Єдиний унікальний номер 267/2096/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3618/2014
Іменем України
26 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.,
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,
при секретарі: Хохулі М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області про визнання договору іпотеки недійсним
за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»
на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 листопада 2013 року, -
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк»), ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Гірницький ВДВС Макіївського МУЮ в Донецькій області про визнання договору іпотеки недійсним.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є власницею квартири, яка розташована за адресою: м. Макіївка, АДРЕСА_1 та постійно проживає за вказаною адресою. У жовтні 2005 року вона домовилася з ОСОБА_3 про те, що остання буде надавати їй необхідну матеріальну допомогу до смерті, а та за це передасть належну їй квартиру. 24 жовтня 2005 року вона уклала з ОСОБА_3 договір, який не читала, оскільки він був укладений не зрозумілою для неї українською мовою, та повірила, що викладені у ньому умови повністю відповідають досягнутим раніше домовленостям щодо надання їй не6обхідної допомоги до смерті з наступною передачею квартири. Через два місяці ОСОБА_3 перестала надавати матеріальну допомогу та заявила, що вказана квартира належать їй. Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 04.03.2011 року вказаний договір дарування квартири визнано недійсним. Також визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, сторони приведені у первісне положення та зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 кошти отримані від продажу квартири. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, та в цій частині у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 20 липня 2012 року витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 м. Макіївки та повернуто її у володіння ОСОБА_1 Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 м. Макіївки є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 02 липня 2003 року, виданого Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла.
На даний час вона бажає продати квартиру, проте їй зі слів нотаріуса, стало відомо, що на належну їй квартиру Гірницьким ВДВС Макіївського МУЮ в Донецькій області накладено заборону на відчуження.
Звернувшись до виконавчої служби, вона дізналася, що на її квартиру постановою державного виконавця був накладений арешт під час примусового виконання судового рішення про стягнення на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та звернено стягнення на предмет іпотеки.
05 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 виступила як майновий поручитель за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором укладеним 05.09.2007 року №2203/602. Вказаний договір вважає недійсним, оскільки передане в іпотеку майно (квартира АДРЕСА_1 м. Макіївки) не належало на праві власності ОСОБА_2.
Просила суд визнати недійсним договір іпотеки №263 від 05 вересня 2007 року, укладений між ВАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 вересня 2007 року №2203/602 та виключити запис про обтяження майна іпотекою, а саме двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з державного реєстру іпотек із зазначенням порядкового номеру.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 листопада 2013 року договір іпотеки №263 від 05 вересня 2007 року, укладений між ВАТ «Акціонерним банком Укргазбанк» та ОСОБА_2 за кредитним договором № 2203/602 від 05 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ «Акціонерним банком Укргазбанк» та ОСОБА_3, визнано недійсним. Виключено з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №5604224 від 05 вересня 2007 року про обтяження квартири АДРЕСА_1 м. Макіївки Донецької області, який був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки №263 від 05 вересня 2007 року. Вирішено питання щодо судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «АБ «Укргазбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення як представника ПАТ «АБ «Укргазбанк» так і інших учасників процесу про призначення розгляду справи на 15 листопада 2013 року. Враховуючи зазначені обставини представник ПАТ «АБ «Укргазбанк» був позбавлений можливості брати участь в розгляді справи та надавати докази.
В судове засідання апеляційного суду представник ПАТ «АБ «Укргазбанк» не з'явився, надіслав на адресу суду електронне повідомлення та заяву про розгляд справи без участі представника банку.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу ПАТ «АБ «Укргазбанк» відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку 17.05.2014 року, про що в матеріалах справи мається рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку на підставі ч.3 ст.76 ЦПК України, про що в матеріалах справи мається рекомендоване повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення через відсутність ОСОБА_3 за місцем реєстрації та довідка ОСББ «ДАР-4».
Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідачів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення іпотечного договору між ВАТ «АБ Украгазбанк» та ОСОБА_2 № 263 від 05 вересня 2007 року остання не мала права передавати у іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 м. Макіївки, оскільки вказана квартира не належала їй на праві власності на законних підставах.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на доказах по справі.
Судом встановлено, що заочним рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 березня 2011 року договір дарування квартири АДРЕСА_1 в м. Макіївці, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24 жовтня 2005 року, визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію вказаного договору в КП «БТІ м. Макіївки»
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року у вказаній частині рішення суду залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 м. Макіївки з 12 червня 1991 року по теперішній час.
23 жовтня 2005 року, ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 договір дарування квартири АДРЕСА_1 м. Макіївки, яка належала їй на праві власності.
01 червня 2007 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_2 за 32266,00 грн. та остання набула право власності на вказану квартиру.
ОСОБА_2 у вказаній квартирі зареєстрована не була.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 04 березня 2011 року вставлено, що під час укладення договору дарування спірної квартири ОСОБА_1 була введена відповідачкою ОСОБА_3 в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладанні правочину, у зв'язку з чим цей договорі був визнаний недійсним та скасовано його державну реєстрацію в КП «БТІ м. Макіївки».
Заочним рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 липня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння: витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 м. Макіївка та передано квартиру у володіння ОСОБА_1
Як убачається з мотивувальної частини вказаного рішення, ОСОБА_3 не мала права відчужувати (укладати договір купівлі-продажу) спірну квартиру ОСОБА_2, оскільки квартира була передана у володіння останньої без волевиявлення ОСОБА_1, внаслідок укладення недійсного договору дарування.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «БТІ м. Макіївки» №36444784 28 листопада 2012 АДРЕСА_1 м. Макіївки, належить на праві власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності б/н, виданого Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла 02 липня 2003.
05 вересня 2007 року між ВАТ «АБ Укргазбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2203/602, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 13 600 доларів США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 04 вересня 2015 року.
У забезпечення вказаного кредитного договору між ВАТ «АБ Укргазбанком» та ОСОБА_2, як майновим поручителем, був укладений договір іпотеки №263 від 05 вересня 2007 року згідно якого в забезпечення всіх вимог, які випливають з кредитного договору №2203/602 від 05 вересня 2007 року в іпотеку була передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 яка належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.06.2007 року.
З представленого витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки №263 від 05 вересня 2007 року накладено обтяження: заборона, арешт.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до положень ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до вимог ст.с.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і піддягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.
Згідно положень ст. 5 вказаного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до змісту положень ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Оскільки договором іпотеки порушено право власності позивачки на спірну квартиру, висновки суду першої інстанції щодо визнання договору іпотеки недійсним відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судове рішення не відповідає вимогам ст.ст. 27, 74 ЦПК України, не мають правового значення, оскільки не відносяться до підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування або зміни рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до оскарження процесуальних порушень при розгляді справи, висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: