'язок між отриманими травмами та смертю ОСОБА_5 Постановою старшого слідчого з розслідувань дорожньо-транспортних пригод при ГУМВС України в Донецькій області від 3 1 жовтня 2013 року кримінальне провадження закрито в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Під час лікування ОСОБА_5, а в подальшому на його поховання позивачем ОСОБА_1 було витрачено 41149 грн. 13 коп. Через смерть сина і онука ОСОБА_5 позивачам завдано моральної шкоди.
Просили суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 41149-13 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди по 30 000 грн. кожному, стягнути з відповідача ОСОБА_4 - по 20000 грн. кожному; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. солідарно.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 01 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 35449-13грн.,на відшкодування моральної шкоди 25000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 25000 грн. та витрати понесені на правову допомогу у сумі 1762 грн. 04 коп. Вирішено питання щодо судового збору. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Вважає, що цивільно-правова відповідальність за спричинену матеріальну шкоду повинна бути покладено на НАСК «Оранта», оскільки автомобіль ОСОБА_3 був застрахований згідно полісу №ВА/6377244 від 28 серпня 2007 року. Судом не враховано, що під час лікування ОСОБА_5 апелянтом було переказано на його рахунок кошти в розмірі 3000 грн. Судом при стягненні коштів на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 не врахував що позивачка не брала участі у вихованні ОСОБА_5, не приділяла йому материнської уваги. Також судом не враховано, що апелянту внаслідок аварії також завдано тяжких тілесних ушкоджень, за станом здоров'я апелянт не має можливості влаштуватися на роботу, має на утриманні малолітню дитину та дружину що не працює, в наслідок чого стягнення значних сум на відшкодування моральної шкоди поставило родину апелянта в дуже скрутне матеріальне становище.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3, його представник адвокат Зайковський О.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
ОСОБА_1, який діє від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Представник НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм №4 від 03.06.2-14 року за № 758 на підставі ст. 74 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що 13 січня 2008 року о 20-45 год. відповідач ОСОБА_3 на відповідній правовій підставі керував автомобілем «Мазда-626», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 рухаючись по вул. ім. Леніна в м. Торезі скоїв дорожньо-транспортну пригоду. В якості пасажиру в автомобілі знаходився ОСОБА_5, який від отриманих під час ДТП травм 26.03.2008 року помер. ДТП є страховим випадком, проте доказів звернення із заявою до страхової компанії суду не надано, а тому відшкодувати документально підтверджені витрати, які поніс позивач ОСОБА_1 у зв'язку з лікуванням онука, а в подальшому - з похованням повинен нести відповідач ОСОБА_1 на підставі вимог ст.1187 ЦК України.
Оскільки внаслідок ДТП помер онук та син позивачів - ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди на користь позивачів по 25000 грн. кожному.
Висновки суду ґрунтуються на законі та відповідають матеріалам справи.
За положеннями ст. 1187 ГК України незалежно від вини шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди та ін.) володіє транспортним засобом, механізмом, використання, чи збереження зміст якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «Мазда-626» 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
13 січня 2008 року, приблизно о 20-45 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Мазда-626», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 Пасажир даної машини ОСОБА_5 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 26 березня 2008 року № 199, причиною смерті є отримана травма в результаті дорожньо-транспортної пригоди 13 січня 2008 року.
Постановою слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ МУМВС України в Донецькяій області від 23 січня 2008 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 січня 2008 року за участю водія ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 даного складу злочину. ( т.2 а.с.10). Постанова не оскаржена.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, з відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що останній на відповідній правовій основі (довіреності) керував автотранспортним засобом та незалежно від вини повинен відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки згідно до вимог ст. 1187 ЦК України.
Доводи апелянта про недоведеність розміру завданої йому матеріальної шкоди не обґрунтовані, оскільки судом досліджені всі наявні в матеріалах справи документи щодо лікування потерпілого в ДТП ОСОБА_5, придбання лікарських засобів за рахунок ОСОБА_1 та з урахуванням витрат, понесених останнім на поховання онука.
Статтею 1201 ЦК України передбачено право особи, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, на їх відшкодування.
Не є підставою для зміни або скасування рішення суду довід апеляційної скарги щодо занадто високої ціни на пам'ятник. З матеріалів справи вбачається, що вартість пам'ятника складає 3200 грн., а мінімальна ціна пам'ятника - 3700 грн. ( т.2 а.с.98).
За таких обставин, при вирішенні питання про задоволення позовних вимог заявлених до ОСОБА_3, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст.23, 1166, 1167, 1187 ЦК України позивачі вправі звертатися з позовом до особи яка заподіяла шкоду, тому позовні вимоги обґрунтовані. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що завдана матеріальна шкода повинна відшкодовуватися за рахунок страхової компанії, з якою було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до зазначеної правової норми обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності вирішується не тільки від висловленої згоди особи на таке відшкодування, а й виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 цього Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Доказів звернення до страхової СК «Оранта» відповідачів по справі ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції дотримався вимог закону.
Оскільки з наданих до справи доказів убачається, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав із онуком, померлим внаслідок травмування в ДТП ОСОБА_5, а позивачка ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, є його матір'ю, суд з урахуванням глибини та тривалості страждань позивачів, пов'язаних з втратою найріднішої людини у віці 21 року, дійшов до обґрунтованого висновку щодо відшкодування моральної шкоди.
Посилання апелянта на те, що судом не враховано його матеріальний стан не впливає на висновки суду, оскільки ці доводи були предметом дослідження як судом першої так і апеляційної інстанції.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування судом норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 01 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: